Ухвала суду № 35711900, 25.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.

справа № 1170/2а-2849/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В. T>

class="fs69"> суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги малого комунального підприємства «Нарцис» та Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року

у адміністративній справі № 1170/2а-2849/12 за позовом малого комунального підприємства «Нарцис» до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року частково задоволено позов малого комунального підприємства «Нарцис», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 25 листопада 2011 року в частині, в якій до малого комунального підприємства «Нарцис» застосовано штрафну санкцію на суму 49090 грн., в задоволенні іншої частини вимог позивача судом відмовлено, з Державного бюджету України на користь малого комунального підприємства «Нарцис» стягнуто судові витрати у сумі 25,50 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем в частині відмови у задоволені вимог стосовно протиправності та скасування рішення податкового органу стосовно збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6558 грн. і застосування штрафної санкції в сумі 1639,50 грн. Апеляційна скарга позивача мотивована неврахуванням судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, та неправильним застосуванням судом положень Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12 червня 1995 року, і приписів Господарського кодексу України, що призвело до постановлення незаконного судового рішення в частині, і є підставою для його скасування в цій частині, та прийняття нового рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Відповідачем по справі рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволення вимог позивача, апеляційна скарга в цій частині податковим органом мотивована безпідставним застосуванням судом до спірних правовідносин положень ст.250 ГПК України, у зв’язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині задоволення вимог позивача, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, переглядаючи справу за відсутності сторін по справі, які в апеляційних скаргах просили розглядати справу без їх представників, але які були судом належним чином повідомлялися про час та місце судового засідання, і заяв про відкладення розгляду справи не подавали, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що за результатами проведеної Долинською міжрайонною державною податковою інспекцією у листопаді 2011 року перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства впродовж з 01 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2011 року (а.с.9-18), було складено акт, в якому зафіксовано перевищення підприємством ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 17425 грн. (за квітень 2009 року на суму 12765 грн., за жовтень 2009 року - 680 грн., за грудень 2009 року - 1660 грн., за січень 2010 року - 1440 грн., за липень 2010 року - 600 грн., за грудень 2010 року - 280 грн.); та не оприбуткування готівки в касі на загальну суму 2960 грн. (у лютому 2009 року у сумі 550 грн., у квітні 2009 року -1400 грн., у травні 2009 року -460 грн., у червні 2009 року -150 грн. та у березні 2010 року -400 грн.)

Крім того, в результаті перевірки ревізорами отриманих від голови ліквідаційної комісії Підприємства Головної книги, квитанцій до прибуткових касових ордерів та інших документів бухгалтерського обліку (а.с.105-113), з урахуванням пояснень Голови ліквідаційної комісії Підприємства про відсутність документів, які підтверджують господарську діяльність юридичної особи впродовж 2011 року (а.с.124), та на підставі складених ревізорами реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів і витрат (а.с.114-123), які були підписані без застережень головою ліквідаційної комісії Підприємства, перевіряючими встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що позивач занизив валовий дохід на суму в розмірі 37508 грн., та витрати - на 11276 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 6558 грн., зокрема, у IV кварталі 2008 року на 3417 грн., у всіх кварталах 2009 року на загальну суму 2503 грн., у IV кварталі 2010 року на 41 грн., у І кварталі 2011 року на 597 грн. (а.с.125-126).

На підставі наведених вище висновків ревізорів, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року, яким на позивача накладено штрафну санкцію у сумі 49650 грн. відповідно до приписів статті 1 Указу та збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6558 грн. і застосовано штрафну санкцію - 1639,50 грн. (а.с.23-24). Сума штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки складалася з двох додатків (17425x2 + 2960х5) (а.с.125-126), а штрафна санкція з податку на прибуток визначалась у розмірі 25 % від суми основного зобов'язання.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції узяв до уваги відсутність заперечень підприємства-позивача стосовно допущеного ним до 01 січня 2011 року порушення норм з регулювання обігу готівки, та не надання позивачем суду жодних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з чим залишились не спростованими дані реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів і витрат позивача, які підписані головою ліквідаційної комісії позивача під час перевірки без застережень оскільки дані, які в них внесені, відповідають інформації, котра відображена в документах первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, які досліджували ревізори, та які були перевірені судом під час розгляду позову у цій справі.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції проаналізувавши наведені обставини та реєстри, які склали ревізори визнав, що позивач впродовж періоду, який перевірявся, занизив валовий дохід на 37508 грн., та витрати - на 11276 грн., тому об'єктом оподаткування податку на прибуток є сума 26232 грн. (37508 -11276).

Оскільки, заниження позивачем валового доходу і витрат мало місце до І кварталу 2011 року (включно), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток повинен був визначатися за приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема з урахуванням положень ч.1 ст.10 цього Закону, якою передбачалося, що прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування. Відповідно, правильними є висновки суду першої інстанції про правомірність збільшення відповідачем підприємству позивача розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6558 грн.

Законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам статті 58 Конституції України стосовно зворотної дії закону у часі, коли він пом'якшує відповідальність особи, судова колегія визнає рішення суду першої інстанції про визначення відповідачем розміру штрафних санкцій позивачу стосовно несплати згаданого податку, посилаючись на приписи частини 1 статті 123 Податкового кодексу України (25 % суми визначеного податкового зобов'язання), оскільки якщо б відповідач застосував приписи пункту 1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01 січня 2011 року, то розмір штрафних санкцій склав би 50 % суми визначеного податкового зобов'язання.

Не вбачає судова колегія підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині протиправності рішення фіскального органу про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 49090 грн., оскільки відповідач не дотримався приписів та застосував закон, який прийнятий після вчинення правопорушення та встановлював більш тривалий строк можливості притягнення до відповідальності (1095 днів на підставі положень статті 102 Податкового кодексу України).

Такий висновок суду відповідає положенням статті 58 Конституції України та статті 250 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на час вчинення порушення), відповідно яких станом на 25 листопада 2011 року, відповідач міг накласти на підприємство лише передбачену статтею 1 Указу адміністративно-господарську санкцію щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі у сумі 280 грн. за грудень 2010 року, що виходячи із змісту вказаної норми, складає суму 560 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено та проаналізовано фактичні обставини у цій справі, і відповідно правомірно задоволено позовні вимоги позивача у цій справі частково, а доводи апелянтів на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія –

У х в а л и л а :

Апеляційні скарги малого комунального підприємства «Нарцис» та Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року – залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов