Постанова № 35703703, 25.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 р. Справа № 804/14430/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представника відповідача Фролова Є.В., Глущенка О.О., Немченко К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Транс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Приватне підприємство "Полтава-Проект-Монтаж" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВВ Транс» (далі - ТОВ «ДВВ Транс») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська) щодо визнання в акті № 684/22-03/38359572 від 26.09.2013 року правочинів, вчинених ТОВ «ДВВ Транс» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у лютому 2013 рок, такими, які не спричиняють реального настання правових наслідків;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року № 0004422205, яким ТОВ «ДВВ Транс» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23985,00 грн. за основним платежем та 5996,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної виїзної перевірки господарської діяльності ТОВ «ДВВ Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період лютий 2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а, отже, є протиправними; та відповідно винесене на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надавши письмові заперечення. Мотиви незгоди зводяться до того, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак висновки в акті перевірки № 684/22-03/38359572 від 26.09.2013 року щодо визнання правочинів, вчинених ТОВ «ДВВ Транс» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у лютому 2013 рок, такими, які не спричиняють реального настання правових наслідків, та прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є правомірними та підлягають, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 23.09.2013 року №348 та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в період з 24.09.2013 року по 25.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДВВ Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період лютий 2013 року, результати якої зафіксовано актом від 26.09.2013 року №684/22-03/38359572.

З висновку акту вбачається, що перевіркою встановлено:

1) нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «ДВВ Транс» , а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ДВВ Транс» операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за лютий 2013 року;

2) порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податковго кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у лютому 2013 року на суму 23985 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки від 26.09.2013 року №684/22-03/38359572, ТОВ «ДВВ Транс» подало письмові заперечення до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська.

Листом від 09.10.2013 року №9224/10/04-2-03-11 Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська повідомила позивача про те, що в результаті розгляду заперечень контролюючий орган дійшов висновку про правомірність висновків акту перевірки від 26.09.2013 року №684/22-03/38359572.

На підставі акта перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року № 0004422205, яким ТОВ «ДВВ Транс» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 29981,25 грн., у тому числі 23985,00 грн. за основним платежем та 5996,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено наступне.

Згідно із наданими первинними документами, а саме податковими накладними та актами виконаних робіт, встановлено, що ТОВ «ДВВ Транс» є замовником транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу у ПП «Полтава-Проект-Монтаж» на підставі договору від 01.02.2013 року №1.

Відповідно до умов зазначеного договору оформлено акти виконаних робіт та податкові накладні. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено частково до податкового кредиту у лютому 2013 року у сумі 23984,59 грн., що відповідає даним декларації з податку на додану вартість. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями від 22.02.2013 року, 05.03.2013 року.

На підтвердження реальності господарських операцій, вчинених ТОВ «ДВВ Транс» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у лютому 2013 року, позивачем також надано, а судом долучено до матеріалів справи заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, які були виконані ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

Разом з тим, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність отримання послуг за даним договором транспортного експедирування, оскільки з документів не вбачається доказів отримання вказаних послуг від даного контрагента.

Позивач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про порядок та спосіб організації та реалізації надання послуг даною особою-контрагентом, взаємодії представників сторін за вказаними договорами, а також відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторони- контрагента цих операцій, звичність цих операцій для цієї особи, або інших обставин, які б у сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій та отримання послуг.

Крім того, Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року в даній адміністративній справі залучено до участі в якості третьої особи на стороні позивача Приватне підприємство "Полтава-Проект-Монтаж" (ЄДРПОУ 35295110) та визнано обов'язковою особисту участь у судовому засіданні директора зазначеного підприємства. Однак, зазначена особа в судове засідання не з'явилася, пояснень з приводу реальності укладених з позивачем угод до суду не надала.

Зазначене вказує на не підтвердженість факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП "Полтава-Проект-Монтаж".

Судом також було встановлено, що одним з основних джерел, яке використовувалось під час перевірки TOB «ДВВ Транс» був акт ДПІ у м. Полтаві № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава-Проект-Монтаж" з питань правомірності проведених господарських відносин із платником податків за період лютий 2010 року - лютий 2013 року.

Відповідно до висновків вказаного акту № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 року ПП "Полтава-Проект-Монтаж" не має виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

На підставі викладеного податковий орган робить висновок, що відсутність зазначених ресурсів унеможливлює виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування від 01.02.2013 року №1.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що висновки оскаржуваної перевірки не можуть ґрунтуватися лише на підставі акту ПП "Полтава-Проект-Монтаж" №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 року, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, судом відхиляються посилання позивача про неможливість взяття до уваги таких доводів відповідача та неможливість посилання на акт № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 року, як доказ, з огляду на таке.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі №816/2136/13-а за позовом ПП «Полтава-Проект-Монтаж» до ДПІ у м. Полтаві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо формування в акті № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава - Проект - Монтаж" (податковий номер 35295110) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року - лютий 2013 року" висновків: "Проведеною звіркою ПП "Полтава - Проект - Монтаж" неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ПП "Полтава - Проект - Монтаж" документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року."

Надаючи оцінку позовним вимогам в цій частині, Полтавський окружний адміністративний суд зазначає, що висновки в акті зроблені відповідачем без вивчення та аналізу документів первинного бухгалтерського обліку, без співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, а лише на підставі даних інформаційних систем податкового органу та податкової звітності ПП "Полтава-Проект-Монтаж".

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування в акті № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013 вищезазначених висновків, але мав підстави на складання даного акту та засвідчення у ньому факту неможливості проведення зустрічної звірки.

Таким чином, Полтавським окружним адміністративним судом вказано на порушення з боку податкового органу порядку проведення перевірки, при цьому реальність здійснення господарських операцій між ПП "Полтава-Проект-Монтаж" та його контрагентами судом не досліджувалась, порушення по суті встановлених перевіркою обставин не розглядались.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду представник позивача не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність здійснення укладених позивачем угод з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" у лютому 2013 року. Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «ДВВ Транс» по взаємовідносинам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», що призвело до порушення п.198.1 , 198,3, 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ДВВ Транс» занижено суму ПДВ у лютому 2013 року на 23985 грн.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДВВ Транс», оскільки висновки акту № 684/22-03/38359572 від 26.09.2013 року відповідають фактичним обставинам та нормам діючого законодавства, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року № 0004422205 є законним та не підлягає скасуванню.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірних рішень довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВВ Транс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Приватне підприємство "Полтава-Проект-Монтаж" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 28.11.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко