Постанова № 35703892, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 2а-6516/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами закритого акціонерного товариства «Аптеки Запоріжжя», Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-6516/10/0870 за позовом закритого акціонерного товариства «Аптеки Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Аптеки Запоріжжя» 21 серпня 2010 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі-відповідач-1), Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі-відповідач-2), в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 16.07.2010 року №0000692307, №0000702307 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача-2, викладені у акті №210/04/65/23-01977334 від 04.06.2010 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000702307 від 16.07.2010 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя відносно позивача, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 58920 грн. 45 коп. У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачами не доведено правомірність рішення №0000702307 від 16.07.2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 58 920,45 грн. В інший частині цього рішення застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем-1 є правомірним.

Крім того рішення відповідача-1 №0000692307 від 16.07.2010 року також є правомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її до апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм права та неповним встановленням обставин, що мають значення для розгляду справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Посилається на порушення позивачем п.2.6 Положення «Про проведення касових операцій у національній валюті в України», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 щодо неоприбуткування готівки в повній сумі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на те, що: проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів та здійснення реалізації товарів без наявності

цінників на товар у кількості 83 найменування не підтверджено жодним документом; фіскальний звітний чек № 855 за 07.12.2009 рік було роздруковано 08.12.2009 року перед початком реалізації товару 08.12.2009 року, запис у КОРО № 0827002947 р/з на загальну суму 4239,95 грн. згідно Z звіту № 857 за період 09.12.2009 року було зроблено олівцем, що свідчить про відсутність порушень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги позивача та заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача-1, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на апеляційну скаргу відповідача-1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем-2 03.06.2010 року було проведено перевірку позивача з питань порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 4.

За результатами вказаної перевірки відповідачем-2 було складено акт №210/04/65/23-01977334 від 04.06.2010 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем: п. 8, 9, 11, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР); абзацу 23 п.1.2 частини 2 п.2.2, п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 року.

В ході перевірки встановлено наступні факти:

1) Невідповідність суми готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті РРО на загальну суму 4 грн. 62 коп.

2) Проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів.

3) Здійснення реалізації товарів без наявності цінників на товар у кількості 83 найменування.

4) Невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків, а саме Z звіт №855 за 07.12.2009 рік роздруковано 08.12.2009 року.

5) Не оприбуткування готівкових коштів у день їх фактичного надходження та на повну суму у КОРО №0827002947 р/з яка зареєстрована в ДПІ Комунарського району м. Запоріжжя 27.04.2009 року на загальну суму 4239 грн. 95 коп. згідно Z звіту №857 від 09.12.2009 року.

6) Не оприбуткування готівкових коштів у день їх фактичного надходження та на повну суму у касовій книзі підприємства на загальну суму 11784 грн. 09 коп., а саме за 01.06.2010 року на суму 6217 грн. 98 коп., за 02.06.2010 року на суму 5566 грн. 11 коп., усі аркуші книги були перевірені та зроблено відповідний запис».

За порушення п. 8, 9, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з п.4 ст.17, ст.ст. 22, 23 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі акта перевірки від 04.06.2010 року №210/04/65/23-01977334 до позивача відповідачем-1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 774 грн. 10 коп. (а.с. 64).

За порушення абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2, п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року №40/10320, згідно з ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, на підставі акта перевірки від 04.06.2010 року №210/04/65/23-01977334 до позивача відповідачем-1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 80120 грн. 20 коп. (а.с. 65).

Направлені позивачем на адресу відповідача -1 13.07.2010 року заперечення на висновки акта перевірки залишилися без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача-1 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення №0000702307 від 16.07.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 58920,45 грн. прийнято відповідачем-1 протиправно, в інший частині це рішення є правомірним. Крім того рішення відповідача-1 №0000692307 від 16.07.2010 року також є правомірним.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

1. Згідно п.2.2.13 акта перевірки під час перевірки було з'ясовано, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків 1) 3060 грн. 22 коп. 2) 2747 грн. 95 коп., а яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (у загальній сумі за розрахунковими квитанціями) 1) 3063 грн. 31 коп.; 2) 2749 грн. 48 коп. Невідповідність сум готівкових коштів 1) 03 грн. 09 коп.; 2) 01 грн. 53 коп.

