Рішення № 35717502, 28.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа № 917/1976/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (вул. Садовського, буд. 8, м. Полтава, Полтавська область, 36034)

до 1) Приватного акціонерного товариства "Торговий дом Астрон" (вул. Двірцева, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84301)

2) Приватного підприємства "СПМК-9" (вул. Магістральна, буд. 2, с. Залізничне, Полтавський район, Полтавська область, 38702)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватне акціонерне товариство "Коммунтранс" (проспект Богдана Хмельницького, буд. 44, Куйбишевський р-н, м. Донецьк, Донецька обл., 83087; вул. Південна, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька обл., 84313)

про стягнення 259440,00 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Кузьменко С.В.

від відповідачів: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 259440,00 грн. безпідставно набутих та збережених коштів за товар, переданий згідно договору поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р., та договору поруки від 03.09.2013р.

Відповідач - ПАТ "Торговий дом Астрон" у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір поруки не може укладатися без відома боржника; відповідачу невідомо про укладення договору поруки від 03.09.2013р. між ПП "СПМК-9"(поручитель) та ТОВ "Завод Укрбудмаш" (кредитор); наданий позивачем договір поруки укладений з метою зміни територіальної підсудності спору; позивач необґрунтовано заявив вимоги про стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК, оскільки товар був поставлений за наявності правових підстав - договору поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р.; даний правочин є достатньою правовою підставою для набуття майна; рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2012р. по справі №5006/34/48пд/2012 договір поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р. був розірваний, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. дане рішення залишено без змін, а згідно умов договору у випадку розірвання договору він не містить положень щодо повернення грошових коштів в судовому порядку; згідно ст. 653 ЦК у разі припинення договору сторони не можуть вимагати повернення виконаного ними за зобов'язанням.

Відповідач - ПП "СПМК-9" у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що між ПАТ "Торговий дом Астрон" та ТОВ "Завод Укрбудмаш" був укладений договір поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р., за договором поруки від 03.09.2013р. ПП "СПМК-9" поручалося перед кредитором за виконання обов'язку ПАТ "Торговий дом Астрон" щодо сплати безпідставно одержаних коштів по розірваному договору поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р.; додатковою угодою від 23.10.2013р. сторони внесли зміни до договору поруки встановивши термін його дії до 23.10.2013р.; з огляду на це відповідач прохає припинити провадження у справі в частині позовних вимог до нього.

Про час та місце розгляду справи позивач, відповідачі та треті особи повідомили належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 13.11.2013р. та розпискою позивача від 12.11.2013р..

В судовому засіданні 28.11.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

17.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (позивачем) та Акціонерним товариством закритого типу "Торговий дом Астрон" (відповідачем-1) був укладений договір поставки № 01/08/ВБУ (далі - Договір поставки); (а.с.20-23).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки, позивач як продавець зобов'язався надати послуги по прив'язці, монтажу, доставці, навчанні персоналу, виготовити та поставити бітумно-емульсійну установку ВБУ-1М (експортна назва - УВБ-14), у відповідності до специфікації № 1 цього договору, провести шеф-монтаж, навчання персоналу, який буде використовувати установку, а також провести екзамен на право працювати на установці та обслуговуючого персоналу із ряду працівників покупця, провести запуск бітумно-емульсійної та лабораторної установки ВБУ-1М, дати рекомендації по виготовленню емульсії класів ЕБК-1, ЕБК-2, ЕБК-3 (розробити базові рецепти для цих бітумних емульсій та передати їх у використання покупця), а покупець (відповідач-1) зобов'язався прийняти та оплатити вартість бітумно-емульсійної установки ВБУ-1М (експортна назва - УВБ-14), а також оплатити послуги по прив'язці, монтажу, доставці, навчанню персоналу.

