Рішення № 35718202, 07.11.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

_______________________________

справа № 201/12624/13-ц

пр. 2/201/3505/2013

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

07 листопада 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Постоленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - управління державної автомобільної інспекції особа ГУМВС України у Дніпропетровській області, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції «Про визнання правочину удаваним, визнання права власності та зняття арешту», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Відповідача та просить встановити, що між ними було укладено удаваний правочин - договір доручення, насправді укладено договір купівлі продажу транспортного засобу - на підставі свідоцтва про реєстрацію - автомобіля марки МАЗДА 626, 1988 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.04.1999 року, а не удаваний договір доручення, шляхом видачі довіреності від 20 листопада 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що зареєстрована в реєстрі за № 5808 та довіреності від 13 жовтня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що зареєстрована в реєстрі за № 3987. Просить визнати за ним право власності з 20 листопада 2009 року на цей транспортний засіб, зняти арешт з нього, накладений Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при примусовому виконавчого листа № 6-2207/09 виданого 08.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 203 859,93 гривень, виключити цей автомобіль з акту опису та арешту майна від 24 квітня 2012року, скасувати інші заходи примусового виконання рішень суду, які невідомі позивачу.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20.11.2009 року ОСОБА_2 продав зазначений автомобіль відповідно до договору доручення, укладеному в усній формі, яким уповноважив щодо повного розпорядження, користування та володіння цим транспортним засобом як його власником ОСОБА_1, та ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.04.1999 року. Фактично під цим договором доручення приховувався договір купівлі продажу авто, оскільки справжня воля сторін була направлена на укладання даного договору. Мотивами для укладання договору доручення було зменшення витрат сторін на зняття транспортного засобу з реєстрації обліку та поставки його на реєстраційний облік в органах ДАІ, або хоч перенесення таких витрат на подальший час в зв'язку із скрутним матеріальним положенням в момент придбання даного автомобіля. 20.11.2009 року в день отримання довіреності, Відповідачем було передано автомобіль Позивачу, ключі від нього, а також всю необхідну документацію - реєстраційні документи на транспортний засіб (які посвідчують право власності на автомобіль та належність його ОСОБА_2) та нотаріально засвідчену довіреність. Після придбання даного автомобіля, вільних коштів для перереєстрації автомобіля в органах ДАІ та здійснення інших необхідних формальностей у покупця, яким був Позивач в даному договорі, не залишилося. Внаслідок цього, після закінчення строку на яку видавалась довіреність, між Відповідачем та Позивачем було укладено тотожну довіреність від 13.10.2010 року, за якою право користування та розпорядження зазначеним автомобілем було надано ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В квітні 2012 року позивач ОСОБА_1 був зупинений співробітниками Державтоінспекції в м. Дніпропетровську, які повідомили що на вищевказаний автомобіль Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції накладено арешт та оголошено в розшук. Вказані дії вчинені на підставі виконавчого листа № 6-2207/09, виданого 08.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 203 859,93 гривень. Державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ 24.04.2012 року було описане та арештоване майно боржника, а саме зазначений автомобіль, про що складено акт опису та арешту № 21879042 від 24.04.2012 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, згідно до письмової заяви, поданої до суду, просив розглянути справу у його відсутність, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, ніяких заяв та клопотань до суду не надіслали.

У зв'язку з наведеним суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль марки МАЗДА 626, 1988 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.1999 року, належить відповідачу ОСОБА_2 (а.с.10). 20.11.2009 року Відповідач видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив Позивача на право повного розпорядження, користування та володіння зазначеним транспортним засобом (а.с.11-12). Фактично під довіреністю від 20.11.2009 року приховувався договір купівлі продажу авто, оскільки справжня воля сторін була направлена на укладання даного договору. Це підтверджується розпискою про передачу Позивачем грошей за автомобіль ОСОБА_6, який, в свою чергу, передав ці грошові кошти ОСОБА_2 (а.с.32-34). Мотивами для укладання договору доручення було зменшення витрат сторін на зняття транспортного засобу з реєстрації обліку та поставки його на реєстраційний облік в органах ДАІ, або хоч перенесення таких витрат на подальший час в зв'язку із скрутним матеріальним положенням в момент придбання даного автомобіля. 20.11.2009 року в день отримання довіреності, Відповідачем було передано автомобіль Позивачу, ключі від нього, а також всю необхідну документацію - реєстраційні документи на транспортний засіб (які посвідчують право власності на автомобіль та належність його ОСОБА_2) та нотаріально засвідчену довіреність. Після придбання даного автомобіля, вільних коштів для перереєстрації автомобіля в органах ДАІ та здійснення інших необхідних формальностей у Позивача не було. Внаслідок цього, 13.10.2010 року Відповідач видав тотожну довіреність (а.с.13-14). Між тим, на вищевказаний автомобіль Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції накладено арешт та оголошено в розшук. Вказані дії вчинені на підставі виконавчого листа № 6-2207/09, виданого 08.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 203 859,93 гривень. Державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ 24.04.2012 року було описане та арештоване майно боржника, а саме зазначений автомобіль, про що складено акт опису та арешту № 21879042 від 24.04.2012 року (а.с.15-25).

Правовідносини, що виникли між Сторонами законодавчо врегульовані наступним чином:

Згідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст.317 ЦК України:

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.318 ЦК України:

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства,погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 ЦК України:

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо воно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує таке право.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фактичного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховування іншого правочину суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Згідно статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» . Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В даному випадку спірний автомобіль має бути визнаний власністю Позивача, оскільки під договором доручення на право володіння, використання та розпорядження цим автомобілем, сторони приховали інший договір: купівлі-продажу цього автомобіля. На підтвердження купівлі - продажу автомобіля Відповідачем були здійсненні дії, щодо передачі автомобіля позивачу, останнім автомобіль був прийнятий та в свою чергу була передана відповідачу вся обумовлена сума вартості автомобіля , а відповідачем була надана позивачеві довіреність на автомобіль. Зазначене свідчить про те, що між сторонами було укладено договір купівлі - продажу автомобіля у простій письмовій формі.

За таких умов позов підлягає задоволенню, але частково: в частині вимог щодо скасування «інших заходів примусового виконання рішень суду, які невідомі позивачу» слід відмовити, оскільки предметом розгляду у цивільній справі згідно до ст.3 ЦК України, судовий захист передбачено лише щодо конкретних прав, свобод та інтересів особи, які не визнаються або оспорюють ся іншою особою.

Відповідно до ст.79 ч.1 ст.88 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача також слід стягнути документально підтверджену суму грошових коштів в рахунок відшкодування витрат останнього по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.235,317-319,321, 392, 626 ЦК України, ст.ст.3,10,11,57-61,88,209,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - управління державної автомобільної інспекції особа ГУМВС України у Дніпропетровській області, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції «Про визнання правочину удаваним, визнання права власності та зняття арешту» - задовольнити частково.

Встановити, що між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було укладено удаваний правочин - договір доручення, який насправді є договором купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки МАЗДА 626, 1988 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.04.1999 року, а не удаваний договір доручення, шляхом видачі довіреності від 20 листопада 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що зареєстрована в реєстрі за № 5808 та довіреності від 13 жовтня 2010 року посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що зареєстрована в реєстрі за № 3987.

Визнати за ОСОБА_1 право власності з 20 листопада 2009 року на автомобіль марки МАЗДА 626, 1988 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.1999 року згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

Зняти арешт з автомобіля марки МАЗДА 626, 1988 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Дніпропетровським ВРЕР-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.1999 року згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, накладений Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-2207/09, виданого 08.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 203 859,93 гривень та виключити цей автомобіль з акту опису та арешту майна від 24 квітня 2012року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування його витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення (отримання) рішення.

Суддя С.С. Федоріщев