Описами наявності готівки на місці проведення розрахунків, підписаних матеріально-відповідальними особами від позивача; даними денних Х звітів за 03.06.2010 року обставини невідповідності сум готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному Х звіті реєстраторів розрахункових операцій, на загальну суму 4,62 грн. (3,9 грн. + 1,53 грн. = 4,62 грн.) підтверджуються.

Таким чином, враховуючи положення статті 22 Закону № 265/95-ВР якими визначено відповідальність у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, у вигляді фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування відповідачем-1 до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23 грн. 10 коп. (4 грн. 62 коп. х 5 = 23 грн. 10 коп.) за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, є правомірним.

2. Згідно з п.9 ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Враховуючи те, що позивачем фактичні обставини друку фіскального звітного чеку №855 за 07.12.2009 року роздрукованого 08.12.2009 об 08 год. 09 хв. не оспорювались, з урахуванням положень п.4 ч.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР яким встановлено фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду щодо правомірного застосування відповідачем-1 до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. 00 коп. (17 грн. х 20 = 340 грн.) за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на щоденний («за кожен день окремо») друк фіскальних звідних чеків № 855 за 07.212.2009 року та № 856 за 08.12.2009 року не свідчить про відсутність вказаного порушення. Норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачають можливості друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків наступного дня після звітного дня до початку реалізації товару.

3. Визначення порядку ведення операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ (пункт 6 статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України).

Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі - Положення про ведення касових операцій).

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацем третім статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2012 року (справа № 21-400а12), у постанові від 26 лютого 2013 року справа № 21-35а12.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, згідно Z звіту від 09.12.2009 року №857 РРО №0827002947 загальна денна сума складає 4 239 грн. 95 коп. У Книзі обліку розрахункових операцій №0827002947 фахівцями державної податкової служби напроти дати 09.12.2009 року зроблено запис про проведення перевірки, при цьому згідно даної Книги станом за період 09.12.2009 року графи: номер Z звіту, сума розрахунків не заповнені.

Таким чином, застосування відповідачем-1 до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21199 грн. 70 коп. (4239 грн. 95 коп. х 5 = 21199 грн. 70 коп.) за не оприбуткування готівкових коштів у день їх фактичного надходження та на повну суму у Книзі обліку розрахункових операцій є правомірним.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача з приводу того, що здійснення запису у Книзі обліку розрахункових операцій №0827002947 за період 09.12.2009 олівцем (за відсутності кулькової ручки), оскільки п.7.3 «Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №106/5297 (далі - «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок») записи в книзі ОРО слід виконувати кульковою ручкою.

4. Згідно акта перевірки в ході перевірки відповідачем-2 було встановлено не оприбуткування позивачем готівкових коштів у день їх фактичного надходження на повну суму у касовій книзі підприємства на загальну суму 11784,09 грн., а саме за 01.06.2010 року на суму 6 217,98 грн., за 02.06.2010 року на суму 5 566,11 грн., усі аркуші книги були перевірені та зроблено відповідний запис.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, відповідно до Книг обліку розрахункових операцій №0827002947, №0827002946р/з, наявних в матеріалах справи, та фотокопій сторінок цих книг наданих представником відповідача-1, інформація в них співпадає.

Згідно з п.4.5 акта перевірки одним з додатків до нього є копія 369 сторінки Касової книги на 1 аркуші. Відповідно до копії 369 сторінки Касової книги, в ній зроблено запис особою, що проводила перевірку про проведення перевірки, та зафіксована інформація про залишок коштів на початок дня 31 травня 2010 року.

