Постанова № 35703129, 28.11.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:25год. 28 листопада 2013 року м. Чернівці Справа № 824/2078/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Бурковської Ю.Т.

за участю:

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Іліки Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом підприємства Сокирянської виправної колонії (№67) відділу Державної пенітенціарної служби України у Чернівецькій області до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Сокирянської виправної колонії (№67) відділу Державної пенітенціарної служби України у Чернівецькій області (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.13р. №000027170 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач провів перевірку позивача за наслідками якої склав акт перевірки від 18.06.13р. №498/1700/08681139, на підставі якого 02.07.13р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №000027170 (далі - Рішення), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з «Податку з доходів найманих працівників» на суму 1140606,10 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 292605,49 грн.

Позивач не погоджується із даним Рішенням в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 1112931, 93 грн. виходячи з наступного.

Згідно із розрахунком грошових зобов'язань до акту перевірки, який був складений позивачем, станом на 01.01.10р. залишок заборгованості у позивача складає 767042,82 грн. Однак позивач не розуміє, яким чином відповідач вивів вказану суму, так як на момент проведення перевірки позивач не міг пред'явити відповідачу головну книгу у зв'язку із втратою всіх бухгалтерських документів після звільнення попереднього бухгалтера.

В той же час, позивачем виявлені порушення допущені відповідачем при нарахуванні заборгованості за січень-жовтень та грудень 2010 року та лютий, серпень 2012 року на підставі наявних у позивача бухгалтерських проводок з нарахувань та утримань із заробітної плати (меморіальний ордер №5).

Виходячи з всього наведеного, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржуване Рішення.

Відповідач проти позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що Рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки та діючих норм Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного, відповідач просить у задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Позивач в судове засідання не прибув, однак надав клопотання в якому просить справу розглянути без його участі на підставі наявних у справі документів, при цьому зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового розгляду наполягав на відмові у задоволенні позову за безпідставністю.

Судом встановлено, що в період з 03.06 по 04.06.13р. відповідач провід перевірку позивача за наслідками якої 18 червня 2013 року було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності перерахувань до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.13р. по 31.12.12р. (далі - акт перевірки), в якому зазначено, що позивачем допущено порушення:

п.168.1 ст.168 та пп.176.2 а) п.176 ст.176 ПК України за що нарахована пеня за несвоєчасне перерахування до бюджету у встановлені законодавством строки податку на доходи фізичних осіб в сумі 445,76 грн.;

п.176.2 ст.176 ПК України - за несвоєчасне та неповне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1112931,93 грн.;

пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51, пп.176.2б) п.176 ст.176 ПК України;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України - донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 27674,17 грн. (а.с.10-22).

02 липня 2013 року за наслідками розгляду акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000271700, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з «Податку з доходів найманих працівників» на 1140606,10 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 292605,49 грн. (а.с.9).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п162.1. ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.п.14.1.180. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпункт 168.1.2 пункту 168.1 цієї статті передбачає, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 54.2. ст.54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до ст.51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.5 пункту 54.3. статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Як видно з позовної заяви позивач не погоджується із нарахуванням йому податку на доходи фізичних осіб в сумі 1112931, 93 грн.

Судом встановлено, що під час перевірки, яка була проведена відповідачем встановлено, що у позивача наявна заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1112931, 93 грн., з них залишок заборгованості станом на 01.01.2010р. - 767042,82грн., за період з 01.01.2010р. по 31.01.2012р. - 347356,63грн., що підтверджується актом перевірки (а.с.10-22).

Зазначена заборгованість була також підтверджена відповідачем і в судовому засіданні, зокрема досліджено довідку самого позивача від 11.06.2013р. вих..№44/2820 щодо заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2010р., відповідно до якої заборгованість складає - 767042,82 грн. (а.с.48). Також відповідачем надані завірені головним бухгалтером позивача копії бухгалтерських проводок по нарахуванню і утриманню із заробітної плати за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., в яких відображено суми утриманого податку на доходи фізичних осіб (рах.641), які і були досліджені під час перевірки (а.с.53-64) та якими підтверджено суму нарахованого податку.

Крім того, було досліджено розрахунок нарахованого податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій до акту перевірки від 18.06.2013р. (а.с.85). Яким також підтверджується правомірність донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідачем було направлено на адресу позивача лист №3617/10/17-018 від 03.06.2013р. про надання інформації та її документального підтвердження щодо надання документів пов'язаних з обчисленням податків та зборів, а саме головних книг за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., відомостей про нарахування заробітної плати, утримання та перерахування податку на доходи з фізичних осіб та сальдо розрахунків по 641 та 661 рахунках (а.с.50).

Однак, позивачем зазначені документи до перевірки надані не були, що підтверджується довідкою позивача від 11.06.2013р вих. №44/2820 (а.с.48) та поясненнями в.о. головного бухгалтера Римлянського О.С., відповідно до яких документи немає можливості надати у зв'язку з тим, що вони не були передані попереднім бухгалтером. Даний факт представником позивача в судовому засіданні не заперечувався.

Згідно п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду відповідач як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 03 грудня 2013 р.

Суддя Ковтюк В.О.