Рішення № 35713414, 28.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 925/1523/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Заболотній Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з»явився;

від відповідача - ОСОБА_1 (особисто);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 11 122 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача в порядку регресу 11 122 грн. страхового відшкодування, виплаченого позивачем гр. ОСОБА_2 за пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді автомобіль.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відхилити позовні вимоги ПАТ "СК «УНІКА» у зв»язку з відсутністю його вини в ДТП, скоєній водієм ОСОБА_3 09.07.2010 року та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "СК «УНІКА» 11 122 грн. страхового відшкодування та судовий збір, виходячи з наступного:

- згідно з п.п. „а", 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України „Про обов"язкове страхування власників наземних транспортних засобів" страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакціі;

- водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом на законних підставах, при виїзді в рейс 01.07.2010 року пройшов медичне обстеженна, про що свідчить штамп медичного працівника на подорожньому листі. При скоєнні ним 09.07.2010 року ДТП було встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп"яніння, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

У судове засідання представник позивача не з»явився, направив на адресу суду пояснення від 14.11.2013 року, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, розгляд справи просив здійснювати без його участі

Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши доводи та пояснення відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено наступне:

11.03.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик) та ФОП ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/2620425 (далі - Договір). Застрахований транспортний засіб - автомобіль «Івеко», 2000 року випуску, № кузова НОМЕР_4, державний реєстраційний № НОМЕР_1.

Згідно п. 3 Договору строк його дії складає 1 рік - з 00 годин 03 хвилин 11 березня 2010 року та діє до 10 березня 2011 року.

09.07.2010 року о 17 год. 40 хв., тобто в період дії Договору, на трасі Київ - Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля «Івеко» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Опель» д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Івеко», не вибрав безпечну швидкість, не дотримувався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем „Опель" під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 09.07.2010 року інспектора Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Боліщук В.П.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.08.2010 року у справі № 3-2559/10 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Також під час медичного огляду було встановлено, що ОСОБА_3 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"ягніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.07.2010 року Рівненського обласного центру психічного здоров"я населення.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Опель" внаслідок ДТП, 27.08.2010 року ОСОБА_2 звернувся до СПД ОСОБА_5, який діє на підставі Сертифіката суб»єкта оціночної діяльності № 8075/08, виданого Фондом державного майна України 05.12.2008 року та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4101 від 01.11.2005 року, з заявою про проведення оцінки пошкодженого майна.

Згідно Висновку № 28 від 27.08.2010 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля „Опель", д/н НОМЕР_5, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 09.07.2010 року складає 10 597,00 грн. Дослідження пошкодженого автомобіля проводилося в присутності власника а/м ОСОБА_2 та представника АТ СК „УНІКА" Захарука А.М.

30 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про виплату йому страхового відшкодування через систему АВАМ-експрес.

19.10.2010 року комісією в складі аварійного комісара Західного Регіонального центру СК „УНІКА" Захарука А.М. та заступника начальника Департаменту ВЗ Довбні О.В. було визначено, що матеріальний збиток нанесений власнику автомобіля „Опель", д/н НОМЕР_5 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез=0,70) складає 10 597,00 грн., про що складено відповідний Аварійний сертифікат, затверджений 01.11.2010 року.

Того ж дня було затверджено і Страховий акт № 00051443 від 19.10.2010 року, відповідно до якого сума страхового відшкодування за умовами Договору складає 11 122,00 грн., з яких: 10 597,00 грн. вартість матеріального збитку з урахуванням зносу та 525,00 грн. вартість експертизи, яку оплатив ОСОБА_2 згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 28 від 30.08.2010 року.

Платіжним дорученням № 030592 від 02 листопада 2010 року позивач сплатив ОСОБА_2 11 122 грн. страхового відшкодування.

Статтею 982 ЦК України передбачені істотні умови договору страхування, зокрема, - істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідні істотні умови визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Тобто відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (у редакції яка діяла на дату укладення Полісу № ВЕ/2620425 та настання ДТП (надалі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, ст. 6, п. 12.1 ст. 12, п. 35.1 ст. 35 та п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Предметом спору у справі є стягнення в порядку регресу з винної особи суми виплаченого страховиком страхового відшкодування.

Загальні положення щодо страхування встановлені главою 67 Цивільного кодексу України (далі скорочено - ЦК України).

Так, згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Згідно ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки і завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Підставою виникнення цивільних прав та обов»язків згідно п. 3 частини 2 статті 11 ЦК України, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 8 частини 2 статті 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року № 02-5/215 з послідуючими змінами „крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою".

Таким чином, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди на підставі ст. 1188 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Стаття 22 ЦК Україна встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за навності вини заподіювача шкоди і причинного зв"язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України). Обов"язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із вищенаведених матеріалів справи, вказана подія була визнана позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом №00051443 від 19.10.2010 року.

02 листопада 2010 року платіжним дорученням №030592 страхове відшкодування було перераховане на банківський рахунок ОСОБА_2

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Пункт 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика) методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

У пункті 1.3 Методики зазначено, що вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

В матеріалах справи міститься висновок оцінки вартості матеріального збитку суб'єкта оціночної діяльності, як це передбачено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (сертифікату чи свідоцтва оцінювача).

Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право регресу до страхувальника (відповідача).

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 було укладено трудовий договір від 03.06.2010 року та згідно подорожнього листа № 373647, виданого ФОП ОСОБА_1 на період з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року автомобілем „Івеко" керував водій ОСОБА_3

Станом на сьогоднішній день відшкодування заподіяної шкоди відповідачем на користь позивача не здійснене.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач, як страховик, виплатив страхувальнику ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 11 122,00 грн.

Отже, відповідно до ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи. Винною особою у ДТП, внаслідок якої був пошкоджений застрахований позивачем автомобіль, визнано водія відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 35 ГПК України суд вважає такими, що не потребують доказування у даній справі, обставини ДТП, неправомірність поведінки водія відповідача, його вина у ДТП, наявність шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки ці факти встановлені постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2010 року, яка набрала законної сили. Зазначена постанова є обов'язковою для господарського суду при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У письмових поясненнях від 14.11.2013 року представник позивача вказує, що законом передбачені випадки, коли особа, яка фактично володіє (управляє, експлуатує) об'єктами зі шкідливими властивостями, не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим на підставі ст. 1187 ЦК України.

Так, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Згідно з роз'ясненнями п. 5 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК України у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо).

Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Таким чином, позов щодо стягнення 11122,00 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, п/р 26500455 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 20033533) - 11 122 грн. страхового відшкодування та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 03.12.2013 року

Суддя В.В. Потапенко