За п. 3.2 Договору поставки загальна вартість договору складає 678600,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку:

- 67860,00 грн. протягом 7 банківських днів з моменту підписання цього договору;

- 339300,00 грн. - 100% готовність до відправки установки на заводі-виробнику;

- 271440,00 грн. по завершенню шеф-монтажу та пробного запуску обладнання, отримання пробної партії бітумної емульсії (з врахуванням перевірки якості емульсії класів ЕБК-1, ЕБК-2, ЕБК-3 в незалежній лабораторії) на установці на протязі 7 банківських днів.

В Специфікації № 1 від 17.01.2008 року до Договору поставки сторонами узгоджено, що вартість установки бітумної - емульсійної ВБУ-1М (УВБ-14) (з доставкою за рахунок продавця) становить 666600,00 грн. (з ПДВ); вартість прив'язки, шеф-монтажу установки ВБУ-1М, навчання персоналу покупця, відряджувальні видатки спеціалістів продавця складають 12000,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість договору складає 678600,00 грн. (з ПДВ); (а.с.23).

На виконання умов Договору поставки відповідач-1 сплатив позивачу 407160,00 грн. за бітумно-емульсійну установку ВБУ-1М, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 08.02.2008 року та від 20.03.2008 року (а.с.77, 78)

Залишилось несплаченою вартість товару (бітумно-емульсійної установки ВБУ-1М) в розмірі 259440,00 грн.

26.03.2008 року позивач поставив відповідачу-1 установку бітумно-емульсійну ВБУ-1М, що підтверджується накладною № 21 від 26.03.2008р. та довіреністю серії ЯОУ № 033193 від 25.03.2008р. (а.с.26, 27).

15.04.2008р. відповідач-1 продав вказану установку Приватному акціонерному товариству "Коммунтранс" виконання договору купівлі-продажу № 361/1-73/7 від 27.11.2007. р., що підтверджується накладною № А-10-83412 від 15.04.2008 року, актом приймання-передачі від 15.04.2008р., довіреністю від 14.04.2008р. № 508385 (а.с.24, 30-32).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2012 р. по справі № 5006/34/48пд/2012 договір поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008 р. був розірваний (а.с.44-50).

Підставою для розірвання договору суд визначив неможливість виконання договору № 01/08/ВБУ, оскільки обладнання, яке було поставлено за договором, продано іншій особі - ПАТ "Коммунтранс", крім того ТОВ «Завод Укрбудмаш» було допущено істотне порушення умов договору, а саме не виконано п. 3.5 цього договору у розумні строки.

Постановою Донецького апеляційного Господарського суду від 16.01.2013р. та постановою Вищого Господарського суду України від 10.06.2013 року вказане рішення господарського суду Донецької області у справі № 5006/34/48пд/2012 залишено без змін (а.с.51-58).

Також, між позивачем та Приватним підприємством "СПМК-9" (відповідачем-2) укладено договір поруки від 03.09.2013 р., за умовами якого ПП "СПМК-9" як поручитель поручається перед позивачем (кредитором) за виконання обов'язків ПАТ "Торговий дом Астрон" (боржником) зі сплати кредитору безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 259440,00 грн. по розірваному договору № 01/08/ВБУ від 17.01.200р. та судового збору по справах, що розглядаються в господарських судах України (а.с.33-34).

Позивач, посилаючись на те, що договір № 01/08/ВБУ розірваний, відповідач-1 залишок вартості установки бітумної-емульсійної в сумі 259440,00 грн. не оплатив, отже безпідставно збагатився на суму залишкової вартості поставленого товару у розмірі 259440,00 грн., звернувся з даним позовом про стягнення солідарно з відповідачів безпідставно набутих і збережених коштів у розмірі 259440,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

23 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" та Приватним підприємством "СПМК-9" укладено Додаткову угоду до Договору поруки від 03 вересня 2013 року, за умовами якої визначено, що цей договір діє до 23 жовтня 2013 року.

Оскільки, дія Договору поруки від 03 вересня 2013 року закінчилася 23 жовтня 2013 року то Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" не має правових підстав для пред'явлення вимоги до Приватного підприємства "СПМК-9" про стягнення в солідарному порядку безпідставно набутих і збережених грошових коштів в розмірі 259440,00 грн.

