Постанова № 35713729, 21.11.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. 16 год.00 хв.Справа № 821/3422/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гомельчука С.В.,

при секретарі: Корнієнко Я.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

прокурора - Волкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, Херсонської обласної державної адміністрації, за участю прокуратури Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

03 вересня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі- відповідач-1, Голопристанська РДА), Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач- 2, Херсонська ОДА), в якому він просить скасувати розпорядження голови Херсонської ОДА від 11 липня 2008 року № 940 "Про скасування деяких розпоряджень голови Голопристанської райдержадміністрації" в частині скасування розпорядження відповідача-1 № 392 від 09 серпня 2007 року, відповідно до якого позивач отримав у власність земельну ділянку за кадастровим № 6522381500:007:03:0092 для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради.

Судом задоволено клопотання представника позивача про поновлення строків звернення позивача до адміністративного суду, оскільки причина припуску строку визнана поважною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним розпорядженням фактично припинено право власності позивача на земельну ділянку, яке набуто ним на підставі скасованого відповідачем розпорядження голови Голопристанської РДА від 09 серпня 2007 року №392. Стаття 140 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю, до яких протест прокурора не відноситься. На думку позивача, скасування його права власності на землю можливо тільки в судовому порядку.Тому оскаржуване розпорядження суперечить положенням Конституції України, Цивільного кодексу України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які гарантують права громадянина на землю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача - 1 позовні вимоги не визнав, і будучи присутнім в судовому засіданні 03 жовтня 2013 року пояснив, що згідно діючого законодавства обласна державна адміністрація вправі скасовувати рішення районних райдержадміністрацій. Вважає, що проект землеустрою позивачу був затверджений на підставі діючого законодавства. Перевірка по фактах, викладених у протесті прокурора, відповідачем-1 не проводилася. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - 2 позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні 03 жовтня 2013 року пояснив, що рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року, на яке посилається позивач, стосується тільки скасування своїх попередніх рішень органами місцевого самоврядування. На відповідача-2 ці положення не розповсюджуються. Підставою для скасування розпорядження голови Голопристанської РДА № 392 від 09 серпня 2007 року стало принесення протесту прокуратури Херсонської області. Йому не відомо про проведення перевірки по фактах, викладених в протесті прокурора. Вважає розпорядження голови Херсонської ОДА № 940 від 11 липня 2008 року законним, в задоволенні вимог позивача просив відмовити.

Вступивши за своєю ініціативою у справу, з метою захисту інтересів держави, в порядку ст.60 КАС України, прокурор позовні вимоги не визнав і пояснив, що розпорядження Голопристанської РДА №392 від 09 серпня 2007 року, яким затверджений проект землеустрою позивачу та іншим особам, суперечило вимогам ч.5 ст.88 Водного кодексу України, оскільки земельні ділянки, передані для ведення ОСГ, розташовано на відстані менше ніж 2 кілометри від урізу води Дніпровського лиману Чорного моря. Крім того, відповідно до вимог ст.118 Земельного кодекс України проект відведення земельної ділянки до подачі на розгляд місцевої держадміністрації не був погоджений з природоохоронним органом. В зв"язку з цим прокуратурою Херсонської області відповідачу-2 принесено протест і своїм розпорядженням № 940 від 11 липня 2008 року Херсонська ОДА скасувала вказане розпорядження відповідача-1. Вважає дії відповідача-2 законними, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши письмові докази і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 733420 від 14 серпня 2007 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована на території Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Даний державний акт виданий ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації від 09 серпня 2007 року № 392 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистих селянських господарств" (далі- Розпорядження № 392) із земель запасу Геройської сільської ради площею 41,78 га (всього 21 особа).

Факт набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку відповідачами і прокурором не заперечувався.

11 липня 2008 року голова Херсонської обласної державної адміністрації прийняв розпорядження № 940 "Про скасування деяких розпоряджень голови Голопристанської районної державної адміністрації" (далі-Розпорядження № 940), яким, крім інших розпоряджень, скасував і Розпорядження № 392.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії, який скасовує інший індивідуально-правовий акт, що породжує у позивача право власності на землю.

За змістом частини 4 ст. 122 Земельного кодексу України та п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» облдержадміністрація наділена правами власника щодо розпорядження землями державної власності, проте в даному випадку облдержадміністрація не є суб"єктом відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, а прийняття відповідачем Розпорядження №940 є реалізацією права облдержадміністрації на здійснення контролю за діяльністю підконтрольної їй райдержадміністрації.

Відповідно до положень ст. 140 Земельного кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, саме Розпорядження №940 не є достатньою підставою для припинення права власності позивача на земельну ділянку. Проте, воно скасовує той правовий акт індивідуальної дії, на підставі якого таке право у позивача виникло, а тому позовні вимоги направлені саме на захист прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від можливих негативних наслідків для позивача, які можуть виникнути у зв'язку з прийняттям Розпорядження №940.

Тому суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Право голови облдержадміністрації скасовувати розпорядження голови райдержадміністрації, які суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами передбачено ч. 3 ст. 33 та ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Разом з тим, частиною 1 ст. 38 цього ж Закону на місцеві державні адміністрації покладений обовязок забезпечувати додержання прав і свобод громадян.

Суд вважає, що органи виконавчої влади, до яких віднесені також обласні та районні державні адміністрації, не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами виконавчої влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці пятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року, № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що облдержадміністрація, здійснюючи контроль за діяльністю підконтрольної їй райдержадміністрації, не вправі скасовувати ті розпорядження райдержадміністрації, на підставі яких у громадян виникли охоронювані законом права та інтереси, зокрема, право власності, і з огляду на це, прийняття відповідачем Розпорядження №940 не може вважатися правомірним.

Крім того, зі змісту спірного Розпорядження №940 вбачається, що воно прийнято у звязку з порушеннями вимог Земельного та Водного кодексів України, які наведені у протесті прокурора Херсонської області від 17 травня 2008 року № 07/1-661вих-08.

Сам зміст порушень Земельного та Водного кодексів, допущених при виданні Розпорядження №392 Голопристанською РДА, у спірному Розпорядженні №940 не викладений. На запитання суду представник відповідача-2 пояснив, що спірне Розпорядження №940 винесено лише на підставі протесту прокуратури Херсонської області від 17 травня 2008 року №07/1-661вих-08 без проведення Херсонською ОДА окремої перевірки інформації, викладеної прокуратурою в протесті.

До матеріалів справи долучений зазначений протест прокурора Херсонської області від 17 травня 2008 року, в якому вказується на те, що земельні ділянки, передані для ведення ОСГ Розпорядженням №392, розташовані на відстані менше ніж 2 кілометри від урізу води Дніпровського лиману Чорного моря, що є порушенням ч.5 ст. 88 Водного кодексу України, і вказане розпорядження видано за відсутності позитивного висновку належного природоохоронного органу, що є порушенням ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, озер в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Судом встановлено, що окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Дніпровського лиману Чорного моря не розроблений та не затверджений, що сторонами не заперечувалось.

Відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, рішення про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства приймається органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, який розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт.

Як встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум-Агро» було розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, який отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (висновок Херсонського обласного головного управління земельних ресурсів №1822 від 08 серпня 2007року).

Статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначено, що державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (ст.6 Закону).

Виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону (ст.7 Закону).

Згідно ст. 35 вказаного Закону результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Таким чином, наданий до матеріалів справи висновок державної експертизи землевпорядної документації №1822 від 08 серпня 2007 року є доказом відповідності проекту землеустрою, щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення ОСГ, вимогам діючого законодавства. Даний висновок у встановленому законом порядку не скасований і не оспорюється, а тому є чинним на час розгляду судом даної справи.

Суд зауважує, що в силу Закону України "Про прокуратуру" факт принесення прокурором протесту створює у відповідної особи лише обов'язок розглянути даний акт прокурорського реагування по суті, імперативним обов'язком задовольняти протест згаданий суб'єкт права не обтяжений.

Суд не бере до уваги надані прокурором Порівняльний план земельних ділянок на території Геройської сільської ради та відомості про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки, оскільки єдиним належним доказом того, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі є проект землеустрою по встановленню такої прибережної захисної смуги.

Не належним доказом є і постанова Голопристанського районного суду про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4, так як з постанови не вбачається відношення підсудного до предмету даної справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Розпорядження №940 не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 94,158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 11 липня 2008 року № 940 "Про скасування деяких розпоряджень голови Голопристанської райдержадміністрації" в частині скасування розпорядження голови Голопристанської РДА № 392 від 09 серпня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку за кадастровим № 6522381500:007:03:0092 для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 листопада 2013 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 6.2.1