Ухвала суду № 35715782, 27.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/665/13-ц Головуючий у І інстанції Василенко О.М. Провадження № 22-ц/780/6084/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 27.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Антіпову Я.А.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_4 про невиконання рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 листопада 2008 року був задоволений позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої ДТП.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі - 6 287,25 грн., витрати на послуги експерта - 300 грн., судові витрати - 30 грн, моральну шкоду - 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Виконавчі листи були направлені на виконання до виконавчої служби у грудні 2009 року.

За період здійснення дій по виконанню рішення державним виконавцем Айдановою В.О. рішення не було виконано, у зв'язку із чим позивачі заявили відвід державному виконавцю Айдановій В.О.

Починаючи із 2012 року, виконавче провадження здійснює державний виконавець Токар І.В., разом з тим рішення не виконано. Постановами державного виконавця від 01 березня 2013 року виконавчі листи повернуті ОСОБА_2, ОСОБА_3 без виконання, з роз'ясненням, що виконавчий документ може бути пред'явлений для виконання в строк до 01 березня 2014 року.

Позивачі просили накласти стягнення по погашенню боргу на квартиру, належну боржнику ОСОБА_4за адресою: АДРЕСА_1, зобов'зати відповідача вчасно подавати звіти про доходи, зобов'язати відділ ДВС Таращанського РУЮ Київської області організувати виготовлення технічної документації на належну ОСОБА_4 квартиру для накладення арешту і стягнення боргу. В обгрунтування позову посилалася на порушення відповідачем ч.6 ст. 52, ст. 55, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 12 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким на підставі ст. 1187 ЦК України визнати ОСОБА_5, особою, що має відшкодувати збитки завдані власником транспортного засобу, визначити розмір завданих збитків, за створену тяганину відділом ДВС Таращанського РУЮ Київської області під час виконання рішення суду.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (кримінальна, цивільно-правова, адміністративна).

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 листопада 2008 року був задоволений позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої ДТП.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі - 6 287,25 грн, витрати на послуги експерта - 300 грн, судові витрати - 30 грн, моральну шкоду - 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Виконавчі листи були направлені на виконання до виконавчої служби у грудні 2009 року.

Як видно із копій виконавчих листів ( а.с. 14 ,15) за період із 05 грудня 2008 по 05 грудня 2011 року, з боржника на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнуто кожному по 123, 60 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», приймаючи міри до виконання рішення суду, державний виконавець Токар І.В. направила подання до прокуратури Таращанського району Київської області про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України. Постановою Старшого слідчого СВ Таращанського РВ ГУМВС України в Київській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201210029000017 від 22 листопада 2012 року закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення ( ст. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України).

Даною постановою встановлено, що ОСОБА_4 не мав наміру ухилятися від виконання рішення, частково направляв кошти на виконання рішення суду, однак ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлялися від отримання поштових переказів. Як пояснили ОСОБА_2, ОСОБА_3 вважають таку виплату боргу формальністю (а.с. 18-19).

Постановами державного виконавця від 01 березня 2013 року виконавчі листи повернуті ОСОБА_2, ОСОБА_3 без виконання, з роз'ясненням, що виконавчий документ може бути пред'явлений для виконання в строк до 01 березня 2014 року. (а.с. 21-24). На вказані постанови державного виконавця позивачі в установленому законом порядку скарги не подавали.

Відповідно до ч.1, 6 ,7 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вірно виходив із того, що вимоги позивачів стосуються виконання рішення суду і відносяться до компетенції державної виконавчої служби і вирішуються в рамках виконавчого провадження.

Крім того, як видно із матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами стосуються виконання рішення суду, і регулюються розділом VII ЦПК України. Вимог з підстав ст. 383 ЦПК України позивачі не заявляли.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: