Постанова № 35703761, 28.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року Справа № 813/6614/13-а

11 год. 37 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Курило С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на службі, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23.07.2013 року №146-о «Про звільнення», поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та внести відповідний запис у трудову книжку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ є незаконним, виданим з порушенням вимог чинного законодавства, регулюючого проходження публічної служби, тому підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що рапорт, зазначений в оспорюваному наказі як підстава його звільнення, не відповідає його дійсному волевиявленню, оскільки написаний ним під тиском та в стані емоційного хвилювання, виходячи із суперечностей, які виникли під час проходження служби між ним та керівництвом управління. Такий рапорт він написав 23.07.2013 року, але за вказівкою керівника змушений був датувати його 08.07.2013 року. Окрім того, рапорт за вказівкою того ж керівництва, був ним скерований на ім'я начальника ГУ Міндоходів у Львівській області, який в цей час перебував у відпустці. Крім того зазначає, що 09.07.2013 року на ім'я в.о. начальника ГУ Міндоходів у Львівській області Лепецького Ю.І. подав рапорт про надання відпустки за 2013 рік, відтак вважає, що йому була надана відпустка з 24.07.2013 року, про що був виданий відповідний наказ. Під час відпустки, зрозумівши незаконність дій посадових осіб відповідача щодо його звільнення та не бажаючи припиняти відносин по проходженню публічної служби, ним 06.08.2013 року був поданий рапорт про те, що він приступає до виконання службових обов2язків та відкликає попередній рапорт щодо його звільнення за власним бажанням, оскільки такий був написаний під тиском. Прибувши на службу 14.08.2013 року він був ознайомлений з наказом про його звільнення за власним бажанням від 23.07.2013 року. В обґрунтування позову покликається на п.64 пп. «ж», п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженому Постановою КМ України від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення). Вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не досліджувалось причини написання рапорту, поважність таких причин, не дотримано трьохмісячного строку попередження про звільнення. Зазначає, що є єдиним утримувачем сім'ї, на його утриманні троє дітей, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Відтак, зазначає, що його звільнення відбулось без дійсного волевиявлення, під тиском та здійснено з порушенням процедури такого звільнення.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що неспростовним є той факт, що рапорт про звільнення від 08.07.2013 року був поданий на ім'я начальника ГУ Міндоходів у Львівській області Пекарчука В.С., який в цей день перебував у відпустці. Наголошує, що 08.07.2013 року позивача не було на робочому місці, оскільки перебував вдома після чергування на митному посту згідно графіку. Одночасно, на рапорті стоїть віза Пекарчука В.С. Де перебував його рапорт з моменту нібито його написання до моменту візування його начальником ГУ Міндоходів у Львівській області йому не відомо, оскільки він не бачив візування даного рапорту, а просто залишив його на столі. Вважає, що не з'ясованим є те, коли передано на підпис начальнику ГУ Міндоходів у Львівській області його рапорт. У період з 23.07.2013 року по 13.08.2013 року з відділу проходження служби жодної кореспонденції (листів, повідомлень, телефонних дзвінків) він не отримував, аж 13.08.2013 року йому зателефонували для прибуття для ознайомлення з наказом про звільнення.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові та додаткових поясненнях на позов, просять позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях від 18.09.2013 року №246/10-2006, додаткових запереченнях на позов від 15.10.2013 року №273/10-2006 та від 28.11.2013 року №337/10-2006 та обґрунтовується тим,що підставою для звільнення позивача служив його рапорт, написаний власноручно 08.07.2013 року на ім'я начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області Пекарчука В.С. Відповідно, позивачем було здійснено волевиявлення на звільнення за власним бажанням до спливу строку попередження із зазначенням поважності причини звільнення - зміна місця праці. Твердження позивача про подання ним рапорту на відпустку на ім'я Лепецького Ю.І. 09.07.2013 року та відповідно видано наказ на відпустку - не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивач в черговій відпустці за 2013 рік не перебував, а наказом від 23.07.2013 року останнього звільнено з органів податкової міліції 23.07.2013 року, відповідно - жодної відпустки з 24.07.2013 року бути не могло, оскільки станом на 24.07.2013 року позивач вже був звільнений з органів податкової міліції. Зазначає, що з матеріалів особової справи позивача, остання атестація проведена 03.09.2012 року, що підтверджується атестаційним листом, відтак його звільнення проведено ще до закінчення року з моменту останньої атестації, відповідно - проведення останньої в силуп.47,48 Положення не передбачено.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, допитавши свідків, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Наказом Головного управління Міндоходів у Львівській області від 21.06.2013 року №76-о «Про призначення працівників податкової міліції» підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який знаходився в розпорядженні Головного управління Міндоходів у Львівській області, призначено на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ зонально - лінійного відділу управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позивачу було надано допуск до державної таємниці наказом ГУ Міндоходів у Львівській області від 16.07.2013 року, що підтверджується листом №02/240 (а.с.47).

Наказом Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.07.2013 року №146-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ зонально - лінійного відділу управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Львівській області, звільнено з 23.07.2013 року за пунктом 64 пп. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями, далі - Положення), вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 18 років 06 місяців 23 дні. Вказаний наказ був зареєстрований в журналі реєстрації наказів ДПС у Львівській області з особового складу за 2012 та 2013 роки саме 23.07.2013 року. Бланк наказу №000453, на якому видрукувано оскаржуваний наказ зареєстрований у журналі реєстрації фірмових бланків як такий, що видавався працівнику відділу проходження служби у податковій міліції 19.06.2013 року під розписку (копії витягів з журналів є в матеріалах справи).

Підставою для винесення оскаржуваного наказу був рапорт позивача від 08.07.2013 року на ім'я начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області Пекарчука В.С. Відповідно до вказаного рапорту від 08.07.2013 року, позивачем було зазначено точну дату, з якої він бажає звільнитися - а саме з 23.07.2013 року, із зазначенням поважності причин звільнення - зміна місця праці.

В матеріалах справи наявний також рапорт позивача від 06.08.2013 року про допущення його до виконання службових обов'язків достроково з 14.08.2013 року, невикористану частину щорічної відпустки просить надати йому в інший період календарного року; рапорт про звільнення за власним бажанням поданий раніше просить вважати як відкликаний ним, оскільки написаний під тиском (а.с.8). Однак такий був поданий значно пізніше після винесення наказу про його звільнення. Позивач в судовому засіданні пояснив, що написаний ним рапорт від 08.07.2013 року про звільнення за власним бажанням він не відкликав швидше, оскільки вважав, що такий не буде реалізований, оскільки він мав перебувати у відпустці.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що позивач проходив інструктаж 22.07.2013 року з приводу його можливого виїзду за кордон. Про мету виїзду було повідомлено: країна виїзду - Болгарія, мета виїзду - туризм. Такий інструктаж проводився усно за проханням позивача. На запитання судді про те, чи було позивачем представлено будь - які документи для проведення інструктажу, зокрема рапорт, свідок повідомив, що такий проводився без представлення документів позивачем. Також повідомив, що правил ведення журналу проведення інструктажу не існує, існують графи, які необхідно заповнювати, що передбачено відповідною Інструкцією, п.652 якої передбачено, що особа, яка має допуск до таємності, перед виїздом за кордон проходить інструктаж, дані про це заносяться у журнал. Достатньою підставою для проведення інструктажу вважає наявність повідомлення про виїзд за кордон, а наявність рапорту вважає кадровим питанням.

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що 24.07.2013 року телефонував позивачу, щоб привітати його з днем народження. На той час, знав, що позивач планував їхати в Болгарію під час відпустки, а не звільнятись з роботи. При розмові з позивачем у 20-х числах липня 2013 року(приблизно 22 числа в понеділок) бачив у нього рапорт про відпустку з усіма візами, однак чиї були візи на рапорті повідомити не зміг. Про звільнення позивача з посади дізнався пізніше, приблизно в кінці липня - початку серпня, що відбулось через конфлікт з керівництвом.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що працюючи на посаді головного ревізора інспектора Городоцької ОДПІ у Львівській області 22 липня мав підготувати швидше відповідь на запит позивача (а.с.19), оскільки позивач йшов у відпустку. Про намір звільнятись зі служби позивач йому не говорив.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що перебуває у дружніх відносинах з позивачем понад 10 років, планували разом їхати на відпочинок, однак у зв'язку з зміною місця праці ОСОБА_9 не вдалося. 23.07.2013 року - день перед виїздом позивача у відпустку в Болгарію вони бачились увечері, обговорювали перебування позивача у відпустці, однак про звільнення зі служби позивач ніякого йому не говорив. Про те, що позивача звільнили зі служби дізнався 27 липня (із розмов), про що повідомив позивача, зателефонувавши. Щодо проходження інструктажу при виїзді працівника за кордон повідомив, що такий проводиться на підставі рапорту після віз керівництва, після чого вноситься запис в журнал у рапорт в лівому нижньому кутку.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що перебуває у дружніх відносинах з позивачем понад 10 років, а 24.07.2013 року телефонував позивачу, щоб привітати його з днем народження. На той час, знав, що позивач планував їхати у відпустку, а не звільнятись з роботи. Про звільнення його з посади дізнався в кінці липня цього року. Свідок з 07.07.2013 року по 19.08.2013 року перебував у відпустці, однак був у м. Львові, спілкувався з позивачем у телефонному режимі.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що був безпосереднім начальником позивача. Позивач 09.07.2013 року подав йому рапорт про звільнення за власним бажанням з 23.07.2013 року з мотивів - зміна місця праці. Такий рапорт був завізований свідком 09.07.2013 року. При поданні рапорту ОСОБА_1 йому повідомив, що причинами написання ним рапорту є зменшення розміру заробітної плати, тому він хотів змінити місце праці. Свідок повідомив, що не з'ясовував куди хотів позивач працевлаштовуватись після звільнення, охарактеризував особу позивача позитивно, вказав, що неприязних стосунків з позивачем у нього не було, заперечує щодо застосування з його боку тиску на позивача з метою написання ним рапорту на звільнення. Також повідомив, що йому не відомо про наявність рапорту позивача про надання відпустки. На запитання представника позивача свідок повідомив, що позивач повинен був працювати на посаді до дати звільнення - 23.07.2013 року, оскільки отримує від держави заробітну плату, відтак не бачить порушень щодо включення позивача до групи по виконанню плану завдання від 19.07.2013 року, підпис на плані завдання його. Щодо запитання представника позивача з приводу візування 22.07 свідком листа від 08.07.2013 року №1129/8/22 до виконання позивачу, хоч на наступний день такий мав бути звільнений, повідомив, що віза ним проставлялась «до матеріалів перевірки», а не до виконання.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що був виконавцем оскаржуваного наказу, який завізований керівником 23.07.2013 року і в той же день зареєстрований. Щодо рапорта ОСОБА_1 на відпустку йому нічого не відомо, особисто йому на виконання не надходив. Також повідомив, що не передбачено процедури подання рапортів та їх реєстрації. На запитання щодо порядку ведення журналів реєстрації наказів повідомив, що журнали реєстрації наказів на звільнення та про надання відпустки ведуться різні.

Відповідно до ч.5 п.8 Положення, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться в тому числі за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пп. «ж» п.64 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до п.68 Положення, особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Крім того, за змістом п.68 Положення, до закінчення трьохмісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не представлено належних та допустимих доказів про наявність обставин, про які він вказує в позові, зокрема щодо тиску на нього з боку безпосереднього керівника для написання рапорту на звільнення та щодо наявності його рапорту на відпустку. Такі обставини спростовані відповідачем показами свідків та поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, остання атестація позивача проведена 03.09.2012 року, за наслідками якої за період з 01.01.12 року по 03.09.2012 року позивач займаній посаді відповідає. Таким чином, звільнення позивача проведено ще до закінчення року з дня останньої атестації, враховуючи п.47,48 Положення, відтак проведення атестації перед звільненням не передбачено.

Твердження позивача про подання ним рапорту на відпустку на ім'я Лепецького Ю.І. 09.07.2013 року та відповідно видано наказ на відпустку - не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивач в черговій відпустці за 2013 рік не перебував, а наказом від 23.07.2013 року останнього звільнено з органів податкової міліції 23.07.2013 року, відповідно - жодної відпустки з 24.07.2013 року бути не могло, оскільки станом на 24.07.2013 року позивач вже був звільнений з органів податкової міліції. Ані поданими доказами, ані показами свідків не підтвердились твердження позивача про подання ним рапорту на відпустку, докази реалізації такого рапорту теж відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11, рапорт позивача на звільнення за власним бажанням датований 08.07.2013 року, завізований безпосереднім начальником 09.07.2013 року, наявна резолюція начальника ГУ Міндоходів у Львівській області Пекарчука В.С. «до наказу». З показів свідка ОСОБА_12 та з письмових пояснень відповідача вбачається, що порядок візування рапортів працівників оперативного управління та УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області не передбачений жодним нормативно - правовим актом чи внутрішньо - розпорядчим документом управління.

Судом не беруться до уваги пояснення позивача про те, що рапорт на звільнення був поданий на ім'я начальника ГУ Міндоходів у Львівській області Пекарчука В.С., який в цей день перебував у відпустці, оскільки відповідно до наказу МДЗ України від 01.07.2013 року №146-в начальнику ГУ Міндоходів у Львівській області надано частину щорічної відпустки з 08 по 17 липня 2013 року. Враховуючи, що останній приступив до виконання обов'язків з 18.07.2013 року, а позивач просив його звільнити з 23.07.2013 року, відтак начальником ГУ Міндоходів у Львівській області завізовано рапорт про звільнення після виходу з відпустки, що жодним чином не порушує вимог чинного законодавства.

Стосовно подання позивачем 06.08.2013 року рапорту про відкликання попередньо написаного рапорту на звільнення за власним бажанням, то судом беруться до уваги пояснення відповідача про те, що такий поданий вже після реалізації попереднього рапорту, на момент подання був вже звільнений зі служби. Відтак відповідач надав письмову відповідь на рапорт позивача від 06.08.2013 року листом від 27.08.2013 року №8652/10/04-20/1075.

Перевіривши обставини, визначені ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку, що немає правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 23.07.2013 року №146-о «Про звільнення», а відтак підстав для задоволення вимог позивача щодо поновлення його на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу теж немає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 03.12.2013 року.