Постанова № 35699338, 18.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року справа № 823/3323/13-а

м. Черкаси

12 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

при секретарі - Дуженко С.А.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» Бублика Я.В. - за довіреністю від 16.10.2013р.,

представника відповідача Маньківського відділення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області Власенко В.В. - за довіреністю № 105/23-22-10-019 від 06.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» до Маньківського відділення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маньківського відділення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000142200 від 16.10.2013р. про порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50 547 грн. 50 коп., з яких: 40 438 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем, 10 109 грн. 50 коп. штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Ні інформація досудового слідства, ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт безтоварності операцій. Позивач, в свою чергу, не може нести відповідальність ні за несплату контрагентами податків, ні за можливу недостовірність наведених у ЄДРПОУ відомостей про них.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000142200 від 16.10.2013р., слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 29/22/36778252 від 11.10.2013р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведенні господарських відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40 438 грн., у тому числі за липень 2013 року в сумі 40 438 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Маньківське відділення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000142200 від 16.10.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 438 грн. за основним платежем та в розмірі 10 109 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (стаття 201 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 40 438 грн., нараховані товариству з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» згідно оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 262100). Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

договір № 207/13-С від 02.07.2013р. купівлі-продажу сої українського походження;

видаткова накладна № 626 від 02.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 49 608 грн., товарно-транспортна накладна від 02.07.2013р., податкова накладна № 16 від 02.07.2013р. на загальну суму 49 608 грн.; видаткова накладна № 633 від 04.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 123 068 грн. 40 коп., товарно-транспортна накладна від 04.01.2013р., податкова накладна № 22 від 04.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 123 068 грн. 40 коп.; видаткова накладна № 689 від 09.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 172 480 грн., товарно-транспортна накладна від 09.07.2013р., податкова накладна № 42 від 09.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 172 480 грн.;

виписки по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» за 05-12.07.2013р.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності та/або подальшої реалізації придбаних позивачем послуг останнім надано: договір № 06/01-1 від 26.04.2011р. оренди нежитлових приміщень за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Добра, вул. Горького, 42а, протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» № 5 від 28.12.2011р. про внесення до статутного фонду пресувального цеху з фільтрацією по виробництву рослинної олії; виробничий звіт оліє заводу товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» за липень 2013 року; накладну на передачу готової продукції № 11 від 01.07.2013р.; видаткову накладну № 102 від 05.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 26 040 грн., товарно-транспортну накладну від 05.07.2013р., видаткову накладну № 103 від 08.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 124 841 грн., товарно-транспортну накладну від 08.07.2013р., довіреність № 303 від 08.07.2013р., видаткову накладну № 104 від 12.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 230 680 грн. 80 коп., товарно-транспортну накладну від 12.07.2013р., довіреність № 306 від 12.07.2013р., видаткову накладну № 105 від 16.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 251 093 грн. 69 коп., товарно-транспортну накладну від 16.07.2013р., довіреність № 313 від 15.07.2013р., видаткову накладну № 106 від 18.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 192 906 грн., товарно-транспортну накладну від 18.07.2013р., довіреність № 1532 від 18.07.2013р., видаткову накладну № 107 від 23.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 171 760 грн., товарно-транспортну накладну від 23.07.2013р., довіреність № 65 від 23.07.2013р., видаткову накладну № 108 від 31.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 142 236 грн., товарно-транспортну накладну від 31.07.2013р., податкову накладну № 1 від 03.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 60 000 грн., податкову накладну № 3 від 05.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 114 300 грн., податкову накладну № 4 від 05.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 96 240 грн., податкову накладну № 6 від 08.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 10 541 грн., податкову накладну № 8 від 12.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 230 680 грн. 80 коп., податкову накладну № 9 від 15.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 231 320 грн. 16 коп., податкову накладну № 10 від 16.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 19 773 грн. 53 коп., податкову накладну № 11 від 18.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 195 968 грн., податкову накладну № 12 від 23.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 171 760 коп., податкову накладну № 13 від 31.07.2013р. на загальну суму з ПДВ 142 236 грн.

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт», що обумовлені господарською діяльністю позивача - виробництво олії та тваринних жирів тощо.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище зазначеними контрагентами позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Маньківським відділенням Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маньківського відділення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000142200 від 16.10.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» 505 (п'ятсот п'ять) грн. 48 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 22 листопада 2013 року.