Отже, відсутній предмет спору в частині вимог до відповідача-2. Провадження у справі в частині вимог до цього відповідача слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Посилання відповідача-1 на те, що вказаний договір укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки не може укладатися без відома божника є неправомірним.

Договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Зазначена правова позиція також доведена в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1624/2011.

Посилання відповідача-1 на порушення правил територіальної підсудності судом відхиляється, оскільки відповідно до ч.3 ст. 15 ГПК України справи за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отримання чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Така ж правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 13.12.2010р. № 3-52гс10 по справі № 26/2 за позовом ВАТ "Закарпатінтерпорт" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення суми, прийнятої на підставі п.1 ст. 111-16 ГПК України (неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права).

Крім того в постанові Верховного Суду України № 3-69гс12 від 22.01.2013р. у справі № 5006/18/13/2012, прийнятої на підставі п.1 ст. 111-16 ГПК України, висловлено правову позицію, що для застосування положень ст. 1212 ЦК України необхідно встановити, що особа набула майно за рахунок іншої безпідставно, а в спірних правовідносинах відповідач отримав плату за виконану роботу за договором, отже, за наявності правової підстави.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В ч. 2 ст. 82 ГПК України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р. позивач як продавець зобов'язався надати послуги по прив'язці, монтажу, доставці, навчанні персоналу, виготовити та поставити бітумно-емульсійну установку, провести шеф-монтаж, навчання персоналу, провести екзамен на право працювати на установці, провести запуск установки, дати рекомендації по виготовленню емульсії, а покупець (відповідач-1) зобов'язався прийняти та оплатити вартість бітумно-емульсійної установки, а також оплатити послуги по прив'язці, монтажу, доставці, навчанню персоналу.

Вказаний договір є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів (договору поставки, договору підряду, договору надання послуг).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач виконав умови Договору № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р. в частині поставки товару, позивач поставив та передав відповідачу-1 бітумно-емульсійну установку, відповідач-1 набув право власності на вказану установку.

Відповідач-1 сплатив частину вартості вказаної установки в розмірі 407160,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 08.02.2008 року та від 20.03.2008 року (а.с.77, 78). Залишилось несплаченою вартість поставленого товару в розмірі 259440,00 грн., отже у відповідача виникло зобов'язання сплати вартість товару за договором поставки.

Таким чином, посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку відносини сторін повинні регулюватися спеціальною нормою - главою 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України.

Твердження позивача про те, що після розірвання договору залишок несплаченої вартості поставленого товару є безпідставно набутими відповідачем-1 грошовими коштами, що підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК, судом відхиляються.

За ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України (яка регулює правові наслідки зміни або розірвання договору) сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір №01/08/ВБУ не містить положень щодо повернення поставленої установки у випадку розірвання договору.

Отже, факт розірвання договору за рішенням суду не тягне за собою обов'язку відповідача-1 повернути позивачу поставлену та набуту ним у власність установку та не припиняє зобов'язання відповідача-1 провести оплату залишку вартості цієї установки.

Оскільки договір № 01/08/ВБУ є змішаним договором (з елементами договору поставки, договору підряду, договору надання послуг), після його розірвання в даних правовідносинах припинилися зобов'язання сторін щодо виконання робіт та надання послуг.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, із змісту наведеної норми випливає, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. № 3-136гс11 у справі № 7/114/10, прийнятої на підставі п.1 ст. 111-16 ГПК України і відповідно до ч. 2 ст. 82, ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 259440,00 грн. безпідставно набутих та збережених коштів за товар, переданий згідно договору поставки № 01/08/ВБУ від 17.01.2008р., задоволенню не підлягають.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися з позовом до відповідача щодо стягнення коштів з інших підстав, зокрема з підстав не виконання договору поставки.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині вимог до Приватного підприємства "СПМК-9".

2. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" до Приватного акціонерного товариства "Торговий дом Астрон" відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 03.12.2013р.

Суддя Безрук Т.М.