Постанова № 35697609, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 908/1390/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2013 року

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року

у справі № 908/1390/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької

області

до публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року по справі № 908/1390/13 позов Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року, укладеного між Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області та публічним акціонерним товариством «Укрнафта», зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 року № 15, виклавши пункти 5,9,11 в наступних редакціях:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 847375,36 грн. згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

9. Орендна плата за цим договором визначена сторонами в грошовій формі встановлюється в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 101685,04 грн. за загальну площу земельної ділянки на рік.:

11. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно по 1/12 частині від річної суми, що становить 8473,75 грн. протягом тридцяти календарних днів, наступних з останнім календарним днем звітного місяця на рахунок № 33217812700317, МФО 813015, код ЗКПО 37892348, банк УДКСУ у Запорізької області, одержувач - УК у Чернігівському районі (Чернігівка) 13050200.

Також, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області 1147,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 17.07.2013 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року по справі № 908/1390/13 скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року у справі № 908/1390/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.07.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях 23.10.2013 року, 18.11.2013 року та 20.11.13 року представник публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області у судовому засіданні 23.10.2013 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ньому. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.07.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник позивача у судові засідання 18.11.2013 року та 20.11.13 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка його представника про оголошення по справі перерви. Участь представника позивача у судовому засіданні 20.11.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. До того ж, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у попередньому судовому засіданні представник позивача був присутнім та надав суду свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2005 року між Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області та публічним акціонерним товариством «Укрнафта» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Чернігівської селищної ради № 10 від 21.01.2005 року, зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та функціонування автозаправочної станції загальною площею 6656 кв.м. (забудовані землі, в тому числі: площею 63 кв.м. під будівлями і спорудами, площею 6593 кв.м. під проїздами, проходами та площадками по вул. Рєпіна, 40 у селищі міського типу Чернігівка Запорізької області.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці розташована автозаправочна станція, що належить публічному акціонерному товариству «Укрнафта» та інші будівлі і споруди, які необхідні для діяльності автозаправочної станції.

Договір, відповідно до п. 8, укладається на термін 49 років і набуває чинності з моменту його підписання.

Згідно з п. 9 договору орендна плата за цим договором визначена сторонами в грошовій формі та встановлюється в розмірі 1,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 3083,06 грн. Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається щорічно за згодою сторін у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

У відповідності до п. 33 договору зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи також вбачається, рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 року «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» розмір орендної плати за земельні ділянки під об'єктами роздрібної торгівлі нафтопродуктами на території Чернігівської селищної ради встановлено на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 03 від 13.10.2011 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Чернігівка Запорізької області, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки по Рєпіна, 40 становить 847375,36 грн.

Як зазначає позивач, ним було направлено на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року, відповідно до умов якої орендна плата встановлюється в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Листом № 1470 від 20.12.2011 року публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до позивача з пропозицією встановити орендну плату за земельну ділянку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та направило протокол розбіжностей до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року.

Не погоджуючись з позицією ПАТ «Укрнафта», Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ «Укрнафта» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2005 року, укладеного між Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області та ПАТ «Укрнафта», зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 року № 15. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям Чернігівською селищною радою рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради», згідно якого розмір орендної плати за земельні ділянки під об'єктами роздрібної торгівлі нафтопродуктами на території Чернігівської селищної ради становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій, у зв'язку з чим Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області просить збільшити встановлений договором розмір орендної плати у судовому порядку, та, крім того, встановити порядок та строки внесення орендної плати відповідачем. Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення ст. 188 Господарського кодексу України та ст. ст. 274, 288 Податкового кодексу України.

В свою чергу відповідач заперечив проти заявленого позову, мотивуючи свої заперечення тим, що розпорядження землями державної власності, зокрема, встановлення ставок для визначення орендної плати, не належить до компетенції та визначених законом повноважень позивача, а рішення Чернігівської селищної ради «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» від 18.12.2008 року № 7 не відповідає Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5345-VI від 06.09.2012 року та в силу обов'язкової правової позиції Верховного Суду України не має застосовуватись до спірних правовідносин.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року по справі № 908/1390/13 позов Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України «Про плату за землю» і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «По оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як вірно вказав суд першої інстанції, на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вірно вказав суд першої інстанції, договором оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року сторони передбачили можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законодавством України.

При цьому, проаналізувавши положення зазначеного законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 року «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» закону, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати, що вищевказане рішення є чинним, не скасованим та не визнане недійсним.

Більш того, судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2013 року у справі № 5009/3854/12 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Чернігівської селищної ради про внесення змін до договору підтверджено чинність рішень Чернігівської селищної ради № 7 від 18.12.2008 року «Про встановлення орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» та № 03 від 13.10.2011 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Чернігівка» та судом касаційної інстанції визнано вказані рішення обов'язковими до застосування.

За таких обставин, запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року узгоджується з рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 року.

Твердження скаржника про те, що у Чернігівської селищної ради відсутні повноваження по розпорядженню землями державної власності та, зокрема, встановлення ставок для визначення орендної плати, у зв'язку з розмежуванням земель державної та комунальної власності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» набув чинності з 01.01.2013 року та відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, виходячи із наведених позивачем підстав та фактичних обставин справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року, в частині орендної плати, що зареєстрований у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 року № 15.

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 27.07.2011 року по справі № 12/146пд та від 23.06.2011 року по справі № 25/209-10.

При цьому, місцевий господарський суд вірно врахував встановлений нормами Податкового кодексу України обов'язок власника земельної ділянки сплачувати земельний податок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця до відповідних місцевих бюджетів, положення ст. 27 Закону України «Про оренду землі» щодо захисту прав орендодавця на рівні із захистом права власності, положення ст. 285-287 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укрнафта» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року у справі № 908/1390/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року у справі № 908/1390/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 908/1390/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року