Рішення № 35702843, 26.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/4344/13

За позовом: Приватного підприємства «Юридична компанія «Козаков і партнери», м. Львів

до відповідача: Державне підприємство «Львівське агроторгове підприємство» , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 834 191,78 грн.

Суддя: Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Богуцький О.Ю. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: Стецик А.Р. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Приватним підприємством «Юридична компанія «Козаков і партнери» (надалі-Позивач) заявлено позов до Державного підприємства «Львівське агроторгове підприємство» (надалі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 800 000,00 грн. - основний борг, 27 879,45 грн. - пені, 6 312,33 грн. - 3 % річних від простроченого платежу. Заборгованість виникла у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань, передбачених умовами Договору про надання консалтингових послуг щодо підготовчих заходів до створення індустріального парку від 02 жовтня 2012 року.

18.11.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 год. 10хв. 26.11.2013р.

В судове засідання, яке відбулось 26.11.2013р представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому ним висловлено заперечення щодо частини позовних вимог, зокрема: щодо нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник відповідача, надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.10.2012р. між Приватним підприємством «Юридична компанія «Козаков і партнери» (надалі -Позивач) та Державним підприємством «Львівське агроторгове підприємство» (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання консалтингових послуг щодо підготовчих заходів до створення індустріального парку (надалі - Договір) на території Відповідача за його місцезнаходженням. Згідно умов цього Договору, Позивач зобов'язувався, від імені та за рахунок Відповідача, вчинити ряд дій, передбачених п. 2.2 Договору, а Відповідач, в свою чергу, прийняти ці послуги (п. 2.1.3 Договору) та оплатити їх (п. 2.1.4 Договору). Порядок надання послуг та граничні терміни їх виконання, сторони Договору обумовили в додатку № 1 до Договору від 02.10.2013р.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Сторони погодили, що Позивач зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання за Договором в межах погодженого графіку заходів (Додаток № 1 до Договору), але в будь-якому разі не пізніше 10.07.2013р.

Згідно п. 4.2 Договору, належним виконанням умов Договору Позивачем є виконання усіх взятих на себе зобов'язань згідно п. 2.2 Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору, з метою належного виконання Договору та адміністрування виконання намічених заходів, сторони можуть укладати проміжні акти, які фіксують виконання робіт передбачених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Сторонами, на виконання п. 2.4 Договору, кожного звітного періоду укладались відповідні проміжні акти виконаних робіт (послуг) по договору про надання консалтингових послуг щодо підготовчих заходів до створення індустріального парку від 02.10.2012 р., а саме: Проміжний акт №1 виконаних робіт (послуг) (звітний період: жовтень - грудень 2012р.) укладений 10 січня 2013 року, Проміжний акт №2 виконаних робіт (послуг) (звітний період: січень 2013р.) укладений 08 лютого 2013 року, Проміжний акт №3 виконаних робіт (послуг) (звітний період: лютий 2013р.) укладений 01 березня 2013 року, Проміжний акт №4 виконаних робіт (послуг) (звітний період: березень 2013р.) укладений 05 квітня 2013 року, Проміжний акт №5 виконаних робіт (послуг) (звітний період: квітень 2013р.) укладений 06 травня 2013 року, Проміжний акт №6 виконаних робіт (послуг) (звітний період: травень 2013р.) укладений 03 червня 2013 року, Проміжний акт №7 виконаних робіт (послуг) (звітний період: червень 2013р.) укладений 03 липня 2013 року.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що після надання Позивачем усіх послуг, визначених Договором, Сторони укладають Кінцевий Акт прийому-передачі робіт (послуг), а також, що такий Акт свідчить про повне виконання Позивачем взятих на себе за цим Договором зобов'язань та є підставою для оплати. Такий Кінцевий Акт виконаних робіт (послуг) по договору про надання консалтингових послуг щодо підготовчих заходів до створення індустріального парку від 02.10.2012 року складений 10 липня 2013 року. При цьому підписання Замовником акту здачі-приймання, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема ст.9 цього Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012). Відповідач за виконані роботи (послуги) жодних розрахунків не здійснив, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 09 вересня 2013 року.

09 вересня 2013 року Відповідачу було передано Претензію Позивача (вих.№10-09/13 від 09 вересня 2013р.) з вимогою сплатити непогашену суму боргу. Проте, дана Претензія залишена Відповідачем без уваги.

У відзиві Відповідач не заперечив наявність основного боргу та додав до відзиву гарантійний лист на ім'я Позивача, яким гарантував погашення своїх зобов'язань за Договором та просив надати відтермінування по оплаті до 31 листопада 2013 року. Представник Позивача з даного приводу пояснив, що жодного питання щодо відтермінування по оплаті розглядатись ним не може.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строк та в порядок, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно Договору про надання консалтингових послуг щодо підготовчих заходів до створення індустріального парку від 02 жовтня 2012 року, - на суму 800 000,00 грн беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не доведені та не подані докази здійснення сплати Відповідачем 800 000,00 грн. основного боргу станом на час розгляду справи повністю чи частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 800 000, 00 грн. основного боргу.

Щодо стягнення 6 312,33грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, розрахованих Позивачем за період з 20.07.2013р. по 23.10.2013р., суд зазначає, що такий проведено правильно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 6 312,33грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 27 879,45 грн. пені суд зазначає наступне.

У п.5.2.1. Договору передбачено, що за недотримання терміну оплати за виконані роботи (послуги) Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що розмір пені,

розрахований позивачем, не перевищує подвійного розміру облікової ставки

НБУ.

У відзиві Відповідач зазначає про необґрунтованість та неправомірність нарахування штрафних санкцій та просить відмовити у стягненні таких.

При цьому Відповідач посилається на ч.1 ст.233 ГК України.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відтак, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні доводи про завдані збитки, суд не вправі застосовувати наведену норму законодавства при вирішенні даного спору.

Проте, суд зазначає, що відповідно ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що порушення Відповідачем зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Крім того, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, а тому пеня підлягає до стягнення у розмірі 27 879,45грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 11,612,625, ЦК України, ст.ст. 174, 193, 232, 233, ГК України, ст. 33, 34, 43,44, 49, 75, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львівське Агроторгове Підприємство" (79017, м. Львів, вул. Погулянка, 26, ідентифікаційний код 38172382) на користь Приватного підприємства «Юридична компанія «Козаков і партнери» (79000, м. Львів, пл. Маланюка, 2/2а, ідентифікаційний код 37123287) 800 000,00 грн. основного боргу, 6 312,33грн. 3% річних, 27879,45грн. пені, та 16 683,85грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.12.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.