Згідно з Касовою книгою позивача за 2010 рік в ній зроблено відповідний запис за період з 01.06.2010 року на суму 6217 грн. 98 коп. та за період 02.06.2010 на суму 5566 грн. 11 коп., записи здійснені належним чином (а.с. 137). Будь-які записи фахівців органу державної податкової служби, які б свідчили про не оприбуткування позивачем коштів за вказаний період у Касовій книзі за 2010 рік відсутні (а.с. 157-162).

Таким чином вказаний запис на сторінці 369 Касової книги за 2010 рік здійснений особою, що проводила перевірку, підтверджує лише обставини проведення перевірки та в сукупності з обставинами належного оформленням інших сторінок Касової книги позивача за 2010 рік, а саме сторінок 370, 371 та 372 не може свідчить про не оприбуткування позивачем готівкових коштів у день їх фактичного надходження на повну суму у касовій книзі підприємства на загальну суму 11784,09 грн., а саме за 01.06.2010 року на суму 6 217,98 грн., за 02.06.2010 року на суму 5 566,11 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування відповідачем-1 до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 58920 грн. 45 коп. (11784 грн. 09 коп. х 5 = 58920 грн. 45 коп.) за не оприбуткування готівкових коштів у день їх фактичного надходження та на повну суму у касовій книзі підприємства є протиправним.

5. Згідно з п.8 ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях. Зазначені цінники та прейскуранти мають бути розміщені у спосіб, який не дозволятиме покупцям (у тому числі контролюючим особам) вилучати такі цінники та прейскуранти поза контролем осіб, уповноважених таким продавцем здійснювати нагляд за дотриманням норм цього Закону.

Таким чином, на підставі положень зазначених норм права, враховуючи наявність додатку до акта перевірки від 04.06.2010 року №210/04/65/23-01977334 у вигляді фотокопій лікарських засобів без цінників на 8 аркушах (а.с. 128-135), та наявність у відповідача - 2 інших фотокарток документів позивача, а також те, що позивачем документально не доведено у суді, що надана представником відповідача-1 до суду фотокопія лікарських засобів здійснена не у приміщенні аптеки позивача та те, що не на всі лікарські засоби ним виставлені цінники, суд першої інстанції дійшов висновку про здійснення фотографування вказаних документів фахівцями органу державної податкової служби, а отже й лікарських засобів без цінників, саме під час перевірки аптеки позивача, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 4 та як наслідок правомірності дій відповідача -1 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1411 грн. за 83 невиставлені цінники на товар.

Між тим, відповідно до статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в порушення зазначеної норми права, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність обов'язку у позивача доводити правомірність своїх вимог та вирішив спір виходячи з цієї невірної позиції.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано те, що зображення на фотографіях, не тільки не свідчать коли та в якому самому місці здійснювалась реалізація товарів без цінників, але не встановлюють точну кількість товарів без цінників, від якої залежить розмір фінансової санкції. Наявність у відповідача інших фотографій документів позивача наряду з фотографіями лікарських засобів без цінників не свідчить про те, що вони були зроблені в один час (під час перевірки) та в одному місці.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності обставин порушення позивачем п.8 ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, та вважає, що відповідачами не доведено факт реалізації позивачем лікарських засобів без цінників під час перевірки аптеки позивача розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Привокзальна, 4, тому застосування відповідачем-1 до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1411 грн. за 83 не виставлені цінники на товар є протиправним.

Враховуючи, що оспорювані позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем-1, то у задоволенні позовних вимог позивача до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська має бути відмовлено.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволені позову в частині позовних вимог щодо скасування рішення відповідача-1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000692307 від 16.07.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 411 грн. з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову у вказаній частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково. Постанову суду першої інстанції від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-6516/10/0870 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Аптеки Запоріжжя» - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-6516/10/0870 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000692307 від 16.07.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 411 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000702307 від 16.07.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 58 920,45 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко