Рішення № 35715772, 02.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1426/13-ц Головуючий у І інстанції Єременко В.М. Провадження № 22-ц/780/6376/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 26 02.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

встановила:

Позивач ПАТ "Родовід Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 14 червня 2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8841 доларів США терміном до 14 червня 2012 року включно під 13% річних. За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки вказаної в п.1.5. кредитного договору від суми простроченої заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, позичальником укладено договір поруки від 14 червня 2007 року з ОСОБА_2 та договір застави транспортного засобу від 14 червня 2007 року з ОСОБА_1

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, та надав відповідачу кошти у розмірі 8 841 доларів США, проте позичальник систематично порушувала умови кредитного договору, несвоєчасно виконувались зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів.

Станом на 14.06.2007 року заборгованість за кредитним договором становила: кредит в сумі 4080 доларів США 29 центів, пеня за кредитом та процентами 33543 грн. 87 коп., три проценти річних 396 грн. 76 коп., де загальна сума заборгованості складає 4477 дол. США 05 центів та 33543 грн. 87 коп., яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4477,05 доларів США , 33543 грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 693 грн. 30 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апелянт зазначила, що суд першої інстанції не застосував наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про сплату пені. Крім того, апелянт вказав, що суд неправильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2007 року між ПАТ "Родовід Банк", найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №32.2/АА-026.07.2.

Відповідно до умов кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8841 доларів США терміном до 14 червня 2012 року включно під 13% річних. За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки вказаної в п.1.5. кредитного договору від суми простроченої заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, позичальником укладено договір поруки від 14 червня 2007 року з ОСОБА_2 та договір застави транспортного засобу від 14 червня 2007 року з ОСОБА_1

Також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а відповідач не виконує умови договору і своєчасно не повертає банку кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами і тому має заборгованість, яка станом на 9 квітня 2013 року становила: кредит в сумі 4080 доларів США 29 центів, пеня за кредитом та процентами 33543 грн. 87 коп., три проценти річних 396 грн. 76 коп.( а.с.10-12).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми кредиту та трьох процентів річних, першої інстанції суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 554, 1054 ЦК України та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Проте не відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення платежу за період з 11 січня 2008 року по 23 березня 2013 року у сумі 33543 грн. 87 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України). Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 25 липня 2013 року, згідно з розрахунком банку, за період з 23 липня 2012 року по 23 липня 2013 року загальна сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості становить 11255 грн. 32 коп. (а.с. 155-156).

Представник відповідача по справі подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.62).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові згідно з вимогами, передбаченими ч.4 ст. 267 ЦК України.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за один рік, що передував звернення позивача до суду, тобто за період з 23 липня 2012 року по 23 липня 2013 року у розмірі 11255 грн. 32 коп., вимоги про стягнення пені за інший період задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми пені як таке, що ухвалене з порушенням положень ст. 258 ЦК України.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом не застосовано положення ст. 258, ч.4 ст. 267 ЦК України, а тому рішення суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року змінити в частині стягнення пені та змінити суму пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2007 року, з суми 33543 грн. 87 коп. на суму 11255 грн. 32 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді