Постанова № 35713808, 26.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року 810/4847/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Смірновій А.В.,

за участю:

представників позивача - Арутюнян Н.М., Гопкало О.В.,

представника відповідача - Банніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "П.И.К."

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

10 вересня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "П.И.К." (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2013 р. № № 0000672301, 0000662301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії посадових осіб відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки протиправні, оскільки, для її проведення не було законних підстав. Стверджує, що податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 р. № № 0000672301, 0000662301 відповідачем винесені протиправно, оскільки, операції між позивачем та контрагентами: приватним підприємством "Клер Шато Фіорд" (далі - ПП "Клер Шато Фіорд") та товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Техномашпостач" (ТОВ - "ТПК "Техномашпостач") мали реальний характер.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що у позивача відсутні договори з ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ - "ТПК "Техномашпостач" та товарно - транспортні накладні на перевезення товару. Стверджує, що особи, які є керівниками та головними бухгалтерами названих суб'єктів господарювання, у 2009-2011 р.р. не перетинали кордон України (т. 1, а.с. 156 - 162).

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

15 січня 2007 р. позивач зареєстрований, як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 14-15).

У період з 22 по 28 січня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" за весь період фінансово - господарських взаємовідносин, за результатами якої 4 лютого 2013 р. складено акт перевірки № 61/22-02/34846372 (далі - акт перевірки № 61/22-02/34846372) (т. 1, а.с. 21 - 34).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2) п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. за № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 27 Декларації та р. 25 Декларації) на загальну суму 37 041 грн 00 коп., в т.ч. за: червень 2010 р. на суму 17 163 грн 00 коп., серпень 2010 р. на суму 14 678 грн 00 коп., вересень 2010 р. на суму 5200 грн 00 коп.

3) п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на загальну суму 46 301 грн 00 коп., в т.ч. за: II квартал 2010 р. на суму 21 454 грн 00 коп., III квартал 2010 р. на суму 24 847 грн 00 коп.

20 лютого 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 61/22-02/34846372 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № № 0000672301, 0000662301. Зокрема:

- податкове повідомлення - рішення № 0000672301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 46 302 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 37 041 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 9261 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000672301) (т. 1, а.с. 40);

- податкове повідомлення - рішення № 0000662301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 57 877 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 46 301 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 11 576 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000662301) (т. 1, а.с. 41).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення та дії по проведенню перевірки протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Законом України № 334/94 - ВР, 168/97 - ВР та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 р. за № 168-704 (далі - Положення).

Як убачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94 - ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як убачається з п.п. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України 168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як убачається з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України 168/97 - ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вимог 7.7.1 п. 7.7 Закону України 168/97 - ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як убачається з п.п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як убачається з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з вимогами п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зокрема, ст. 2 Закону України № 996-XIV передбачено, що його дії поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України.

Крім того, згідно з п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, яке ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звіті, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення.

Зокрема, первинними документами є письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV та п. 2.4 Положення первинні документи повинні бути складені під здійснення господарської операції, а якщо це неможливе - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документ повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, п. 2.16 Положення передбачено, що у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, названа норма фактично забороняє приймати до виконання первинні документи, які містять невідповідність зазначеним вимогам законодавства.

Наведене свідчить, що перелічені норми чинного законодавства скеровані на забезпечення фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідних правовідносин та дійсності їх взаємних обов'язків та вимог.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентами - ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

І. Стосовно господарських взаємовідносин між позивачем та ПП "Клер Шато Фіорд" судом встановлено таке.

Згідно з поясненнями представника позивача, ПП "Клер Шато Фіорд" продав позивачу комплект обладнання для діагностики та випробування гідросистем пресів, а також здійснив капітальний відновлюючий ремонт преса гідравлічного ДГ2428А без укладення письмового договору (т. 1, а.с. 106, 108-109).

Згідно з карткою платника податків № 32395460 керівником та головним бухгалтером ПП "Клер Шато Фіорд" є громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 32).

Як убачається, з наданих позивачем суду податкових накладних від 25, 29 червня 2010 р. № № 250608, 290603 та видаткової накладної від 25 червня 2010 р. № РН-250604 названі накладні, видані від імені ПП "Клер Шато Фіорд", датовані червнем 2010 р. та підписані ОСОБА_6

Проте, згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19 грудня 2011 р. № 4539/5/07-6016 у період 2009 - 2011 р.р. громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 державний кордон України не перетинав (т. 2, а.с. 1 - 5).

Більш того, з протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 6 березня 2012 р. вбачається, що у 2008 р. він перебував на території України (у м. Києві) один день, як турист. Крім того, ОСОБА_6 пояснив, що ніколи не був засновником або директором будь - яких підприємств на території України, про ПП "Клер Шато Фіорд" йому нічого не відомо, жодних документів, які стосуються діяльності названого підприємства, він не підписував (т. 2, а.с. 14 - 16).

Наведене свідчить, що ОСОБА_6 ніколи не був засновником та директором ПП "Клер Шато Фіорд" та не підписував документи від імені цього підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що податкові накладні від 25, 29 червня 2010 р. № № 290603, 250608 та видаткова накладна від 25 червня 2010 р. № РН-250604 не можуть вважатися такими, що видані ПП "Клер Шато Фіорд", оскільки, зазначена в них особа - ОСОБА_6 ці документи не підписував.

При вирішенні справи судом також враховано, що розрахунок з ПП "Клер Шато Фіорд" позивачем здійснювався на підставі платіжних доручень від 14, 16, 30 липня 2010 р. № № 1855, 1860, 1862, 1889, 1891 (т. 2, а.с. 182 - 184).

Як убачається з тексту цих платіжних доручень, грошові кошти було сплачено за:

- обладнання - згідно з рахунком від 25 червня 2010 р. № 250610;

- послуги - згідно з рахунком від 29 червня 2010 р. № 290610.

Проте, зазначених у платіжних дорученнях рахунків від 25, 29 червня 2010 р. № № 250610, 290610 відповідно позивачем суду надано не було.

Дана обставина виключає ідентифікацію обладнання та послуг, які були оплачені позивачем.

Крім того, як убачається з видаткової накладної від 25 червня 2010 р. № РН-250604 та рахунків фактури від 25, 29 червня 2010 р. № № СФ-250610, СФ-290610 юридичною адресою ПП "Клер Шато Фіорд" (постачальника) є: Київська область, м. Яготин, вул. Свльгосптехніки, буд. 1, тоді, як позивач (отримувач товару/послуг) здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні за адресою: м. Київ, пр. Московський, 8 (т. 1, а.с. 107,109,110).

Проте, жодних доказів на підтвердження того, коли саме, на якому транспорті і за чий рахунок товар перевозився із м. Яготин до місця знаходження позивача, останнім суду надано не було.

ІІ. Стосовно господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" судом встановлено таке.

Згідно з поясненнями представника позивача, останній без укладення письмового договору купив у ТОВ "ТПК "Техномашпостач" товар (касети 305 143 002, стійки М3, деталі для виробу "Мульткамера" та прес - форми).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем було надано суду такі докази: податкову накладну від 27 серпня 2010 р. № 270802, видаткову накладну від 27 серпня 2010 р. № РН-270802, рахунок - фактури № від 27 серпня 2010 р. № СФ-270810 (т. 1, а.с. 73 - 75).

У перелічених документах кількість товару зазначено наступним чином:

1. Стосовно товару - касети 305 143 002 - у податковій накладній кількість цього товару зазначена - "8,00", у видатковій накладній та рахунку фактури - "8,000";

2. Стосовно товару - стійка М3 - у податковій накладній, видатковій накладній та рахунку фактури кількість цього товару зазначена - "0,396";

3. Стосовно товару - деталі для виробу "Мульткамера" - у податковій накладній кількість цього товару зазначена - "8,00", у видатковій накладній та рахунку фактури - "8,000";

4. Стосовно товару - прес - форма для виготовлення виробу "Діафрагма" - у податковій накладній кількість цього товару зазначена - "1,00", у видатковій накладній та рахунку фактури - "1,000";

5. Стосовно товару - прес - форма для виготовлення виробу "Ущільнювача" - у податковій накладній кількість цього товару зазначена - "1,00", у видатковій накладній та рахунку фактури - "1,000" (т. 1, а.с. 73-75).

Тобто, зміст перелічених документів не дає можливості визначити кількість зазначеного в них товару.

Крім того, згідно з карткою платника податків № 36803875 керівником та головним бухгалтером ТОВ "ТПК "Техномашпостач" є громадянка Російської Федерації Баранкіна Н.О. (т. 2, а.с. 31).

Проте, згідно з інформацією Головної центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19 грудня 2011 р. № 4539/5/07-6016 у період 2009 - 2011 р.р. Баранкіна Н.О. державний кордон України не перетинала (т. 2, а.с. 1 - 5).

Наведене свідчить, що Баранкіна Н.О. не була засновником та директором ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

Крім того, позивачем також не було надано доказів на підтвердження перевезення товару від контрагента, а саме, не надано товарно-транспортні накладні, які б у достатній мірі відображали суть цієї господарської операції.

Судом враховано, що наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 р. № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних актів для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень).

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Наведене підтверджує висновок відповідача щодо відсутності у позивача достатніх доказів реальності правочину між ним і контрагентами ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

Водночас, суд не бере до уваги посилання позивача на наявний у нього договір оренди приміщення за адресою пр. Московський, корп. 16-Б та на договори, згідно з якими позивач був зобов'язаний виготовити та передати у власність інших суб'єктів господарювання гумові технічні вироби, оскільки, вони не можуть бути підтвердженням тієї обставини, що позивач у 2010 р. купував певний товар/послуги безпосередньо у ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач".

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дії по проведенню документальної виїзної перевірки судом встановлено таке.

24 жовтня 2012 р. відповідачем на адресу позивача було направлено запит про надання письмових пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з двома контрагентами: ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (т. 1, а.с. 38 - 39).

24 жовтня 2012 р. позивач направив на адресу відповідача відповідь № 102, в якій перерахував наявні в нього первинні документи та повідомив податковий орган, що надасть їх лише за додатковим запитом. Крім того, повідомив, що директор позивача знаходиться на лікуванні і не має можливості з'явитися до ДПІ, для складання пояснень по обставинах взаємовідносин з контрагентами.

Тобто, позивачем не було надано витребуваних податковим органом письмових пояснень та їх документального підтвердження.

22 січня 2013 р. відповідачем було видано наказ № 62 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ПП "Клер Шато Фіорд" та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (т. 2, а.с. 33).

З метою вручення посадовим особам позивача копії наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 22 січня 2013р. № 62 та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки від цієї ж дати № 7475, представниками відповідача було здійснено виїзд за юридичною (податковою) адресою позивача (смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 6-В, кв. 92).

Як убачається з акту відповідача від 22 січня 2013 р. № 20/22-2/34846372, представниками податкового органу було установлено відсутність позивача за податковою адресою (т. 2, а.с. 34).

За наведених обставин відповідачем було проведено перевірку позивача у будівлі податкового органу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність проведення позапланової виїзної перевірки, достовірність обставин, встановлених під час цієї перевірки та правомірність податкових повідомлень - рішень № № 0000672301, 0000662301.

Водночас, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій та рішень відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що дії відповідача по проведенню перевірки та податкові повідомлення-рішення № № 0000672301, 0000662301 є правомірними, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 с. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 29 листопада 2013 р.