Рішення № 35700383, 25.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2013 Справа № 905/7544/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м.Харків

до відповідача:Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області

про стягнення 171 942,28грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м. Харків звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області основного боргу у розмірі 142 000грн., пені у розмірі 10 337,60грн., штрафу у розмірі 28 400грн., 3% річних у розмірі 15 052грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 958грн. на підставі договору купівлі-продажу №02/09 від 21.09.2010р. (Усього 202 747,60грн.)

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов'язання щодо передоплати здійснив у повному обсязі, а саме сплатив суму у розмірі 142000грн., однак відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, оплачений товар не поставив, у зв'язку із чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 142000грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №02/09 від 21.09.2010р., бланку замовлення від 21.09.2010 (додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною), специфікації від 21.09.2010 (додаток №2 до договору, який є його невід'ємною частиною), рахунку №22109 від 22.09.2010, платіжних доручень №2013 від 22.09.10, №2214 від 11.10.12, актів від 14.10.13, претензії вих.№2 від 14.10.2010, вимог вих.№73 від 03.09.2013, вих.№85 від 13.09.13, акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.10 по 31.03.11.

14.11.2013 через канцелярію суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення перерахування пені, індексу інфляції та 3% річних. Тому, просить суд стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області основний борг у розмірі 142 000грн., пеню у розмірі 10 651,09грн., 3% річних у розмірі 12 383,18грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 908,01грн. (Усього 171 942,28грн.).

Разом з цим, позивач скористався наданим йому правом відповідно до ст.22, п.4 ст.80 ГПК України та відмовився від стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28 400грн. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Також, 14.11.2013 від позивача через канцелярію суду до матеріалів справи надійшло клопотання б/н від 11.11.13 в якому позивач зазначив, що не має можливості виконати вимогу суду, щодо представлення копії банківської виписки, яка свідчить про перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 142 000грн. Оскільки банк платника - ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Базис» на теперішній час знаходиться в ліквідаційній процедурі, на підставі постанови Національного банку України №357 від 23.08.12, тому всі документи, які стосуються господарської діяльності банку, передані ліквідатором до архіву і їх вилучення не вбачається можливим.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Слухання справи відкладалось, у зв'язку з неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних документів по справі.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Проте, поштові конверти були повернуті підприємством зв'язку на адресу суду з посиланням на «за зазначеною адресою не проживає».

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

21 вересня 2010р. між Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області (далі по тексту-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м. Харків (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №02/09, згідно умов якого продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця тушку риби, перелік, кількість, та ціна на яку вказано в замовлені Покупця («Бланк замовлення» - додаток №1 до цього договору), яке є невід»ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у відповідності товаросупровідної документації та на умовах даного договору.

Сторони встановили, що перелік, асортимент, кількість, ціна та строк поставки товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у специфікації ( додаток №2 до цього договору). Специфікація з моменту підписання, є невід'ємною частиною даного договору. Асортимент, кількість, ціна товару на кожну партію, зазначається Продавцем у відповідній (товарній) накладній та рахунку - фактурі.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням строку поставки (до 14-ти. календарних днів з моменту отримання передоплати згідно умов договору №02/09 від 21.09.2010), його найменування, одиниці виміру, кількісних показників, ціни та суми. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

У відповідності до п.3.1 договору, покупець здійснює попередню оплату Продавцю у розмірі вартості сировини та відшкодування транспортних витрат на її доставку до місця переробки згідно замовлення, зазначеного в «Бланку замовлення», додаток №1 до договору, який є невід'ємною його частиною, протягом 2 (двох) банківських днів наступними за днем підписання специфікації. Остаточний розрахунок здійснюється по факту завантаження товару в транспорт покупця.

Згідно п.5.1 продавець гарантує, що товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає ДСТУ 15.25-98, санітарним, технічним та іншим нормам, стандартам та вимогам, встановлених чинним законодавством України для товарів даного виду та засвідчується відповідними документами.

Пунктом 10.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 21.09.11. В тому випадку, якщо зобов'язання за цим договором будуть не виконані сторонами чи однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язання за цим договором.

За своїм змістом та правовою природою договір №02/09 від 21.09.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідач, Фізична - особа підприємець ОСОБА_1, виставив позивачу рахунок №22109 від 22.09.2010р. на загальну суму 142 000грн.

Позивачем була прийнята пропозиція відповідача щодо поставки товару, у зв'язку із чим ним була здійснена попередня оплата товару на загальну суму 142 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2013 від 22.09.10, №2214 від 11.10.12.

13.10.2010 відповідач здійснив поставку продукції позивачу, за місцем розташуванням його виробничих потужностей (с.м.т. Золочів Харківського району) на загальну масу 31 600кг. Оскільки єдиною діяльністю позивача є виробництво рибних консервів та чинним законодавством покладений обов'язок, щодо відповідальності за якість кінцевої продукції, яка виробляється останнім, тому позивач зобов'язаний перевіряти якість сировини, яку він отримує від контрагентів за договорами поставки.

Враховуюче вищевикладене, 13.10.10 позивач, у присутності водія-експедитора здійснив контрольний відбір проб поставленої відповідачем риби, для органолептичного дослідження. Попередній аналіз показав, що товар «тушка бичка свіжоморожена» при вхідному контролі - має специфічний запах не властивий цьому виду риби. В блоках знайдені ракушка та пісок в кількості 0,5%, а також підвищений зміст вологи у блоках, про що складеній відповідний акт від 14.10.10.

Таким чином, для здійснення сумісного відбору проб і проведення додаткових досліджень, 13.10.10 були викликані представники продавця.

