Рішення № 35716233, 29.11.2013, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5614/13-ц

Провадження № 2/552/2006/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2013 року Київський районний суд м. Полтава в складі:

головуючого судді Миронець О.К.

за участю секретарів Шаня О.О., Вакарчук В.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить стягнути з відповідача - ОСОБА_3 46109,41 гривень матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, 1371 гривень витрати на лікування, 600 гривень витрати за послуги експерта, 15 000 гривень моральної шкоди, 746,66 гривень судові витрати.

Свій позов обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15.03.2013 року в м. Полтава по вулиці Калініна за участю водія ОСОБА_5 її транспортний засіб, а саме автомобіль Мітсубіші Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1 отримав технічні ушкодження, а вона легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_5 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди керував автобусом «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_2 та перебував на маршруті. Власником даного автобуса є ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала та пояснила суду, що вона дійсно являється власником автобуса «Богдан», державний номерний знак - НОМЕР_2, але 15.03.2013 року на роботу на маршруті був поставлений водій ОСОБА_7, а водій ОСОБА_5 проходив лише стажування, та не був допущений до роботи на маршруті.

Представник відповідача підтримав позицію свого довірителя та просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідальність власника транспортного засобу настає лише тоді, коли особа, яка заподіяла шкоду перебуває в трудових відносинах з власником. Водій ОСОБА_5 перебував лише на стажуванні, сів за кермо автобуса без дозволу власника ОСОБА_3, отже за цих обставин він неправомірно заволодів транспортним засобом і відповідальність власника транспортного засобу за таких обставин виключається.

Третя особа ОСОБА_5 пояснив, що він 15.03.2013 року проходив стажування на автобусі «Богдан», державний номерний знак - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3

Суд заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до постанови Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.08.2013 року ОСОБА_5 визнано винним за ст.124 КУпАП, та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджує його вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 15.03.2013 року о 17.30 годин в м. Полтава по вулиці Калініна від вулиці 23 вересня в напрямку вулиці В.Тирнівська за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені постановою суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, не підлягають доказуванню.

Тому не підлягає доказуванню той факт, що 15.03.2013 року о 17.30 годин в м. Полтава по вулиці Калініна від вулиці 23 вересня в напрямку вулиці В.Тирнівська сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_5.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив стажування як водій у приватного перевізника ОСОБА_3, а водій ОСОБА_7 також знаходився в автобусі та проводив стажування, що підтверджується протоколом допиту свідка від 20.05.2013 року. Водій ОСОБА_5 був допущений до стажування, отже правомірно керував автобусом «Богдан», державний номерний знак - НОМЕР_2.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Судом встановлено, що з боку ОСОБА_5 не було неправомірного заволодіння автобусом, отже за таких обставин відповідальність за відшкодування завданої шкоди покладається на власника транспортного засобу. Твердження відповідача про те, що на даному маршруті 15.03.2013 року був водій ОСОБА_7 і вона не допускала до роботи ОСОБА_5, оскільки він був стажистом не прийняті судом до уваги, оскільки водій ОСОБА_5 був допущений до стажування, отже перебував у трудових відносинах з відповідачем.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача Мітсубіші Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1 зазнав ушкоджень, що підтверджується звітом про оцінку транспортного засобу від 04.04.2013 року. Згідно даного звіту вартість відновлювального ремонту складає 46109,41 гривень і дані кошти підлягають стягненню з відповідача. Згідно квитанції №006616 від 10.04.2013 року вартість вищевказаного звіту складає 600 гривень і дані кошти підлягають стягненню з відповідача.

Позивач під час дорожньо-транспортної пригоди отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта №762. В результаті чого вона перебувала на лікуванні і вартість ліків склала 1068,40 гривень, що підтверджується касовими чеками і дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, інших цивільних прав. Відповідно до п.9 Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами від 27.02.2009 р.) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, ступінь зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості». В ході судового засідання встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача був пошкоджений і деякий час вона не могла ним користуватись, що призвело до порушення звичайного ритму життя, також позивач отримала тілесні ушкодження, змушена була лікуватися. Аналізуючи всі докази по справі, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка спричинена ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 3000 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача - 622,47 гривень судового збору.

Керуючись ст.208,214,215 ЦПК України, ст.1166, 1167, 1187,1172 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 46109,41 гривень матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, 600 гривень витрати за проведення оцінки пошкоджень автомобіля, 1068,40 гривень на придбання ліків, 3000 гривень моральної шкоди, 622,47 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Київський районний суд м. Полтава шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Миронець О.К.