Постанова № 35702189, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2013 рокуСправа №827/2529/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача Мандзюк Інна Михайлівна довіреність № 34 від 11.11.13 Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя;

представник відповідача Откидач Інна Миколаївна довіреність № б/н від 23.10.13 Територіальна державна інспекція з питань праці у м. Севастополі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя до Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Севастополі

про визнання незаконним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (далі - ГУ ПФУ в м. Севастополі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Севастополі (далі - Інспекція) про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування припису. Позовні вимоги мотивовані тим, що Територіальною державною інспекцією з питань праці у м. Севастополі було проведено позапланову перевірку ГУ ПФУ в м. Севастополі з питань дотримання законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів. За результатами перевірки, позивачем було отримано припис Інспекції № 27-05-09/119-103 від 09 вересня 2013 року про забезпечення виконання вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зобов'язання у строк до 20 жовтня 2013 року інформувати про виконання вимог вказаного припису. Позивач вважає вказані в акті висновки та припис відповідача необґрунтованим та не заснованим на нормах чинного законодавства. Просить визнати дії відповідача неправомірними щодо складання припису № 27-05-09/119-103 від 09 вересня 2013 року, а також визнати зазначений припис незаконним та скасувати.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, що Територіальною державною інспекцією з питань праці у м. Севастополі було проведено позапланову перевірку ГУ ПФУ в м.Севастополі з питань дотримання законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідачем були встановлені порушення ГУ ПФУ в м. Севастополі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не забезпечений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за 2012 рік.

Позивачем було отримано припис відповідача за № 27-05-09/119-103 від 09 вересня 2013 року про забезпечення виконання вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зобов'язання у строк до 20 жовтня 2013 року проінформувати про виконання вимог вказаного припису.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу», право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно ст. 18 зазначеного Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Листом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 04-04/1110-04 від 27 серпня 2013 року зазначено, що згідно «Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів ", до компетенції відділення Фонду входять: реєстрація та облік підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю; організація і прийом звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; збір і облік сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та інші заходи, визначені законодавством.

Питання безпосереднього працевлаштування на підприємства в компетенцію відділення Фонду не входять. Тому, протягом 2012 року, інваліди для працевлаштування в ГУ ПФУ у м. Севастополі не направлялися.

Згідно листа Севастопольського міського центру зайнятості № 2944/02 від 27 серпня 2013 року у 2012 році Севастопольським міським центром зайнятості інваліди для працевлаштування на заявлені вакансії ГУ ПФУ у м. Севастополі не направлялись.

Довідкою про заповнення вакантних посад державних службовців в ГУ ПФУ в м. Севастополі у 2012 року зазначено, що протягом 2012 року в ГУ ПФУ в м. Севастополі проведено 4 конкурсних відбору на вакантні посади державних службовців. У конкурсах на заміщення вакантних посад держаних службовців взяли участь 6 претендентів. Жодним з кандидатів на вакантні посади не було надано документа про наявність інвалідності.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що порушень діючого законодавства з боку ГУ ПФУ в м. Севастополі допущено не було, а тому викладені в приписі порушення необґрунтовані і незаконні.

Суд також бере до уваги, що відповідачем копії акту перевірки не було надано ані позивачу ані суду.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Але, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, заперечень на позов та акт перевірки не було надано.

За таких обставин суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови складено та підписано 18 вересня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Дії Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Севастополі щодо складання припису № 27-05-09/119-103 від 20 жовтня 2013 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, - визнати неправомірними.

Припис Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Севастополі № 27-05-09/119-103 від 20 жовтня 2013 року - визнати незаконним та скасувати.

Повний текст постанови виготовлений 22.11.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.

Суддя М.М. Кравченко