Рішення № 35715994, 28.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/971/13-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М. Провадження № 22-ц/780/4551/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 47 28.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Антіпову Я.А.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 14 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про стягнення аліментів на своє утримання в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи із 01 липня 2012 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач є її сином, в даний час добровільно матеріальної допомоги їй не надає. Вона в даний час не працює, отримує пенсію за віком в сумі 944,57грн., інших джерел доходів не має, її матеріальне становище є вкрай нужденним. Крім того у неї проблеми із здоров'ям, у зв'язку із відсутністю коштів вона позбавлена можливості лікуватися. Відповідач працює і має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2013 року позов задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на утримання матері ОСОБА_3 700 грн. щомісячно. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не дав оцінки доказам, які підтверджують обставини проживання відповідача у дитячі роки у бабусі, утримання відповідача бабусею, і що мати відповідача не надавала допомоги ні йому ні бабусі, ухилялася від виконання батьківського обов'язку.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд, задовольняючи частково вимоги позивача, виходив з того, що позивач є непрацездатною особою, стан її здоров'я, а відповідач має можливість надавати допомогу.

Однак з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є сином позивача.

Позивач є пенсіонером за віком з 28 листопада 2009 року (довічно) і отримує пенсію.

Відповідно до довідки розмір пенсії складає - грудень 2011 року - 806,57 грн., січень, лютий, березень 2012 року - 828,57 грн., квітень 2012 року - 844,57 грн., травень 2012 року - 944 .57грн. ( а.с. 11).

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними и потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до змісту вказаної статті, непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом 1, 11, 111 групи. Потреба в матеріальній допомозі має визначатися залежно від наявності чи відсутності прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено у 2012 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 1 017 грн., з 1 квітня - 1 037 грн., з 01 липня - 1 044 грн., з 01 жовтня - 1 060 грн., з 01 грудня - 1 095 грн. та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення - осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 822 грн., з 01 квітня - 838 грн., з 01 липня - 844 грн., з 01 жовтня - 856 грн., з 01 грудня - 884 грн.

Відповідно до ст. 7. Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 1 108 грн., з 01 грудня - 1 176 грн. та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення - осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 894 грн., з 01 грудня - 949 грн.

З огляду на зазначене, позивач отримує пенсію більшу за встановлений для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум.

Додатковий обов'язок дітей брати участь у витратах на батьків визначений ст. 203 Сімейного Кодексу України і пов'язаний з особливими обставинами ( нещасний випадок, вартість ліків, протезування, інвалідного візка тощо) можуть стягуватися разово або періодично, наперед або після їх фактичного понесення.

Відповідно до медичних довідок, позивач потребує протезування зубних рядів, планового оперативного лікування з приводу ЖКХ, інших видів медичного лікування (а.с. 12 -15), разом з тим позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат, необхідних на лікування, ОСОБА_3 не заявляла.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'я зків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

У своїх запереченнях на позов, апеляційній скарзі, ОСОБА_2 зазначав, що його мати, позивач по справі, у дитячі роки фактично ухилилася від його виховання і утримання, до 7( семи) років він проживав у бабусі ОСОБА_4 у м. Одесі, потім із 1986 року також знаходився у бабусі до закінчення середньої школи, після чого вступив до Одеського кооперативного технікуму, а сама позивач в цей час знаходилася на заробітках в Іспанії і допомоги на утримання сина не надавала, хоча мали таку можливість. ( а.с. 63-70) Позивач ОСОБА_3 не заперечувала того факту, що після Чорнобильської катастрофи у 1986 році відвезла сина до матері - ОСОБА_4 у м. Одесу ( а.с. 45-47) і тривалий час перебувала у Іспанії на заробітках.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що в даний час у нього є сім'я, він сплачує аліменти на утримання ОСОБА_5, дочки від першого шлюбу, відповідач допомагає бабусі.

В розумінні положень ст. 204 Сімейного Кодексу України виникнення аліментного обов'язку дочки, сина щодо матері, батька не пов'язане з виконанням ними своїх батьківських обов'язків, цей обов'язок виникає завжди ( виняток ч.2 ст. 202 Сімейного Кодексу України), але дочка, син можуть бути звільнені від нього за рішенням суду.

Звільнення дітей від аліментного обов'язку -це санкція за ухилення від виконання батьківських обов'язків. Застосування цієї санкції нерозривно пов'язане із винною поведінкою батьків, тобто коли вони усвідомлювали свої батьківські обов'язки, мали можливість їх виконувати, але не вчиняли щодо цього необхідних дій.

Від доказів, зібраних при розгляді позову про стягнення аліментів, суду надано право присудити аліменти з дочки, сина навіть тоді, коли буде встановлена протиправна поведінка матері чи батька. Проте закон встановлює граничну часову межу для стягнення аліментів, не надаючи батькам надії на можливість довічного утримання, що має стимулювати їх до обачності і та добросовісності.

На час розгляду справи, пенсія позивача забезпечувала її прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність. Суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача щодо до того, що позивач виконувала лише частину своїх батьківських обов'язків, ухилялася від виховання сина, позов подала з тих підстав, що між ними існує майновий конфлікт. Разом з тим, суд не дав належної оцінки поясненням самої позивачки, що вона не заперечувала цих обставин, і що вони підтверджуються належними доказами.

За наявності підстав, які суд першої інстанції врахував, а саме - позивач непрацездатна, поганий стан її здоров'я, матеріальне становище позивача, відповідач має сім'ю, сплачує аліменти на утримання дочки від першого шлюбу, є працездатною особою, його матеріальний стан дозволяє сплачувати аліменти на утримання, висновок суду першої інстанції про стягнення аліментів в сумі 700 грн. без визначення терміну, на якій аліменти стягуються, не відповідає дійсним обставинам справи, не є справедливим в розумінні ст.ст. 202, 204 Сімейного кодексу України, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, із зменшенням суми стягуваних аліментів до 250 грн. щомісячно, з визначенням строку стягнення три роки до 01 лютого 2016 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2013 року - змінити в частині розміру стягуваних аліментів та періоду стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

(ідентифікаційній номер НОМЕР_1), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційній номер НОМЕР_2), прожив. за адресою: АДРЕСА_2. - аліменти в сумі 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень) щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року по 01 лютого 2016 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: