Рішення № 35697548, 02.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 року справа №927/1387/13

За позовом: публічного акціонерного товариства „Укртелеком", в особі: філії „Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

вул. Солом'янська, 3, м. Київ, 03110,

до відповідача: військової частини А - 0197,

вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14026,

про стягнення 96610,99 грн. боргу

Суддя Ж.В.Блохіна

Представники сторін:

від позивача: Кляус Д.О., довіреність №1256 від 12.12.2012 року, Шикір І.С., довіреність №1232 від 12.12.2012 року,

від відповідача: Іваненко М.В., довіреність №1516 від 02.10.2013 року.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством „Укртелеком" в особі філії „Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства „Укртелеком" подано позов до військової частини А - 0197 про стягнення 98671,17 грн. боргу, з них 90747,52 грн. основного боргу по орендній платі згідно договору №1043-8 від 19.12.2011р., 3496,91 грн. пені, 1084,97 грн. інфляційних нарахувань та 3341,77 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 27.11.2013 року представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 96517,02 грн., з них: 90747,52 грн. основного боргу по орендній платі, 2365,40 грн. пені, 57,25 грн. інфляційних нарахувань та 3346,86 3% річних.

Суд не приймає дану заяву, оскільки ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачає права позивача на уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 27.11.2013 року представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 96610,99 грн., в тому числі: 90747,51 грн. основного боргу по орендній платі, 2443,34 грн. пені, 78,74 грн. інфляційних нарахувань та 3341,40 грн. 3% річних.

Суд приймає дану заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представники позивача підтримують позовні вимоги і просять їх задовольнити з урахування поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача визнає наявність основної суми заборгованості та заперечує проти стягнення нарахованих сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, посилаючись на матеріальне становище бюджетної установи.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма міститься у ст. 759 Цивільного кодексу України.

19 грудня 2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №1043-8.

Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення (далі - Майно), розташованого в м. Чернігові на третьому поверсі семиповерхового будинку №76 по проспекту Перемоги, загальною площею 10 (десять) кв. м для розміщення обладнання зв'язку.

Сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і „Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 678,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 кв. м технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 10 кв. м всієї орендованої площі становить 6780,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 3.4 договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у п. 3.6 договору.

Згідно п. 3.5 договору орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.6 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Згідно п. 12.1 договору цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами, діє до 30 квітня 2014 року та регулює взаємовідносини між сторонами з 01 травня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем складені і підписані сторонами акти про надання послуг за договором №1043-8 від 19.12.2011р., а саме: №831600р-525 від 31 грудня 2011 року, №831600р-526 від 31 січня 2012 року, №831600р-527 від 29 лютого 2012 року, №831600р-528 від 31 березня 2012 року, №831600р-529 від 30 квітня 2012 року, №831600р-530 від 31 травня 2012 року, №831600р-531 від 30 червня 2012 року, №831600р-532 від 31 липня 2012 року, №831600р-533 від 31 серпня 2012 року, №831600р-534 від 30 вересня 2012 року, №831600р-535 від 31 жовтня 2012 року, №831600р-536 від 30 листопада 2012 року, №831600р-555 від 31 грудня 2012 року, №830000/р-2 від 31 січня 2013 року, №830000В-127В від 28 лютого 2013 року. Також позивачем пред'являлись відповідачу відповідні рахунки на оплати наданих послуг з грудня 2011 року по лютий 2013 року.

На підставі вищезазначених актів наданих послуг та рахунків за період з грудня 2011 року по лютий 2013 року позивачем нараховано відповідачу до сплати 157207,08 грн. з орендної плати приміщення та витрат по сплаті за спожиту електроенергію.

Відповідач частково оплатив надані послуги в сумі 66459,57 грн.

На день звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 90747,51 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №1043-8 від 19.12.2011 року в сумі 90747,51 грн.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України ( далі - ГК України):

„Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із наданих позивачем рахунків, що пред'являлися відповідачеві для оплати, в них зазначений строк здійснення оплати до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Отже, в порушення вимог чинного законодавства та договору оренди, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за період з грудня 2011 року по лютий 2013 року в сумі 90747,51 грн.

Враховуючи, що на момент винесення рішення відповідач не представив суду доказів повної сплати заборгованості з орендної плати в сумі 90747,51 грн., позовні вимоги в заявленому розмірі визнав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилаючись на п. 8.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 2443,34 грн. пені, нарахованої за період з 21.08.2012р. по 28.02.2013р. за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Так, пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що розрахунок не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд дійшов висновку, що позивачем нараховано пеню за прострочення платежу по рахункам №831600р-527 від 29.02.2012 року, №831600р-528 від 31.03.2012 року, №831600р-529 від 30.04.2012 року, №831600р-530 від 31.05.2012 року, №831600р-531 від 30.06.2012 року та №831600р-532 від 31.07.2012 року з перевищенням шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, позивач має право нараховувати пеню за прострочення платежу: по рахунку №831600р-527 від 29.02.2012 року за період з 21.08.2012 року по 21.09.2012 року, по рахунку №831600р-528 від 31.03.2012 року за період з 21.08.2012 року по 21.10.2012 року, по рахунку №831600р-529 від 30.04.2012 року за період з 21.08.2012 року по 21.11.2012 року, по рахунку №831600р-530 від 31.05.2012 року за період 21.08.2012 року по 21.12.2012 року, по рахунку №831600р-531 від 30.06.2012 року за період з 21.08.2012 року по 21.01.2013 року, по рахунку №831600р-532 від 31.07.2012 року за період з 21.08.2012 року по 21.02.2013 року.

В іншій частині розрахунок пені здійснений позивачем правомірно.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення платежу з 21.08.2012 року по 28.02.2013 року підлягають задоволенню частково в сумі 2136,35 грн.

Позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, також просить стягнути з відповідача 78,74 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2012р. по лютий 2013р. та 3341,40 грн. 3% річних за період з 21.01.2012р. по 28.02.2013р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд здійснив перевірку розрахунку трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та дійшов висновку, що розрахунки відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за вищевказаним договором оренди, з нього на користь позивача, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню 78,74 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу з лютого 2012р. по лютий 2013р. та 3341,40 грн. 3% річних за період з 21.01.2012р. по 28.02.2013р.

Прохання відповідача не задовольняти позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, посилаючись на те, що відповідач є державною бюджетною установою, яка фінансується виключно за рахунок державного бюджету, суд не задовольняє, оскільки воно не відповідає вимогам законодавству.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 96304 грн., з них 90747,51 грн. основного боргу по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №1043-8 від 19.12.2011р., 2136,35 грн. пені, 78,74 грн. інфляційних нарахувань та 3341,40 грн. 3% річних.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1926,08 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А - 0197 (вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, ідентифікаційний код 24982108, р/р 35223002003965 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592) на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі філії „Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (вул. Солом'янська, 3, м. Київ, ідентифікаційний код 16479714, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) 90747,51 грн. боргу, 2136,35 грн. пені, 78,74 грн. інфляційних нарахувань, 3341,40 грн. 3% річних та 1926,08 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 02.12.2013 року.

Суддя Ж.В. Блохіна