Рішення № 35697626, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12618/13 25.11.13

За позовомПрокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсівдоПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»простягнення 1 119 239,62 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Літвінова М.Є.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача 1:не з'явивсявід позивача 2:не з'явивсявід відповідача:Герасименко І.В.прокурор:Карман В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Вишгородського району в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал») про стягнення 1 200 560,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №11/06/14-11 від 28.03.2011 р. позивач 2 виконав роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 200 560,52 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 50 849,67 грн., інфляційних у розмірі 5 247,34 грн. та 3% річних у розмірі 10 073,32 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.08.2013 р.

02.08.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представлення прокурором інтересів позивачів у даній справі не підпадає під дію ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представника позивача 1.

17.09.2013 р. представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що надання позивачем 2 відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму не підтверджується належними доказами.

18.09.2013 р. від прокурора Вишгородського району надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій прокурор просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 1 298 132,75 грн., пеню у розмірі 75 414,38 грн., інфляційні у розмірі 5 816,45 грн. та 3% річних у розмірі 15 082,88 грн., а всього - 1 394 446,46 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді: Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. справу №910/12618/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Стасюк С.В., Цюкало Ю.В. та призначено до розгляду на 23.10.2013 р.

18.10.2013 р. від представника відповідача надійшли заперечення на заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог, в якій відповідач просив суд залишити таку заяву без розгляду на підставі того, що вказана заява є заявою про зміну предмету позову, яке не може бути прийнята судом після початку розгляду справи по суті.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відрядженні справу №910/12618/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 20.11.2013 р.

Представник позивача 2 в судове засідання 20.11.2013 р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1 051 316,18 грн., пеню у розмірі 52 416,50 грн., інфляційні у розмірі 5 120,25 грн. та 3% річних у розмірі 10 386,69 грн. Суд відзначає, що подана позивачем 2 заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, і приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 20.11.2013 р. судом оголошено перерву до 25.11.2013 р.

Представники позивача 1 та позивача 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується підписами їх представників в розписці в повідомленні про перерву.

В судове засідання прокурор з'явилася, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги в редакції останньої заяви про уточнення позовних вимог підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, позовну заяву просила залишити без розгляду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2011 р. між Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів (виконавець) та ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (замовник) було укладено договір №11/06/14-11 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання проводити Бортницькою насосною станцією Дніпровського БУВР перекачування зворотних вод, що подаються Бортницькою станцією аерації ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сторонами визначений щорічний обсяг перекачки зворотних вод за даним договором у розмірі 323 490 тис.м.куб. Фактичний обсяг зворотних вод визначається шляхом сумування обсягів зворотних вод, перекачаних виконавцем протягом строку дії цього договору, підтверджених актами приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2.4 Договору замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 календарних днів з дати його оформлення.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони зобов'язуються щомісячно оформляти акт приймання-передачі виконаних робіт. Акт складається за поточний місяць, в якому виконавець виконав роботи та надається виконавцем на підпис замовнику до 21 числа поточного місяця. Замовник зобов'язується протягом 5 робочих днів підписати акт або надати виконавцю мотивовану відповідь від його підписання. Сторони зобов'язуються шляхом переговорів вирішувати спірні питання протягом 3 робочих днів з моменту отримання мотивованої відмови.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів було виконано роботи з перекачування зворотних вод на загальну суму 2 509 706,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за жовтень - грудень 2012 року та за січень - квітень 2013 року.

Відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт на суму 1 458 390,01 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача 2 та поясненнями представників сторін.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку прокурора, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування заборгованості у розмірі 1 051 316,18 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі виконаних робіт за жовтень - грудень 2012 року та за січень - квітень 2013 року) підтверджується виконання позивачем 2 та прийняття відповідачем робіт за Договором на загальну суму 2 509 706,19 грн.

Твердження відповідача про те, що вказані акти не є належними доказами виконання позивачем 2 робіт, оскільки підписані не уповноваженою особою, судом відхиляються з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні акти приймання-передачі виконаних робіт підписані заступником генерального директора ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» - директором ДЕКГ ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» М. Кислим, та містить відтиски печатки такого підрозділу.

При цьому, відповідно до п. 3.4 Договору права та обов'язки ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» при виконанні умов даного договору, в тому числі проведення розрахунків, приймання робіт, оформлення документів на виконання договору (актів виконаних робіт тощо) здійснюється його структурним підрозділом - Департаментом експлуатації каналізаційного господарства ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі його керівника або іншої уповноваженої особи, що діє на підставі положення та відповідної довіреності.

Таким чином, керівник Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» умовами укладеного Договору був уповноважений на приймання виконаних за таким договором робіт та оформлення актів виконаних робіт.

Крім того суд відзначає, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, перевищення повноважень - це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України відомості про юридичну особу включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі, крім іншого, містяться дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Статтею 18 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В той же час, відповідно до ч. 3 статті 18 вказаного Закону, не можуть бути використані в спорі з третьою особою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, але не були до нього внесені, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд відзначає, що відповідачем не надано доказів того, що станом на дату підписання керівником ДЕКГ ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» М. Кислим спірних актів приймання виконаних робіт, відомості про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи були відкриті для загального ознайомлення.

Крім того, зазначені акти підписані без зауважень та пропозицій до них з боку ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», не оспорювалися в суді, є дійсними, а тому не припиняють відносини між сторонами щодо розрахунків за виконаний обсяг робіт відповідно до Договорів. Доводи відповідача щодо несхвалення його підприємством вказаного правочину і, що також свідчить про непогодження відповідачем правочину, здійсненого його структурним підрозділом з перевищенням повноважень, не відповідають дійсності та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, належність і допустимість яких визначається господарським судом, який приймає тільки ті докази, які мають значення для справи з урахуванням приписів ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак суд приходить до висновку, що акти приймання-передачі виконаних робіт за жовтень - грудень 2012 року та за січень - квітень 2013 року правомірно підписані уповноваженою п. 3.4 Договору особою - директором Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем 2 робіт за Договором, настання зобов'язання відповідача по їх оплаті, а відповідачем не доведено зворотного.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи п. 2.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем 2 згідно Договору робіт на момент розгляду справи настало, а враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату виконаних робіт, його заборгованість за виконанні роботи становить 1 051 316,18 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів 1 051 316,18 грн. за виконані згідно Договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів заборгованості у розмірі 1 051 316,18 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 52 416,50 грн., інфляційних у розмірі 5 120,25 грн. та 3% річних у розмірі 10 386,69 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.11.2012 р. по 20.05.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2 Договору за порушення замовником строків оплати робіт, встановлених договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу кожний день прострочення оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 52 416,50 грн. та 3% річних у розмірі 10 386,69 грн.

Крім того суд відзначає, що при нарахуванні інфляційних втрат були допущені помилки, відтак, здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 1 823,93 грн. В іншій частині (3 296,32 грн.) інфляційні втрати обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів заборгованості у розмірі 1 051 316,18 грн., пені у розмірі 52 416,50 грн., інфляційних у розмірі 1 823,93 грн. та 3% річних у розмірі 10 386,69 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 3 296,32 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Державне агентство водних ресурсів України є єдиними органом центральної влади, який виконує функції держави у відносинах сторін, що підтверджується наступним.

Згідно пунктів 1, 3, 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України № 453/2011 від 13.04.2011 р., передбачено, що Агентство є центральним органом виконавчої влади, і виконує функції держави у спірних відносинах сторін у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, забезпечує потребу населення і галузей економіки у водних ресурсах, розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетів розвитку водного господарства і меліорації земель тощо.

Крім того, пунктом 1 Положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, далі Дніпровське БУВР, затвердженого наказом Державного агентства одних ресурсів України № 123 від 03.08.2011 р., визначено, що Дніпровське БУВР є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України, далі Держводагентство. У межах своїх повноважень Дніпровьске БУВР керується, в т. ч. рішеннями колегії та іншими нормативними документами і актами Держводагенства, відповідно до законодавства забезпечує на території Дніпра реалізацію державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, експлуатації водних об'єктів, гідротехнічних споруд, вирішує разом з органами виконавчої влади та іншими організаціями, установами та підприємствами питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами тощо.

В даному випадку інтереси держави полягають в захисті та розвитку водного господарства України а також припиненні порушень законності в бюджетній сфері, що в свою чергу впливає на фінансову систему держави.

Враховуючи викладене, Прокурор Вишгородського району правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2013 р. у справі №5011-32/10289-2012.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням того, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора Вишгородського району в частині стягнення інфляційних у розмірі 3 296,32 грн., а Дніпровське басейнове управління водних ресурсів не звільнене від сплати судового збору у визначеному законом порядку, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині покладаються на позивача 2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, 10-В; ідентифікаційний код 04389466) заборгованість у розмірі 1 051 316 (один мільйон п'ятдесят одна тисяча триста шістнадцять) грн. 18 коп., пеню у розмірі 52 416 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 10 386 (десять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 69 коп. та інфляційні у розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 93 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 22 318 (двадцять дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 87 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, 10-В; ідентифікаційний код 04389466) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65 (шістдесят п'ять) грн. 92 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2013 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді М.Є. Літвінова

С.В. Стасюк