Постанова № 35701127, 26.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року 11:11 810/5998/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІЗ Озерне” (далі-позивач, товариство) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що залишок від’ємного значення ПДВ, який наведено в рядку 24 поданої декларації з ПДВ за серпень 2013 року виник в період з 12.2004 по 12.2010 у зв’язку із придбанням товариством на митній території України робіт/послуг, матеріалів, пов’язаних із облаштуванням на орендованій земельній ділянці водноспортивного комплексу з метою подальшої реалізації (продажу) в цілому (як комплексу) або частинами (окремі будиночки котеджного типу з відповідними елементами інфраструктури). Оскільки товариством не було завершено будівництво водноспортивного комплексу з будинками котеджного типу, то воно не могло включити до товарних запасів в показниках декларацій на прибуток товариства за 2010 рік та 1 квартал 2011 року та балансу товариства станом на 31.12.2011 витрати, пов’язані з будівництвом зазначеного об'єкта. Зазначає, що наявність у товариства від’ємного значення з ПДВ більше ніж 1095 днів не суперечить нормами податкового законодавства, на цей строк не поширюються вимоги, встановлені п.102.5 ст.102 ПК України. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно і просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити, надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті камеральної перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІЗ Озерне” є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області 26.04.2004, має свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість з 26.07.2013, а зареєстрований платником податку на додану вартість з 28.05.2004 ДПІ в Обухівському районі. Перебуває на податковому обліку в ДПІ в Обухівському районі з 24.05.2004 за №2183.

30 вересня 2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року ТОВ «ТІЗ Озерне», за результатами якої складено акт №433/10-16-22-01/32931921. Перевіркою встановлено, що до податкової декларації з ПДВ ТОВ «ТІЗ Озерне» за серпень 2013 року включено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який складає 4037344 грн. Отже, TOB «ТІЗ Озерне» протягом 1095-денного терміну не було використано залишок від’ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4019287 грн, сформованого за період з грудня 2004 року по серпень 2010 року. Згідно з наданими до перевірки картками по рахунках 631, 3711 заборгованість ТОВ «ТІЗ Озерне» перед постачальниками (підрядниками, виконавцями робіт/послуг) відсутня. Таким чином, сума ПДВ є погашеною перед контрагентам в повному обсязі. Податковий орган врахував строк загальної позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України (три роки), а також приписи п. 102.5 ст.102, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України та визнав, що ТОВ «ТІЗ Озерне» позбавляється права на використання від’ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4019287 грн; суми, зазначені у р.24 декларацій, не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не можуть бути відображені ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації з ПДВ). Суму, на яку зменшено залишок від’ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24) у розмірі 4018925 грн, сформованого за період грудень 2004 року - липень 2010 року, та 362 грн залишку від’ємного значення, сформованого за серпень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у р.21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року з позначкою « - ».

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на акт, яке податковим органом залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки 29 жовтня 2013 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000142201/682, яким ТОВ “ТІЗ Озерне” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 362 грн.

Судом досліджено акт перевірки від 09.02.2009 №380/231/32931921 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТІЗ Озерне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008. У висновках акту перевірки зафіксовано низку порушень ТОВ «ТІЗ Озерне»: порушення порядку ведення податкового обліку; п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Також судом досліджено податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками до них за період з 2004 року по серпень 2013 року (т.1 а.с.47-249, т.2 а.с.1-219). При цьому встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року в рядку 24 товариством зазначено залишок від’ємного значення в сумі 4037344 грн, у рядках 23.1 і 23.2 прочерк.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення та сплати податку на додану вартість урегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до пп. "б" п. 200.4 ст.200 цього Кодексу залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до даних податкової звітності за податкові періоди з грудня 2004 року по грудень 2010 року, наданої позивачем, позивач не мав достатнього обсягу оподатковуваних операцій, що надавав би право на бюджетне відшкодування.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно п.102.5.ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд бере до уваги, що приписи п. 102.5 ст. 102 ПК України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Аналогічну правову позицію викладено в листі Державної податкової служби України №808/7/15-3417-16 від 12.01.2012.

Пункт 4.6.7 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, про порушення норм якого зазначено відповідачем, регулює порядок заповнення рядку 21.3 декларації по податку на додану вартість в разі збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивачем був заповнений рядок 24 цієї декларації, а також відсутні методологічні помилки при заповненні позивачем декларації.

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що підприємством зменшено залишок від’ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду сформованого за серпень 2010 року у розмірі 362 грн, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 за №0000142201/682 є таким, що підлягає скасуванню.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142201/682 від 29.10.2013, видане Державною податковою інспекцією в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" судовий збір у сумі 172 (сто сімдесят дві) грн 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2013 р.