Рішення № 35704815, 25.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2013 р.Справа № 916/2510/13

За позовом Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

до відповідача Державне підприємство «Підприємство Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)»

про стягнення 300910,73 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники сторін:

Від позивача: Рябоконь В.І. - довіреність;

Від відповідача: Михайленко О.Ю. - довіреність.

В судовому засіданні 25.11.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Рябоконь В.І. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)», в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 300 910,73 грн., з яких: 249 672,08 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію, 744,95 грн. - інфляційні нарахування, 9 015,89 грн. -3% річних, 41 477,81 грн. - пеня, та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 59 від 25.05.2004 р. про постачання електричної енергії та додатків до нього, згідно умов якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач порушив умови даного договору, а саме, прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії з травня 2013 р. по серпень 2013 р. включно, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2013 р. було порушено провадження у справі № 916/2510/13 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач, надавши 29.10.2013 року до суду відзив на позов, частково не погодився із висновками, викладеними в позовній заяві, та просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, а також просив відстрочити виконання рішення суду строком не менше ніж три роки, посилаючись на незадовільні результати господарської діяльності підприємства .

Позивач заперечував, надавши письмові пояснення, посилаючись на те, що відпуск електричної енергії є постійним і безперебійним збалансуванням виробництва і споживання електроенергії, що можливо лише при умові повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію. Таким чином, функціонування енергетичної системи Одеської області повністю залежить від платоспроможності ПАТ «Одесаобленерго». Також, позивач зазначає, що у статутному капіталі ПАТ «Одесаобленерго» частка держави в особі Фонду державного майна України становить 25,0064% статутного капіталу. З огляду на це, невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії призводить й до порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України. Також позивач зазначає, що відповідачем не було доведено суду наявність виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з чим, представник позивача просив суд відмовити у задоволенні його клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду, яке викладено у відзиві на позов.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях, в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 23.10.2013р. по 31.10.2013р., з 31.10.2013р. по 13.11.2013р., з 13.11.2013р. по 19.11.2013р., з 19.11.2013р. по 22.11.2013р. та з 22.11.2013р. по 25.11.2013р.

У судовому засіданні 25.11.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

25 травня 2004 року між ВАТ «Одесаобленерго» в особі його структурної одиниці - Південний район електричних мереж (надалі - постачальник) та Підприємством Південної виправної колонії №51 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (надалі - споживач, Державне підприємство «Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)», ДП «ППВК №51») укладено договір про постачання електричної енергії № 59 (надалі - договір), згідно якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

При цьому, сторонами було підписано додатки до договору №59 від 25.05.2004 р., зокрема, додатки: №2 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», №5 «Порядок розрахунків», №10 «Перелік об'єктів підприємства Південної виправної колонії №51, що живляться електроенергією від високовольтних мереж».

Пунктом 9.4 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2004 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Положеннями розділу 2 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Умовами п. 2.1 договору передбачено обов'язок постачальника виконувати умови цього договору (п.п. 2.1.1 договору); постачати електроенергію, як різновид товару споживачу, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та, з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток «Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»), зокрема, в межах дозволеної потужності 1890 кВА, розподіл якої по об'єктам надано в таблиці «Перелік об'єктів і точок комерційного обліку споживача» п.5 додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»(п.п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено обов'язок споживача, серед іншого, виконувати умови цього договору (п.п. 2.2.1 договору); дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору (п.п. 2.2.2 договору); оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до цього договору «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.п. 2.2.3 договору); здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (п.п. 2.2.4 договору).

Умовами п. 4.2 договору передбачено відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.п. 4.2.1 договору).

Згідно п. 6.1 договору, облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до умов «Порядку розрахунків», що є додатком № 5 до договору № 59 від 25.05.2004 року, розрахунковим вважається період з 24-25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач до 24-25 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за «Актом про обсяги спожитої електроенергії» за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань. При відсутності представника постачальника на обумовлену «Графіком зняття показів засобів обліку» дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює «Акт про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів після дати виписки рахунку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Положеннями п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 28 від 31 липня 1996р. (надалі - Правила) передбачено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 6.6 Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

За приписами п. 6.11 Правил, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно розрахунку позивача щодо обсягів спожитої електричної енергії та складених уповноваженим представником споживача актів про обсяги спожитої електроенергії за відповідний період, які скріплені печаткою даної установи, ДП «ППВК №51» у період з травня 2013 р. по серпень 2013 р. включно було спожито електричної енергії обсягом 1017715 кВт/г на суму 338471,13 грн.

На виконання умов договору, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 338471,13 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 56411,85 грн.) із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період та наявною відміткою особи відповідача щодо їх отримання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з травня 2013 р. по серпень 2013 р. включно, розраховувався не в повному обсязі, сплативши у вказаний період грошові кошти у розмірі 88 799,05 грн., що підтверджується банківськими виписками за відповідний період та наданими відповідачем платіжними дорученнями.

Отже, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиту протягом періоду з травня 2013 р. по серпень 2013 р. включно електричну енергію за договором № 59 від 25.05.2004 р. перед ПАТ «Одесаобленерго» у розмірі 249672,08 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ДП «ППВК №51» за спожиту електричну енергію в розмірі 249672,08 грн. за договором № 59 від 25.05.2004 р. суд вважає позовні вимоги ПАТ «Одесаобленерго» про стягнення 249672,08 грн. заборгованості за спожиту електроенергію протягом періоду з травня 2013 р. по серпень 2013 р. включно обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 2.2.3-2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежів, враховуючи день фактичної оплати.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Не погоджуючись із розрахунком пені, наданим позивачем, на суму 41477,81 грн., відповідач надав суду контррозрахунок пені на суму 35156,07 грн. Суд, перевіривши вищезазначені розрахунки сторін, дійшов висновку щодо необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку. Поряд із цим, розрахунок відповідача на суму 35156,07 грн. є таким що відповідає приписам ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. З огляду на це, позовні вимоги ПАТ «Одесаобленерго» про стягнення з ДП «ППВК №51» пені у розмірі 41477,81 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 35156,07 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було нараховано відповідачу інфляційні витрати на суму 744,95 грн. та 3% річних на суму 9015,89 грн. В цій частині позовні вимоги ПАТ «Одесаобленерго» відповідають приписам ст. 625 Цивільного кодексу України та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Доводи відповідача щодо застосування позивачем надмірно високих штрафних санкцій порівняно з розміром завданих збитків не підтверджені матеріалами справи. З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо заявленого відповідачем клопотання, відображеного у відзиві на позов, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, стосовно надання відстрочки виконання рішення суду терміном не менше трьох років, суд зазначає, що приписи ст. 121 ГПК України застосовуються, зокрема, під час вирішення питань або ускладнень, які виникають у процесі виконання рішення суду, між тим, відповідну заяву відповідачем подано до моменту прийняття рішення суду, отже, норми вказаної статті не застосовуються у даному випадку.

Крім того, суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений законом строк. При вирішенні питання про відстрочку судового рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, а також інтереси позивача.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, відповідачем не було належним чином доведено суду наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідачем також не надано суду доказів, які б свідчили, що після настання обставин з якими відповідач пов'язує необхідність надання відстрочки виконання рішення, ДП «ППВК №51» буде мати можливість погасити у повному обсязі заборгованість перед ПАТ «Одесаобленерго». З огляду на це, суд не вбачає підстав для надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)» (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9, код ЄДРПОУ 08680589) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. М.Боровського,28б, код ЄДРПОУ 00131713) 249672 (двісті сорок дев'ять шістсот сімдесят дві) грн. 08 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 95 коп. інфляційних витрат, 9015 (дев'ять тисяч п'ятнадцять) грн. 89 коп. 3% річних, 35156 (тридцять п'ять сто п'ятдесят шість) грн. 07 коп. пені та 5891 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна)грн. 78коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.12.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.