Ухвала суду № 35695609, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 9104/147809/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» звернулося в суд з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342300, № 0000352300, № 0000542300.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що безпідставно вважає нікчемними правочини, укладені позивачем із ТОВ «Декуріон» по придбанню пресів, оскільки первинні документи, складені внаслідок вчинення господарської операції, відповідають чинному законодавству, кошти за придбаний товар перераховані, майно використовується у господарській діяльності позивача, штрафні санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0000542300 нараховані в порушення вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог, оскільки суд не погодився з наведеними позивачем доводами.

Зазначену постановою суду оскаржив позивач - ТОВ «Ковельська кузня», який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначає, що в господарських операціях між позивачем та ТОВ «Декуріон» відсутні визначені Цивільним кодексом України підстави вважати укладений з цими суб'єктами господарювання договорів купівлі-продажу пресів нікчемними, а у позивача були всі встановлені законом підстави для формування податкового кредиту та в задекларованому розмірі та самі господарські операції мали місце між сторонами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» 07.102010 року зареєстровано виконавчим комітетом Ковельської міської ради та 08.10.2010 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в Ковельській МДПІ та було платником податку на додану вартість.

Працівниками Ковельської МДПІ в період з 28.02.2012 року по 03.03.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ковельська кузня» з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2012 року.

13.03.2011 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 9/23-37029135, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 1, 2, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, внаслідок чого за січень 2012 року завищено податковий кредит на суму 1127367 грн., в результаті чого, від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду завищено на суму 1029152 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду на суму 98215 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 28.03.2012 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення за № 0000342300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1029152 грн., № 0000352300 збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122768,75 грн., в тому числі 98215 грн. за основним платежем та 24553,75 грн. за штрафними санкціями та від 18.05.2012 року № 0000542300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 24553,75 грн.

В основу висновку про порушення ТОВ «Ковельська кузня» законодавства та нікчемності правочинів, Ковельська МДПІ поклала обставини, які стосуються контрагента позивача ТОВ «Декуріон». Дана обставина встановлена за наслідками перевірки ТОВ «Флавія», яке є постачальником ТОВ «Декуріон», що визначено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в межах відпрацювання Наказу ДПС України від 08.08.2011 року № 475 «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тонізації економіки» як податкова яма по операціях за січень 2012 року.

ТОВ «Ковельська кузня» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції встановив, що підставою для здійснення обліку даної операції слугували виписані ТОВ «Декуріон» податкові накладні.

Наявність у позивача податкових накладних, виданих ТОВ «Декуріон» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за період січень 2012 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необгрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України (п. 200.1, 200.3, 200.4) передбачено: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на аналіз вказаних приписів необхідно зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо обставин справи, то встановлено, що 25.08.2011 року між ТОВ «Ковельська кузня» та ТОВ «Декуріон» укладено договір купівлі продажу № КП-Д-КК-1/08-11, за умовами якого позивач придбав у товариства «Декуріон» товар згідно специфікації, а саме: прес К 04.015.848. ус. 6300 тн. в кількості 1 шт., прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт., прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт.; термін поставки товару - до 31.03.2012 року.

26.08.2011 року сторонами підписано додаткову угоду до договору купівлі-продажу, відповідно до якої товариство «Декуріон» підтвердило, що товар (преси) буде придбаний у власність в майбутньому.

На підставі договору купівлі-продажу від 25.08.2011 року № КП-Д-КК-1/08-11 товариством «Декуріон» було виписано податкові накладні, позивачем здійснено оплату по договору, що підтверджується банківськими виписками, а також 31.01.2012 року підписано акт прийому-передачі товару (пресів).

За результатами здійснення зазначених операцій товариством «Ковельська кузня» у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року віднесено до податкового кредиту 1127367 грн. та задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1029152 грн.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що преси у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.) 01.07.2011 року були передані в оренду позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівські граніти» відповідно до договору від 01.07.2011 року № 1 на підставі акту приймання-передачі майна від 01.07.2011 року № 2. Місце розташування товару - вул. Варшавська,1, м. Ковель Волинської області. Цього ж дня - 01.07.2011 року товариство «Ковельська кузня» уклало договір оренди № 1 із ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство», відповідно до якого позивач передав преси у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.), місце розташування товару - вул. Варшавська,1, м. Ковель Волинської області. 30.10.2011 року та 31.10.2011 року відповідно вищезазначені договори оренди було припинено, про що складено акти приймання майна.

01.11.2011 року між позивачем та ТзОВ «Декуріон» було укладено договір оренди № А-Д-КК-001/11-11 майна - пресів у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.).

Тобто позивач 01.11.2011 року взяв в оренду майно (преси), угоду про придбання якого раніше (25.08.2011 року) було укладено з ТзОВ «Декуріон».

За договором поставки від 29.08.2012 року № КП-Фл-Д-1/08-11, укладеного ТОВ «Декуріон» з ТОВ «Флавія», останнє зобов'язувалось поставити товар - преси ковальські у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.). При цьому в акті перевірки від 13.03.2012 року № 9/23-37029135 зазначено, що ТОВ «Декуріон» та ТОВ «Флавія» знаходяться за однією адресою: вул. Університетська,1, м. Харків.

Також в поясненні від 10.10.2011 року директора ТзОВ «Ковельська кузня» Дорошенка С. В., зазначено, що преси, які є предметом усіх вищевказаних договорів, не демонтувалися і не транспортувалися і знаходяться на території ПАТ «Ковельсільмаш» (вул. Варшавська,1, м. Ковель).

Також стороною позивача подано договір поставки обладнання від 24.06.2011 рок № КП-КЛ-Д-1, укладений ТОВ «Декуріон» з ТОВ «Клесівські граніти». За умовами цього договору товариство «Клесівські граніти» поставило товариству «Декуріон» преси у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.). 31.10.2011 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі товару.

З наведеного слідує, що 29.08.2011 року товариство «Декуріон» уклало з товариством «Флавія» договір поставки товару, який 24.06.2011 року був придбаний у товариства «Клесівські граніти».

В той же час на підставі договору оренди від 01.07.2011 року № 1 позивач орендував у ТОВ «Клесівські граніти» майно, яке у цього ж підприємства було придбане раніше - 24.06.2011 року.

Тому суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги посилання позивача на факт здійснення оплати за придбаний у ТОВ «Декуріон» товар та наявність первинних документів, оскільки матеріали справи свідчать про суперечність між собою угод, на підставі яких передавався в оренду або придбавався товар (преси).

Водночасне укладення договору оренди на товар, який передано у власність на підставі договору поставки, ставить під сумнів реальність здійснення господарської операції. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Також обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на наявність договору поставки обладнання від 24.06.2011 рок № КП-КЛ-Д-1, укладеного ТОВ «Декуріон» з ТОВ «Клесівські граніти», оскільки даний договір не надавався при перевірці та при оскарженні податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, не було його додано і до матеріалів позову та покликання на цей договір. Відтак, аргументованим є твердження податкового органу, що правочин між позивачем та ТОВ «Декуріон» та операції по ньому не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, а відтак дані правочини є такими, що порушують публічний порядок

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року у справі №2а-2093/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 29.11.2013р.