14.10.10 в присутності комісії та ФОП ОСОБА_1, проведена повторна органолептична оцінка «тушки бичка свіжомороженого», виготовлювачем якого є ФОП ОСОБА_1

При проведені атестованою лабораторією позивача повторної органолептичної оцінки якості бичка, був виявлений протухлий запах риби, який не є властивим для запаху свіжого бичка. Крім того, зміст вологи склав 37%, а зміст ракушки та піску склав 0,5%. У зв'язку із чим, бичок не відповідає ДСТУ 15.25-98 «Риба дрібна морожена» за органолептичними показниками та не придатна для переробки, про що складений та підписаний сторонами акт від 14.10.2010.

У зв'язку із поставкою не якісного товару, позивачем 14.10.2010р. було складено претензію вих.№2 від 14.10.10 з вимогою у десятиденний термін, від дня вручення даної претензії, повернути грошові кошти у сумі 142 000грн. на рахунок позивача, або поставити товар «тушка бичка свіжоморожена», який відповідає ДСТУ 15.25-98.

14.10.10 претензія була отримана відповідачем. На зворотному боці претензії вих.№2 від 14.10.10, він у письмовій формі зобов'язався виконати умови претензії у встановлений строк.

Крім того, у доповнені до договору №02/09 від 21.09.2010р., відповідач зобов'язався не припиняти підприємницьку діяльність, як ФОП ОСОБА_1 та в найкоротший термін погасити наявну заборгованість по вищезазначеному договору.

Станом на 31.03.2011р. відповідач підтвердив наявність вказаного боргу перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Оскільки відповідачем так і не були виконанні зобов'язання по договору, позивачем 03.09.2013 було надіслано на адресу відповідача претензію вих.№73 від 03.09.13 з вимогою терміново перерахувати грошові кошти у сумі 142 000грн. на поточний рахунок позивача в строк до 10.09.13. Проте, претензія залишилась без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

Таким чином, позивачем 18.09.2013 вдруге було надіслано на адресу відповідача претензію вих.№85 від 13.09.13 з вимогою терміново перерахувати грошові кошти у сумі 142 000грн. на поточний рахунок позивача в строк до 20.09.13. Проте, претензія також залишилась без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов поставки за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 142000грн.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню так як договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивач свої зобов'язання щодо попередньої оплати товару виконав у повному обсязі, а саме здійснив передоплату товару на загальну суму 142 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2013 від 22.09.10та №2214 від 11.10.12.

Відповідач в свою чергу прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав та всупереч вимог законодавства поставив неякісний товар, що свідчить про порушення стороною ч. 1 ст. 673 ЦК України.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Згідно ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, то вимагати повернення сплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з поставкою неякісного товару позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у сумі 142 000грн. на рахунок позивача, або поставити товар «тушка бичка свіжоморожена», який відповідає ДСТУ 15.25-98, у встановлений строк.

В свою чергу, відповідачем зобов'язання щодо поставки товару або повернення грошових коштів не було виконане в повному обсязі. Тобто передоплата в сумі 142 000грн. на сьогоднішній день залишалася відповідачем не повернута, тушка риби на дану суму поставлена не була.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до вимог ст.530 ЦК України боржник повинен виконати зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором. Така претензія вих.№2 від 14.10.10 з вимогою у десятиденний термін повернути грошові кошти у сумі 142 000грн. на рахунок позивача, або поставити товар «тушка бичка свіжоморожена», який відповідає ДСТУ 15.25-98, була отримана відповідачем 14.10.10. На зворотному боці претензії вих.№2 від 14.10.10, він у письмовій формі зобов'язався виконати умови претензії у встановлений строк.

На час звернення із позовом товар на суму 142 000грн. не поставлений, грошові кошти не повернуті. Будь-яких документів у підтвердження поставки товару або відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Потреба в отриманні товару у позивача відпала, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 142 000грн. Відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 142 000грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Порушення відповідачем строків поставки товару явилось підставою для нарахування позивачем 10 651,09грн. пені, яка нарахована за період з 07.10.2010р.-07.04.2011р. за прострочення передачі товару відповідно до п.7.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по передачі товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 7.3 договору.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вказаний період згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 10 651,09грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов договору та не здійснено поставку товару належної якості, відповідачу нараховано 3% річних за період з 26.10.2010р.-20.09.13р. та інфляційні у розмірі 6 908,01грн., розрахунок якіх здійснено позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків поставки, визначених в специфікації до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 12 383,18грн. 3% річних та інфляційних у розмірі 6 908,01грн. в повному обсязі.

Разом з цим, позивачем була заявлена позовна вимога щодо стягнення з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області штрафу у розмірі 28 400грн.

Проте, позивач до прийняття рішення по справі, використовуючи своє право передбачене ст.22 ГПК України, відмовився від вказаної вимоги, про що свідчить заява б/н від 11.11.2013р.

Виходячи зі змісту ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову, викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем та долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області штрафу у розмірі 28 400грн. не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

Згідно з ч.2 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, провадження у справі № 905/7544/13 в частині стягнення з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області штрафу у розмірі 28 400грн., підлягає припиненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 530, 546, 549, 625, 678, 693 ЦК України, ст.193, 268 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.4 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м. Харків до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області про стягнення 171 942,28грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м. Харків суму основного боргу у розмірі 142 000грн., пеню у розмірі 10 651,09грн., 3% річних у розмірі 12 383,18грн., інфляційні втрати у розмірі 6 908,01грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 438,85грн.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор», м. Харків до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля Донецької області про стягнення штрафу у розмірі 28 400грн. припинити, в зв'язку з відмовою позивача в частині позовних вимог.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29а, кімн.901, ЄДРПОУ 32674729) судовий збір у розмірі 616,10грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №2838 від 07.10.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.11.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна