Ухвала суду № 35707784, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 820/651/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Чалого І.С.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/651/13-а

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Державного бюджету України суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 141151,00 грн. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство перебуває на обліку як платник податків у Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області Державної податкової служби з 07.05.1997 року. Відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 141151,00 грн. - основний платіж, який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податку в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012р. наданою платником податків до Ізюмської ОДПІ 18.01.2013р. за № 9085294954 по строку сплати 30.01.2013 р. (а.с. 7)

Постановою Харківского окружного адмістративного суду від 01.02.2013 року по справі № 820/651/13-а позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, буд.11 Код ЄДРПОУ 24673063) до Державного бюджету України (одержувач: Ізюмське УДКСУ у Харківській області код отримувача - 3728392, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банка 851011, рахунок - 31110029700012, код платежу 14010100, назва платежу: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 141151.00 грн. (сто сорок одна тисяча сто п'ятдесят одна грн. 00 коп.) з рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (код 24673063) у банках, обслуговуючих такого платника податків (р/р 37124007003237, 35448008003237, 35447010003237, 35447009003237, 354460110032370, 37128003003237, 35440006003237, 3533002003237, 35430005003237 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО банка 851011, р/р 26054060351764, 26004060384996 в Харків. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО банку 351533, р/р 26046010082419, 26002010082419 в АТ "Банк золоті ворота", МФО банку 351931, р/р 260273011487 в ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ У ОЩАД, м. Харків, МФО банку 351823).

Відповідач, не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року по справі № 820/651/13-а та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (далі - ІКВ ВКП) зареєстровано Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області 16.04.1997 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ІКВ ВКП перебуває на обліку як платник податків у Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області Державної податкової служби з 07.05.1997 року.

З облікової картки платника, вбачається, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 141151,00 грн. з податку на додану вартість, який виник 31.01.2013 року внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податку в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012р., наданою платником податків до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби 18.01.2013 року за № 9085294954 по строку сплати 31.01.2013р., копія якої приєднана до матеріалів справи. (а.с.7)

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг ІКВ ВКП виник з 16.10.2001 року та до 31.01.2013 року не переривався, що підтверджується довідкою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 31.01.2013 року №432/10/19-023, що приєднана до матеріалів справи.(а.с. 15-25)

Податковим органом були направлені ІКВ ВКП податкові вимоги - перша податкова вимога №1/47 віл 16.10.2001 року на суму 1503,94 грн. та друга податкова вимога №2/107 від 21.11.2001 року на суму 75991,84 грн., які були вручені відповідачу 25.10.2001 року та 27.11.2001 року відповідно.(а.с. 12-13)

Суми боргу відповідачем сплачені не були.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому позовні вимоги Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платником, в порушення вказаних норм, не виконано податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах встановлених Податковим Кодексом України.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Визначення податкової вимоги надається в пп. 14.1.153. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, а саме податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У підпункті 59.5 с. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, зазначає, що чинне законодавства не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1., п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 141151,00 грн. підлягають стягненню з рахунків відповідача в рахунок погашення його податкового боргу.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 01.02.2013 року. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/651/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Чалий І.С. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.