Постанова № 35701065, 27.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р. Справа №805/14721/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИЕСТ - ДОН»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової

інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у

Донецькій області від 04.10.2013 року № 0000841604 про збільшення суми грошового

зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 154 844,00 грн. та штрафних санкцій

в сумі 2 077 422,00 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Аленікової О.В. - за дов. від 11.10.2013р.;

від відповідача: Савро Г.Ю. - за дов. від 01.11.2013р.;

Карташева О.О. - за дов. від 01.11.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИЕСТ - ДОН» (далі - позивач) заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.10.2013 року № 0000841604 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 154 844,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 077 422,00 грн..

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача, ним порушені п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно занижено податок на додану вартість у сумі 2 006 578,09 грн. за травень 2013 року та у сумі 2 148 266,20 грн. за червень 2013 року у зв'язку з визнанням господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альфа Крок» недійсним, на підставі п.п. 1, 2 статті 215, п. 5 ст. 203 ст. 216 Цивільного кодексу України зазначивши при цьому, що підставою для визнання недійсними господарських операцій між зазначеними вище підприємствами є незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Донінвестплюс», який є контрагентом ТОВ «Альфа - Крок».

За змістом акту перевірки встановлено, що між ТОВ «ТРИЕСТ - ДОН» та ТОВ «Альфа Крок» було укладено угоду про постачання нафтопродуктів № 4-АК від 01.06.2012р. за результатами якого були складені видаткові накладні за травень 2013 року у сумі 12 039 468,53 грн. в т.ч. ПДВ - 2 006 578,09 грн. та податкові накладні на суму 12 039 468,53 грн. в т.ч. ПДВ - 2 006 578,09 грн., а також за червень 2013 року були складені видаткові накладні у сумі 12 889 597,16 грн. в т.ч. ПДВ - 2 148 266,18 грн. та податкові накладні на суму 12 889 597,16 грн. в т.ч. ПДВ - 2 148 266,18 грн.. Податковим органом, під час проведення перевірки було встановлено, що зазначені господарські операції за період травень - червень 2013 року, відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України є нікчемними і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту.

Звертає увагу, що суми податку на додану вартість за визначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту, який відображений в реєстрі виданих податкових накладних за відповідний період, а операції щодо придбання товарів та послуг відображені у бухгалтерському обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

Зауважує, що висновки податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки від 20.09.2013р. № 478/05-61-22-08/33135428. Однак, вказаним актом встановлено (арк.. справи 9-20 том ), що перевіркою повноти визначення податкового зобов'язання за період травень - червень 2013 року встановлено, що операції по взаємовідносинам між ТОВ «ТРИЕСТ - ДОН» та «Альфа Крок» не вплинули на завищення податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецької області при проведенні перевірки позивача та за результатами проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно його контрагентів, були встановлені факти нереальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п. 44.1 статті 44, п. 185.1 ст. 185п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Вказує, що ТОВ «Донінвестплюс», яке є контрагентом ТОВ «Альфа Крок» не знаходиться за юридичною адресою, а отже є підстави вважати господарські відносини між ТОВ «Донінвестплюс» та його контрагентами нікчемними. Вважає, що вказане свідчить про те, що позивачем товар фактично не був придбаний.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИЕСТ - ДОН» зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради 30.10.2007р. про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис № 12661070004000326, включене до ЄДРПОУ за номером 33135428 (арк. справи 7, 8 том 1), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Будьонівському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області з 18.08.2004р. (арк. справи 9 том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус органів державної податкової служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 9 - 20 том 1) Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИЕСТ - ДОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа Крок» (код ЄДРПОУ 35035550) за період травень - червень 2013 року.

Серед прав, наданих податковим органам п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 09.09.2013р. №116, який вручено головному бухгалтеру платника податків Курченко Т.В. разом з повідомленням про проведення перевірки від 09.09.2013р. № 49 (арк. справи 47-48 том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.09.2013р. по 13.09.2013р. ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа Крок» за період травень - червень 2013 року за результатами якої складено акт про результати перевірки від 20.09.2013р. № 478/05-61-22-08/33135428 (арк. справи 9 - 20 том 1).

За результатами перевірки начальника податкового органу 04.10.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000841604, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 154 844,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 2 077 422,00 грн. (арк. справи 21 том 1).

Суд вважає за необхідне зазначити наступне, а саме: відповідно до пункту 2.1 наказу Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (далі Порядок) орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках передбачених цим Порядком.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного Порядку у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою «Р» згідно з додатком 2 за наслідками перевірок. Вказаним Додатком № 2 до Порядку передбачена форма податкового повідомлення - рішення, зокрема податковий орган зобов'язаний визначити у податковому повідомленні - рішенні номер та дату акту перевірки, на підставі якого воно винесено, зазначити пункт та статтю законодавчого акту, порушення якого встановлено та відповідно до якого був зроблений розрахунок грошових зобов'язань.

Крім того, п. 58.1 статті 58 Податкового кодексу України також передбачено, що податкове повідомлення-рішення повинно містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків.

Судом встановлено, що в порушення зазначених вище норм відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення не зазначено пункт, статтю нормативного акту, який порушив позивач та на підставі якого здійснено розрахунок грошових зобов'язань, також в невірно зазначений номер акту перевірки (арк.. справи 21 том 1).

Представником відповідача суду надані пояснення з цього приводу з яких вбачається, що вказані порушення були припущені у зв'язку з некоректною роботою автоматизованої системи «Податковий блок».

Пунктом 3 акту перевірки від 20 вересня 2013 року визначено (арк.. справи 10-19 том 1), що між позивачем та ТОВ «Альфа Крок» були укладені угоди на постачання нафтопродуктів від 01.06.2013р. № 01/02-12 та № 4-АК. До податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа Крок» віднесено суму ПДВ у розмірі 4 154 844,00 грн., у т.ч. по періодах за травень 2013 року - у сумі 2 006 578,00 грн. та за червень 2013 року - 2 148 266,00 грн.. Придбані позивачем нафтопродукти зберігались в орендованих у ВАТ «Маріупольській промисловий залізничний транспорт» резервуарах, відповідно до договору оренди № 38 від 01.01.2010р. (арк.. справи 29-36 том 3). Перевіркою встановлено, що вартість нафтопродуктів була сплачена постачальнику та станом на 01.05.2013р. дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Податковий орган надав суду заперечення на позовну заяву (арк.. справи 41-45 том 1), з яких вбачається, що 09 вересня 2013 року ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було складено акт № 101/05-61-22-08/35035550 про «Неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа Крок» (арк.. справи 183 - 189) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Донінвестплюс». При цьому перевіряючи зазначили, що до ЄДР внесено запис про відсутність зазначеного підприємства за місцем знаходження.

При цьому податковий орган зазначив, що оскільки податковий кредит сформовано підприємством ТОВ «Донінвестплюс» при відносинах з контрагентами за травень - червень 2013 року за нікчемними угодами, які в силу статті 216 ЦК України не утворюють юридичних наслідків, то зазначені вище суми не є податковим кредитом в розумінні статті 198 ПК України.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТРИЕСТ - ДОН» та ТОВ «Альфа Крок» було укладено угоду про постачання нафтопродуктів № 4-АК від 01.06.2012р. (арк.. справи 68-70 том 1) за результатами якого були складені видаткові накладні за травень 2013 року у сумі 12 039 468,53 грн. в т.ч. ПДВ - 2 006 578,09 грн. та податкові накладні на суму 12 039 468,53 грн. в т.ч. ПДВ - 2 006 578,09 грн., а також за червень 2013 року були складені видаткові накладні у сумі 12 889 597,16 грн. в т.ч. ПДВ - 2 148 266,18 грн. та податкові накладні на суму 12 889 597,16 грн. в т.ч. ПДВ - 2 148 266,18 грн.. на підставі чого був сформований податковий кредит. (арк.. справи 76-235 том 1).

Позивачем на виконання ухвали суду від 04.11.2013р. були надані суду договір від 04.06.2011р. № 4-АК, видаткові накладні за період з травня по червень 2013 року, а також товарно-транспортні накладні та податкові накладні за цей же період, а також сертифікати відповідності, платіжні доручення (арк.. справи 68-250 том 1, арк.. справи 2-249 том 2).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов'язання з податку додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 6 232 266,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Альфа Крок», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Сплата коштів за придбані товари підтверджені відповідними видатковими накладними та платіжними дорученнями (арк.. справи 68-250 том 1, арк.. справи 2-249 том 2).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Посилання податкового органу на ті обставини, що під час проведення перевірки позивачем не були надані сертифікати якості та відповідності не можуть бути прийняти судом з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону та п.п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищевикладене суд зауважує, що сертифікати якості та відповідності є первісними документами, але не є вичерпними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкової накладної контрагенти позивача (ТОВ «Альфа-Крок» та ТОВ «Донінвестплюс») не були зареєстровані платником податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Альфа-Крок» та ТОВ «Донінвестплюс» зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що свідчать відповідні свідоцтва від 19.05.2011р. та 01.10.2012р., відповідно (арк.. справи 190-191 том 6).

Зазначене спростовує доводи відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податковій накладній, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності постачання нафтопродуктів від ТОВ «Альфа Крок».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом були досліджені витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.11.2013р., з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Крок», код ЄДРПОУ 35035550 перебувало на обліку в ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є діючим підприємством, оскільки відомостей, які би свідчили про припинення юридичної особи відсутні (арк.. справи 249 том 2, арк.. справи 1-2 том 3). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінвестплюс», код ЄДРПОУ 38355837, перебуває на обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є діючим підприємством, оскільки відомостей, які би свідчили про припинення юридичної особи відсутні (арк.. справи 3-5 том 3).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «Альфа Крок» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи (арк.. справи 68-69 том 1) між позивачем та ТОВ «Альфа-Крок» (за текстом Договору - Постачальник) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 4-АК (арк.. справи 68-70 том 1), відповідно до якого Постачальник зобов'язується на адресу ТОВ «ТРИЕСТ - ДОН» (за текстом Договору - Покупець) поставити нафтопродукти відповідно до наданої покупцем заявки, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар на умовах, передбачених договором. Згідно з пунктом 2.3 Договору Постачальник, отримавши від Покупця заявку на постачання товару, оформлює покупцю видаткову накладну. Крім того, Постачальник, разом з кожною поставкою товару, зобов'язаний надати Покупцю, податкову накладну, сертифікат якості заводу виробника. Як вже зазначалось раніше, всі ці документи були надані Покупцю, у даному випадку ТОВ «ТРИЕСТ - ДОН» та містяться у матеріалах справи (арк.. справи 76 - 235 том 1). Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Альфа Крок» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, платіжними дорученнями).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно.

Суд бере до уваги ті обставини, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Слід зазначити, що жодним законодавчим актом не передбачено право податкового органу визнавати договори (правочини) недійсними та/або нікчемними. Крім цього, суд зауважує, що податковий орган не може заміняти (підміняти) відповідні державні органи, яким відповідно до закону надані повноваження визнавати угоди нікчемними, зокрема судові органи.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем були надані до суду додаткові докази з приводу подальшого використання придбаного товару. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТРИЕСТ - ДОН» та ТОВ «Альфа-Крок» 02.01.2013р. було укладено договір суборенди № 2/01, відповідно до якого позивач узяв до суборенди ємкості для зберігання пального. Також, відповідний договір оренди резервуарів був укладений з ВАТ «Маріупольський промисловий залізно дорожній транспорт» № 38 від 01.01.2010р. (арк.. справи 24-36 том 3).

Позивачем також були надані договори постачання нафтопродуктів, укладені між позивачем та «Служба автомобільних доріг у Донецькій області» від 05.07.2013р., ТОВ «Донбасс-нефтегаз» від 09.01.2013р., СТОВ «Золоті пруди» від 08.02.2013р., ТОВ «Омега - Сервіс» від 04.01.2005р., ТОВ «Метал-Трейд Україна» від 01.08.2011р., ПП ОСОБА_4 від 03.10.2011р., ТОВ «СП «Агропрогресс-Україна» від 01.04.2011р., ТОВ «Дефа Інтер» від 01.06.2012р., Дмитрівське МОКХ від 22.08.2012р. та інші (арк.. справи 38-132 том 3), а також видаткові та товарно - транспортні накладні, податкові накладні, які підтверджують фактичне використання придбаного у контрагентів (ТОВ «Альфа - Крок» та ТОВ «Донінвестплюс») позивачем товару у власній господарській діяльності (арк.. справи 133-250 том 3, арк.. справи 1 - 250 том 4, арк.. справи 1-250 том 5, арк.. справи 1-170 том 6).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, за таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, частини 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, є безпідставним.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 4 154 844,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 2 077 422,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 04.10.2013р. № 0000841604, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИЕСТ - ДОН» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.10.2013 року № 0000841604 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 154 844,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 077 422,00 грн.. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.10.2013 року № 0000841604 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 154 844,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 077 422,00 грн..

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИЕСТ - ДОН» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 листопада 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 02 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.