Рішення № 35704865, 27.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16919/13 27.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток»

до Публічного акціонерного товариства «АТП 13058»

про стягнення 78 500, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Русавський А.О. за довіреністю б/н від 30.08.2012 р.;

Мрига В.В. за довіреністю б/н від 30.08.2012 р.;

від відповідача: Фокіна В.О. за довіреністю № 748/1 від 01.07.2013 р.;

Дем'яненко Д.О. за довіреністю № 748/2 від 01.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» (далі - відповідач) про стягнення 87 339, 00 грн. основного боргу. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 746, 78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/16919/13 та призначено її до розгляду на 15.10.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відрядженні, справу № 910/16919/13 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 910/16919/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

15.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи при цьому, що з загальної суми поставки в розмірі 373 002, 50 грн. ним було сплачено позивачу 290 463, 50 грн., внаслідок чого наразі існує борг в розмірі 82 539, 00 грн., який відповідач не відмовляється погасити, але внаслідок складного фінансового становища просить надати можливість сплачувати його частинами.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого повноваженого представника.

Також, 15.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення щодо загальної вартості поставленого товару, відповідно до яких зазначається, що станом на 14.10.2013 р. розмір боргу відповідача становить 82 539, 00 грн., зважаючи на здійснені платежі: 14.08.2013 р. - 500, 00 грн., 22.08.2013 р. - 500, 00 грн., 28.08.2013 р. - 300, 00 грн., 09.09.2013 р. - 500, 00 грн., 11.09.2013 р. - 2 000, 00 грн., 09.10.2013 р. - 1 000, 00 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу 910/16919/13 вирішено передати судді Ломаці В.С., у зв'язку з її повернення з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/16919/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

12.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 80 539, 00 грн. боргу, мотивована тим, що за період з серпня 2013 року відповідачем здійснено часткове погашення боргу на суму 6 800, 00 грн.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про їх зменшення.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.11.2013 р.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 78 500, 00 грн. боргу. Заява мотивована тим, що внаслідок додатково проведених розрахунків, сума боргу відповідача зменшилась.

Судом, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, а позовні вимоги розглядаються в редакції заяви, поданої до суду 27.11.2013 р.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що станом на 27.11.2013 р., внаслідок проведеного відповідачем цього ж для платежу, борг складає 78 039, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 124, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору покупець зобов'язався оплатити вартість (в розмірі 100 %) товару (в тому числі ПДВ), відображені в рахунках-фактурах та накладних на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 робочих днів, з дати здійснення поставки товару.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Договору у випадку проведення покупцем оплати, яка перевищує погоджений між сторонами об'єм партії товару, сплачені надлишкові кошти зараховуються як передоплата майбутніх поставок, в рамках цього Договору, при цьому з постачальника не стягуються будь-які проценти за користування грошовими коштами, які отримані в якості передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 373 002, 50 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № 24 від 24.01.2013 р., № 76 від 08.02.2013 р., № 116 від 25.02.2013 р., № 160 від 11.03.2013 р., № 230 від 01.04.2013 р., № 280 від 15.04.2013 р., № 331 від 26.04.2013 р., № 346 від 30.04.2013 р., № 430 від 27.05.2013 р.

Відповідач за отриманий ним від позивача товар розрахувався не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 09.07.2013 р. у нього утворився борг у розмірі 87 339, 00 грн., про що сторони 02.08.2013 р. також підписали Акт звірки.

05.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1, якою просив погасити борг в сумі 87 339, 00 грн.

В подальшому, відповідно до представлених в матеріали справи виписок банку по поточному рахунку позивача, відповідач сплатив додатково 14.08.2013 р. - 500, 00 грн., 22.08.2013 р. - 500, 00 грн., 28.08.2013 р. - 300, 00 грн., 09.09.2013 р. - 500, 00 грн., 11.09.2013 р. - 2 000, 00 грн., 09.10.2013 р. - 1 000, 00 грн., 07.11.2013 р. - 2 000, 00 грн., 22.11.2013 р. - 2 000, 00 грн.

Таким чином, на момент розгляду даного спору по суті, борг відповідача перед позивачем за поставлені останнім товари складає 78 539, 00 грн.

При цьому, згідно з наданими поясненнями представників обох сторін, 27.11.2013 р. відповідачем було перераховано позивачу додатково 500, 00 грн., внаслідок чого борг наразі складає 78 039, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, як зазначалось вище, сторони визначили, що покупець зобов'язується оплатити вартість (в розмірі 100 %) товару (в тому числі ПДВ), відображені в рахунках-фактурах та накладних на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 робочих днів, з дати здійснення поставки товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідач отримав поставлені на його користь товари та враховуючи відсутність обставин, які б були підставою припинення відповідних зобов'язань з його оплати, - борг, який існує на момент розгляду спору по суті в розмірі - 78 039, 00 грн., має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Як зазначалось вище, згідно з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 27.11.2013 р. позивач просив стягнути з відповідача 78 500, 00 грн.

Таким чином, в частині стягнення 461, 00 грн. боргу, провадження у справі слід припинити, оскільки в цій частині позивачем не подано до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, проте як вказана сума боргу погашена під час провадження у справі.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 461, 00 грн. основного боргу.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву щодо розстрочення виконання рішення суду.

Так, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов'язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднять виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування необхідності розстрочки виконання рішення суду, такі як складаний фінансовий стан, наявність кредиторської заборгованості перед іншими контрагентами, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. (Відповідну правову позицію займає Вищий господарський суд України у постановах № 8/211-08 від 12.11.2008 р., № 5/396-04 від 01.10.2008 р., № 10/1994 від 24.03.2009 р.).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, судовий збір в частині позовних вимог, суму яких позивачем було зменшено внаслідок проведення відповідачем після порушення 04.09.2013 р. провадження у справі часткового розрахунку на суму 7 539, 00 грн. та на суму 461, 00 грн., щодо яких внаслідок їх погашення під час розгляду справи судом припинено у відповідній частині провадження - підлягає також стягненню на користь позивача, оскільки спір в цій частині виник з вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» (03022, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Кайсарова, будинок 7/9; код ЄДРПОУ 05475147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (08130, Київська область Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 1-Б; код ЄДРПОУ 38183420) 78 039 (сімдесят вісім тисяч тридцять дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака