Рішення № 35712601, 26.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2013Справа №901/3777/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" (вул. Пирогова, 2/37, м. Київ, 01030)

до відповідача- державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" (Аршинцевська Коса, 45, м. Керч, АР Крим, 98313)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ліман" (вул. Приморська,31, с. Бурлача Балка, м. Іллічевськ, Одеська область,68094).

про стягнення 82 000 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Маркін О.Л, довіреність №б/н від 21.09.2013, представник;

від відповідача - Ступницький О.В., наказ №58-К, від 13.11.2013, керівник (повноваження перевірені);

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: 14 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" 82000 грн. заборгованості за договором безвідсоткової позики від 01 серпня 2011 року та понесені судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 551, 552, 611, 625, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням державним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" своїх зобов'язань за договором безвідсоткової позики, укладеним 01 серпня 2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ліман", в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів (позики), у зв'язку із чим, у відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Рибінвест", яке придбало право вимоги за договором про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2013 року, укладеним між останнім та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ліман", утворилась заборгованість в розмірі 82000,00 грн. несплата якої новому кредитору у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення до суду з вимогами про її примусове стягнення

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Також, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд залучив товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Ліман".

У судове засідання, що відбулось 26 листопада 2013 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову. Представник відповідача, у свою чергу, заявлені позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позовну заяву не скористався та в судовому засіданні проти виниклої заборгованості не заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

01 серпня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ліман» (за договором позикодавець) та державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" (за договором позичальник) уклали договір безвідсоткової цільової позики, відповідно до пункту 1.1 якого, позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти (позику) у розмірі, встановленому даним договором, а позичальник зобов'язується використати позику за цільовим призначенням і повернути її позикодавцю в порядку та в строк, визначені даним договором.

Сторони домовились, що у зв'язку з тим, що між ними налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Метою надання позики позичальнику є погашення заборгованості перед бюджетом та відновлення господарської діяльності позичальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору сума позики становить 41050,00 грн.

Порядок надання, строк та порядок повернення позики узгоджений сторонами у розділі 4 договору. Так, позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або шляхом внесення коштів в касу позичальника. Позика надається позичальнику окремими траншами відповідно до графіка надання та погашення позики, який є невід'ємною частиною даного договору.

Днем надання позики вважається день зарахування першого траншу позики на поточний рахунок позичальника або внесення коштів в касу позичальника.

Відповідно до пункту 4.4 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 25 грудня 2011 року, позика має бути повернута позичальником у строк до 04 січня 2013 року. При цьому, позика має бути повернутою в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця.

Даний договір, згідно пункту 5.1 договору, набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за даним договором.

Також, сторони домовились, що при простроченні повернення позики більше ніж на п'ятнадцять календарних днів від дати, встановленої пунктом 4.4. даного договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф в розмірі 100% від суми позики, визначеної пунктом 3.1. даного договору. При цьому, сплата штрафу не звільняє позичальника від виконання обов'язку по поверненню суми позики.

На виконання умов вказаного договору, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ліман" перерахувало позичальнику грошові кошти на загальну суму 41050,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №60 від 29 серпня 2011 року на суму 3050,00 грн., платіжним дорученням №566 від 30 вересня 2011 року на суму 16000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №66 від 18 жовтня 2011 року на суму 5000,00 грн., платіжним дорученням №654 від 31 жовтня 2011 року на суму 5000,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №71 від 25 листопада 2011 року на суму 12000,00 грн. (а.с. 15-19).

Матеріали справи свідчать також про те, що 31 грудня 2012 року державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" та товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ліман" здійснили звірку взаєморозрахунків про що склали відповідний акт, який свідчить, що станом на 31 грудня 2012 року заборгованість позичальника перед позикодавцем за договором безвідсоткової позики від 01 серпня 2011 року складає 41050,00 грн. Вказаний акт підписаний між сторонами без зауважень, заперечень та скріплений їх печатками (а.с. 20).

21 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ліман" звернулось до позичальника з претензією №16, у якій з метою досудового врегулювання спору вимагало негайно виконати зобов'язання в частині повернення позики та сплатити штраф за порушення умов договору (а.с. 21).

У відповіді на претензію позикодавця державне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" повідомило, що визнає заборгованість у розмірі 41050,00 грн., однак, через те, що фінансовий стан підприємства не дозволяє належним чином виконати взяті на себе зобов'язання в частині повернення суми позики, просить надати додатковий час для повернення боргу.

Крім викладеного вище, судом встановлено, що 01 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ліман" (за договором первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" (за договором новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №2, відповідно до пункту 1.1 якого, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором безвідсоткової цільової позики від 01 серпня 2011 року (за договором основний Договір), а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Сторони договору про відступлення права вимоги у його пункті 2.1 домовились, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 41050,00 грн. При цьому, новий кредитор зобов'язався протягом 10 банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму, визначену у пункті 2.1 цього договору.

Матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" на виконання умов договору про відступлення права вимоги перерахувало на рахунок первісного кредитора 41050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 01 жовтня 2013 року (а.с. 23).

Стверджуючи, що у добровільному порядку сума заборгованості у розмірі 82 000 грн., яка виникла на підставі договору безвідсоткової цільової позики від 01 серпня 2011 року, державним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" новому кредитору оплачена не була, останній скористався своїм правом на звернення до суду з метою примусового стягнення всієї суми боргу.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, предметом спору у справі є вимога про захист цивільних прав нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" у зобов'язанні за договором безвідсоткової цільової позики від 01 серпня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Ліман» та державним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск".

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором позики, загальні положення про який встановлені статтею 1046 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи (платіжні доручення, прибуткові касові ордери) підтверджується передача позикодавцем відповідачу грошових коштів на загальну суму 41050,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцеві) у строк та у порядок, встановлені договором.

Втім, кошти отримані відповідачем від позивача повернуті не були, що є порушенням умов спірного договору. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надавались.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Так, матеріали справи свідчать про, що відповідач свої зобов'язання за договором безвідсоткової цільової позики від 01 серпня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Ліман» та державним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск", належним чином не виконав, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення основної суми заборгованості у розмірі 82000,00 грн. (41050,00 + штрафні санкції за несвоєчасне повернення позики передбачені пунктом 6.3 договору), суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 Цивільного кодексу України).

У свою чергу частиною 1 статті 513 названого кодексу встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до приписів статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Також, законодавець визначив, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що договір про відступлення права вимоги є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

З часу відступлення права вимоги заборгованість, яка виникла за відповідачем згідно договору безвідсоткової цільової позики від 01 серпня 2011 року та яка з урахуванням штрафних санкцій складає 82000,00 грн., відповідачем не погашалась, що визнається останнім. Докази зворотного на час розгляду справи відповідачем представлені не були, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо повного та своєчасного повернення суми позики разом зі штрафом за договором безвідсоткової цільової позики від 01 серпня 2011 року на суму 82000,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем спірної суми заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 82000,00 грн. на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" підлягають задоволенню.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 листопада 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 02 грудня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Керчмолюск" (Аршинцевська Коса, 45, м. Керч, АР Крим, 98313, код 32316127) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибінвест" (вул. Пирогова, 2/37, м. Київ, 01030, код 38872411) 82000,00 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний