Постанова № 35695558, 09.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

09 липня 2013 р. Справа № 802/2108/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Марченко С.І.

представника відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька дистрибуційна компанія"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницька дистрибуційна компанія» (далі - ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія», позивач) з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. складено акт № 831/2202/33892171 від 11.03.2013р., в якому зафіксовані порушення, зокрема:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.10.3 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, всього у сумі 352374,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, всього у сумі 173010,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000632202 від 28.03.2013 року, яким ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 348946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 45181,00 грн.; № 0000642202 від 28.03.2013 року, яким ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 170605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31999,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, при цьому зазначив, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 21.01.2013 року по 01.03.2013 року державними податковими ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ Вінницької обласної ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 р. № 831/2202/33892171 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія»:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, всього у сумі 352374,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, всього у сумі 173010,00 грн.

28 березня 2013 року на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000632202, яким ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 348946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 45181,00 грн.;

№ 0000642202, яким ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 170605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31999,00 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

В акті перевірки перевіряючими зроблено висновок щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» в зв'язку з наступним.

Так, на думку перевіряючих, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, та безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості наданих підприємству послуг, а також, що послуги не використовувались в господарській діяльності ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія». Йдеться про маркетингові та рекламні послуги, послуги з передпродажної підготовки, послуги з програмного забезпечення, отриманих від ТОВ НВП «Аргон», ТОВ ТД «Аванта», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «АТБ-Маркет», СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5; послуг оренди, отриманих від ТОВ ТПФ «Цитрус»; послуг по перевезенню, отриманих від ТОВ «АТП Гарант».

Фактично підставами зняття з валових витрат підприємства і, як наслідок, з податкового кредиту сум податку на додану вартість, крім ФОП ОСОБА_3, яка не є платником ПДВ, являється не відповідність первинних бухгалтерський документів вимогам законодавства та відсутність інших документів, що підтверджують фактичне використання вищезазначених послуг в господарській діяльності та пов'язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія».

Тобто, змістом первинних документів не доведено, яким чином та у якій формі отримані вищезазначені маркетингові послуги, послуги з передпродажної підготовки товару, вивчення та формування споживчого попиту з метою збільшення поставок товару, надання інформації споживачам відносно споживчих якостей товару, та інші аналогічні послуги та яким чином були використані підприємством в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані вищезазначені послуги. Зокрема, не доведено та до перевірки не надано розгорнуті звіти про продажі за звітний період продукції, аналіз по вивченню та формуванню споживчого попиту з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника по розширенню ринку збуту товарів, по організації просування товарів постачальника, довідки або висновки - рекомендації щодо зміни асортименту товару, зміни тари та маркування товару, що мало бути здійснено ТОВ НВП «Аргон» та які висновки або довідки було зроблено стосовно вищезазначених досліджень, які саме дослідження проводило відповідно договору ТОВ ТД «Аванта», та які висновки або довідки було зроблено стосовно вищезазначених досліджень, які саме послуги по передпродажній підготовці здійснено ТОВ «АТБ-Маркет», які саме послуги маркетингу було надано ФОП ОСОБА_3 До перевірки не надано ніяких доказів направлення таких витрат на збільшення доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку (доходу) в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Також, на думку перевіряючи, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість інформаційно - консультативних послуг і послуг по веденню комп`ютерного обліку з використання автоматичного обліку даних, наданих ФОП ОСОБА_5, який не являється платником ПДВ, оскільки в актах виконаних робіт зазначалась не конкретизовано, яким чином дані послуги відносяться до господарської діяльності підприємства. Зокрема, при наданні консультативних послуг в первинних бухгалтерських документах повинно було зазначатись конкретно, у сфері якої діяльності надавались послуги ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія», в актах виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг, не міститься розрахунку вартості послуг, суті даних послуг.

Крім того, на думку перевіряючи, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» неправомірно віднесено до складу валових витрат та безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від послуг рекламного оформлення автомобілів, наданих ФОП ОСОБА_4, які документально оформлені не належним чином, та не доказано їх належність до господарської діяльності ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія». Тобто, в актах виконаних робіт не було вказано конкретно, які автомобілі оформлялись, кому вони належали, чи знаходились на балансі ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія», якою конкретно рекламою оформлялися автомобілі, яка кількість автомобілів брендовано, скільки коштує оформлення одного транспортного засобу чи кожного окремо взятого транспортного засобу. Відповідно в актах виконаних робіт зазначалось лише, що надано послуги з рекламного оформлення автомобілів.

Також, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» неправомірно віднесено до складу валових витрат послуги оренди, наданих ТОВ ТПФ «АВС-Цитрус», в зв'язку з тим, що невірно оформлені первинні документи, оскільки в актах виконаних робіт не зазначено конкретний вид послуг, а зазначено лише «Послуги». Такі акти виконаних робіт не відповідають вимог складання первинних документів, тому витрати за надані послуги оренди не повинні відноситись ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» до складу валових витрат.

Окрім іншого, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» неправомірно віднесено до складу валових витрат та безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з транспортних послуг, надані ТОВ «АТП-Гарант», в зв'язку з тим, що оформлення товарно-транспортних накладних не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. № 3636 визначено, що товарно-транспортна-накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, зазначена норма передбачена ст. 47 діючої постанови Ради Міністрів "УРСР «Про статус автомобільного транспорту УРСР» від 27.06.1969 № 401, відповідно до якої вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних накладних.

До перевірки пред`явлено товарно-транспортні накладні на переміщення товарів у просторі заповнені з порушення умов чинного законодавства.

Суд не погоджується з такими твердження відповідача з огляду на наступне.

Між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» та ТОВ НВП "Аргон" було укладено договір про надання маркетингових послуг від 20.12.2010 р. № ТО 23.12.326. Відповідно до п. 2.1 даного договору (п.п. 2.1.1 - 2.1.8) виконавець (ТОВ НВП "Аргон") зобов'язується: вивчати та формувати споживчий попит з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія»; доносити інформацію до споживачів відносно споживчих якостей товару та його новинок; надавати інформацію замовнику про хід продажу товарів; своїми діями сприяти підвищенню товарообігу в результаті просування товарів до продажу; проводити моніторинг щодо зміни асортименту товарів, що поставляється замовником в торгівельних залах виконавця; надавати рекомендації щодо зміни асортименту товарів; надавати рекомендації щодо зміни тари та маркування товарів; надавати рекомендації щодо можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній при реалізації товарів.

Також між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» (Замовник) та ТОВ НВП "Аргон" (Виконавець) було укладено договори про надання маркетингових послуг № ТО-451 від 01.06.2012 р., № ТО-243 від 01.10.2011 р., № ТО-01.04.153 від 01.04.2010 р. Відповідно до п. 2.1 даних договорів (п.п. 2.1.1 - 2.1.10) виконавець зобов'язується: вивчати та формувати споживчий попит з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника; доносити інформацію до споживачів відносно споживчих якостей товару та його новинок; проводити торговельні презентації товарів з демонстрацією цих товарів та їх достоїнств; просувати товари на ринок шляхом підготовки інформації про них, нагадування про їх наявність в продажу в мережі магазинів замовника; надавати інформацію замовнику про хід продажу товарів; своїми діями сприяти підвищенню товарообігу в результаті просування товарів до продажу; проводити моніторинг щодо зміни асортименту товарів, що поставляється замовником в торгівельних залах виконавця; надавати рекомендації щодо зміни асортименту товарів; надавати рекомендації щодо зміни тари та маркування товарів; надавати рекомендації щодо можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній при реалізації товарів.

01.06.2012 р. між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» (Замовник) та ТОВ НВП "Аргон" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № ТО-469. Згідно п. 1.1 даного договору (п.п. 1.1. - 1.1.7) виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику наступних послуг: надання розгорнутих звітів про продажі за звітний період продукції згідно додатку № 1 до даного договору (торгівельні марки замовника) в цілому по торгівельній мережі виконавця та у розрізі кожної торгової точки, проведення аналізу товарообігу й формування рекомендацій по його збільшенню; забезпечення та контроль за наявністю в кожній торговій точці виконавця погодженого асортименту продукції торгівельних марок замовника шляхом своєчасного поповнення залишікв; забезпечення площі та додаткового обладнання для розміщення продукції торгівельних марок замовників торгових точках виконавця відповідно додатків до даного договору; забезпечення та контроль за наявністю додаткового спеціального торгівельного обладнання для продажу продукції торгівельних марок замовника; інструктаж продавців продукції торгівельних марок замовника з метою збільшення обсягів продажу продукції торгівельних марок замовника та популяризації торгівельних марок замовника; контроль за належним технічним станом і виглядом спеціального торгівельного та рекламного обладнання замовника (холодильники, стойки, вітрини, тощо); надання відомостей про можливість, доцільність та ефективність проведення замовником рекламних кампаній та організації презентацій з метою ознайомлення потенційних покупців з новими видами продукції торгівельних марок замовника, про можливість та перспективи проведення відповідних комерційних заходів, спрямованих на збільшення обсягів продажу.

Згідно зазначених вище договорів прийняття наданих послуг здійснюється шляхом підписання актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюється оплата згідно виставлених рахунків-фактур.

Так, на виконання умов укладених договорів, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» (Замовник) та ТОВ НВП "Аргон" були підписані акти здачі-прийняття робіт та акти надання послуг, згідно яких були наданні послуги щодо вивчення та формування споживчого попиту, надання інформації споживачам відносно споживчих якостей товару та його новинок, проведення торгівельних презентацій товарів, надання інформації замовнику про хід продажу товарів.

Оплата по договорам проводилась в безготівковій формі, станом на 30.09.2012 р. рахувалась кредиторська заборгованість, що не заперечувалось представниками сторонами.

Разом з тим, суд зауважує, що договори № ТО-451 та № ТО-469 від 01.06.2012 р. було укладено строком до 31.05.2013 р.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту були надані податкові накладні, надання яких в ході проведення перевірки та правильність заповнення представником відповідача не заперечувалась.

Крім того, між ТОВ "Торгово-промислова фірма "АВС Цитрус" та ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» були укладені договори оренди № 52 від 01.01.2010 р. та № 52 від 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 1.1 договорів орендодавець (ТОВ "Торогово-промислова фірма "АВС Цитрус") передає, а орендар (ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія») приймає в строкове платне володіння та користування приміщення складу загальною площею 165 м. кв. Згідно п. 2.1 договорів склад буде використовуватись для організації торгівлі алкогольними напоями та продовольчими товарами.

На підтвердження виконання умов даного договору були надані акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки, на підставі яких здійснювалась оплата.

Так, посадові особи відповідача дійшли висновку про те, що в даних актах не відображено, які саме послуги були надані позивачу, оскільки в актах зазначено про те, що виконавцем замовнику надано послугу.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження виконання умов договору були надані належним чином оформлені податкові накладні, які в повній мірі відображають зміст господарських операцій між контрагентами.

Крім того, факт здійснення оплати за оренду складу представниками сторін не заперечувався.

Також між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» та ТОВ "Торговий Дім "Аванта" було укладено договір № 614-11 А про надання послуг від 29.03.2011 р. Відповідно до п.1.1 даного договору у порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець зобов'язується за завданням та за напрямками погодженими з замовником, протягом визначеного у договорі строку надавати за плату послуги по передпродажній підготовці, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Згідно п. 4.3 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно, шляхом актів приймання-передачі.

Так, в ході проведенні перевірки позивачем були надані акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані контрагентами.

На думку податкового органу у вказаних актах не конкретизовано зміст господарської операції, що не дає можливості встановити її зв'язок із господарською діяльністю підприємства, а тому витрати понесені за даними господарськими операціями неправомірно віднесено до складу валових витрати та податкового кредиту.

Проте такі твердження є необґрунтованими, з огляду на те, що в складених ТОВ «Вінницька дистрибуцій на компанія» та ТОВ "Торговий Дім "Аванта" актах прийому-передачі виконаних робіт зазначено, що вони складені про те, що виконавець (ТОВ "Торговий Дім "Аванта") надав для замовника (ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія») послуги з передпродажної підготовки товарів замовника, що в свою чергу повністю відповідає предмету договору № 614-11 А про надання послуг від 29.03.2011 р., на виконання умов якого складено акт.

Також на підтвердження здійснення господарських операції між контрагентами та правомірності формування податкового кредиту були надані належним чином оформлені податкові накладні. Факт здійснення розрахунків між контрагентами та наявність належним чином податкових накладних представником відповідача не заперечувався.

Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки було надано акт виконаних послуг № ОУ-0000163 від 10.03.2010 р., складений ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» та ФОП ОСОБА_3 (не платник ПДВ) про те, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000164 від 10.03.2010 р. Згідно рахунку фактури № СФ-0000164 від 10.03.2010 р. ФОП ОСОБА_3 було надано ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» послуги маркетингу.

Факт здійснення розрахунків між контрагентами між контрагентами представником відповідача не заперечувався.

Разом з тим позивачем інших первинних та бухгалтерських документів, які відображали які саме маркетингові послуги надавлись суду надано не було.

01.02.2010 р. між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про на виконання робіт та надання послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю.

Згідно п. 1.1 договору замовник (ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія») доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_4) бере на себе зобов'язання виконувати роботи та надавати послуги в галузі реклами та зв'язків з громадськістю, а замовник бере на себе зобов'язується приймати належним чином виконані виконавцем роботи та надані послуги та оплачувати їх відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 (п.п 1.2.1 - 1.2.11) договору до робіт та послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю, що виконуються та надаються виконавцем за цим договором, зокрема, відносяться: розміщення рекламних матеріалів замовника на зовнішніх носіях; проведення презентацій та прес-конференцій; розміщення статей; виготовлення рекламних оригінал-макетів, поліграфічної та сувенірної продукції; виконання плотерного друку для подальшого нанесення на фасади; забезпечення замовника документацією на зовнішню рекламу; розробка стратегії бренду; планування та аналіз проведення рекламних кампаній; ринкові дослідження; медіа-планування; розробка корпоративного креативу та PR.

На виконання умов договору були надані наступні акти складені контрагентами:

акт № 01 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 01.04.2010 р. згідно якого виконавцем виконані роботи: друк та поклейка оракала, монтаж пластика, послуги ламінації, транспортні послуги (бренд - ТМ "Чернігівське");

акт № 02 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 01.04.2010 р. згідно якого виконавцем виконані роботи: друк та поклейка оракала, монтаж пластика, послуги ламінації, транспортні послуги (бренд - ТМ "Чернігівське");

акт № 01 прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) згідно якого виконавцем виконані роботи по рекламному оформленню автомобілів "Зил" (2шт.), "Тата" (2шт.), "Ивеко", "ФАВ", саме: друк на оракалі автомобільному 651, поклейка оракала на нерівну поверхню, зняття старого зображення;

акт № Г-14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.03.2012 р. згідно якого були виконані роботи по виготовленню наклейки на холодильник.

акт № Г-130 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.08.2012 р. згідно якого були виконані роботи по виготовленню наклейки на холодильну камеру.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту були надані податкові накладні, надання яких в ході проведення перевірки та правильність заповнення представником відповідача не заперечувалась.

Факт здійснення розрахунків між контрагентами також не заперечувався.

Також між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) були укладені договори на надання інформаційних послуг від 04.01.2010 р. та від 03.01.2011 р. Згідно п. 1 даних договорів замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору, послуги по супроводу програмного забезпечення - програм бухгалтерського обліку та звітності, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її. П. 5 договорів передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження замовника.

На підтвердження виконання умов даного договору були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазнчено, які послуги надавались.

Факт оплати за надані послуги представником відповідача не заперечувався.

01.01.2012 р. між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» (замовник) та ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) було укладено договір № 39629 на надання послуг про просуванню торгової марки. Згідно п.1.1 договору виконавець зобов'язаний надати послуги по просуванню торгової марки товару, який надається замовником і дистрб"ютором якої він є, а замовник зобов'язується сплачувати за ці послуги в порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п. 4.1 договору факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним представниками сторін.

Так, на виконання умов укладених договорів, ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» (Замовник) та ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) були підписані акти здачі-прийняття робіт та акти надання послуг, згідно яких були наданні послуги щодо передпродажної підготовки, здійснення спеціального викладення, забезпечення постійної присутності товару замовника.

Оплата проводилась в безготівковій формі, станом на 30.09.2012 р. по рахункам з даним контрагентом рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 6430,98 грн.

Також на підтвердження здійснення господарських операції між контрагентами та правомірності формування податкового кредиту були надані належним чином оформлені податкові накладні. Факт здійснення розрахунків між контрагентами та наявність належним чином податкових накладних представником відповідача не заперечувався.

17.02.2011 р. між ТОВ "АТП-Гарант" та ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» було укладено договір надання транспортних послуг. Згідно п. 1.1 договору перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги із доставки вантажів замовника до пунктів призначення за попередньо узгодженими маршрутами, а замовник зобов'язується проводити оплату згідно графіка і термінів вказаних в договорі.

Так, в ході перевірки були надані товаротранспортні накладні, заповнені з порушенням вимог законодавства.

Наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.98р. № 128/2568, із змінами та доповненнями, внесеними наказами Мінтрансу від 23.03.98р. № 90, від 05.11.01р. № 763, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до зазначених Правил - товаром транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно до п. 11.1 цих Правил - основним документом на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до п. 11.5 цих Правил ТТН на перевезення вантажу автомобільним транспортом Замовник (Вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менш чотирьох екземплярів. Згідно п. 11.7. цих Правил - Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника. Згідно п. 11.8. цих Правил - у тих випадках, коли в ТТН немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (гр.І-ІОТТН). У випадках коли в ТТН зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів.

Так, в досліджених товаро-транспортних накладних відсутні відомості про товар, послуги по перевезенню якого надавались позивач контрагентом, проте позивачем документів які б могли додаватись до товаро-транспортних накладних з відомостями про товар, який транспортувався, суду надані не було.

На порушення вищезазначеного, ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг при відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт надання зазначених транспортних послуг.

Також, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/03-11/141 від 15.04.2007 р. Згідно п. 1.1 кредитного договору кредитор відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 90000,00 дол. США строком до 09 квітня 2009 року зі сплатою 13,5% річних.

Відповідно до додаткових угод № 010/03-11/141/1 від 11.03.2009 р. та № 010/03-11/141/2 від 08.05.2009 р. кредитна лінія була надана до 09.04.2010 р.

Відповідно до розрахунків по валютному кредитному договору № 010/03-11/141 від 15.04.2007 р. з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредиторська заборгованість відображена підприємством (бух. рахунок 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті") складала на 01.10.2009 р. - 67500,00 дол. США або 311062,00 грн., кредиторська заборгованість (бух. рахунок 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті") складала на 31.12.2009 р. - 67500,00 дол. США або 311062,00 грн. Курсова різниця по даним підприємства склала 0 грн.

Разом з тим відповідно до офіційного валютного курсу Національного банку України, що діяв на останній день попереднього звітного періоду, а саме на 30.09.2009 р., кредиторська заборгованість на 01.10.2009 р. повинна була складати - 67500,00 дол. США або 540675,00 дол. США (8.01 грн. за 1 дол. США), кредиторська заборгованість на 31.12.2009 р. мала б складати 67500,00 дол. США або 538988,00 дол. США (7.985 грн. за 1 дол. США), прибуток від даної операції за 4 кв. 2009 р. склав 1687,00 грн.

Згідно п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Таким чином позивачем було занижено суму прибутку в перерахунку заборгованості по валютному кредитному договору в розмірі 1678,00 грн. за 4 квартал 2009 року.

Крім того ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" списувалось пальне на підставі подорожніх листів, вписаних у вихідні та святкові дні, в зв'язку з чим підприємство дані витрати не могло відносити до валових витрат. Так, згідно табелів обліку робочого часу працівники позивача на роботу не виходили.

Доказів правомірності віднесення до складу валових витрат вартості списаного пального представником позивача суду надано не було. В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ведення табелів обліку робочого часу з порушеннями, не може беззаперечно свідчити про відсутність працівників на роботі.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши дані норми стає зрозумілим, що для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

З матеріалів справи, а також з акту перевірки слідує, що в підтвердження факту надання послуг ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» його контрагентами, позивачем надано договори, укладені між ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія» та ТОВ НВП «Аргон», ТОВ ТД «Аванта», ТОВ «АТБ-Маркет», СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, ТОВ ТПФ «Цитрус», копії яких містяться в матеріалах справи

Правомірність формування валових витрат також підтверджується актами приймання-передачі, складання яких було передбачено умовами укладених договорів.

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ НВП «Аргон», ТОВ ТД «Аванта», ТОВ «АТБ-Маркет», СПД ОСОБА_4, ТОВ «АТП-Гарант», копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання позивачем вказаних договорів та податкових накладних під час перевірки не заперечується представником відповідача.

В свою чергу, банківські виписки та платіжні доручення, наявні в матеріалах справи, підтверджують факт оплати послуг, наданих позивачу його контрагентами, на виконання укладених між ними договорів.

При цьому, не надання до перевірки розгорнутих звітів про продажі за звітний період продукції, аналізу по вивченню та формуванню споживчого попиту з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника по розширенню ринку збуту товарів, по організації просування товарів постачальника, довідок або висновків - рекомендацій щодо зміни асортименту товару, зміни тари та маркування товару, при наявності інших первинних документів, якими підтверджено факт надання маркетингових послуг, не може спростовувати факту отримання таких послуг та реальності вчинення господарської операції.

Також суд зауважує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до вимог пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого ґрунтується податкова звітність. Крім того, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов'язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Надання маркетингових, рекламних та інших послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Так, згідно довідки АА № 688120 з ЄДРПОУ основні види діяльності позивача за КВЕД-2010: 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.17 - діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновим виробами; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 73.20 - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Як встановлено судом, підприємством, зокрема, укладені договори про надання маркетингових та рекламних послуг. Послуги, передбачені договорами, пов'язані з дослідженням ринку торгівлі продовольчими товарами, здійснення яких є його господарською діяльністю, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, стосувалися послуг, надання яких є господарською діяльністю підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства з надання послуг та були направлені на отримання доходу. Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин, то суд вважає, що послуги мали регулярний постійний характер.

Відповідачем безпідставно зазначено, що в актах виконаних робіт не конкретизовано які саме маркетингові, рекламні послуги, тобто акти виконаних робіт не містять інформацію про фактично понесені витрати на виконання вказаних послуг.

Згідно п.п. 14.1.108 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

З огляду на предмет вищевказаних договорів (контрактів) та визначення маркетингових послуг, яке міститься у Податковому кодексі України відповідні послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, оскільки кінцевої метою їх надання є збільшення об'ємів продажу товару.

Крім того, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.10 ст. 138 ПК України, не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, рекламних, інформаційно-консультативних та інших послуг додатковими або спеціальними документам у вигляді звітів, висновків, аналізів, програм, графіків і ін. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи рекламних послуг.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Зокрема, абзацом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу встановлено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування включаються витрати на збут, зокрема витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Крім того, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати платника податку на проведення реклами (пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 Кодексу).

При цьому, щодо тверджень перевіряючи, викладених в акті перевірки, з приводу включення до валових витрат сум витрат на списання бензину за подорожніми листами, виписаними позивачем у вихідні дні, суд зважає на ту обставину, що позивачем не спростовано даного факту, а тому висновки перевіряючи з цього приводу є правовірними.

Також суд приходить до висновку про правомірність висновків перевіряючих щодо неправомірності формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ОСОБА_3

Що стосується неналежного оформлення товарно-транспортних накладних у взаємовідносинах з ТОВ «АТП-Гарант та порушення п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд також погоджується з висновками податкового органу.

Також судовому засіданні в якості свідків були допитані в якості свідків головний державний податковий ревізор інспектор Волкотруб І.В., головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_7 та головний бухгалтер ТОВ «Вінницька дистрибуційна компанія ОСОБА_8.

Так, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пояснили, що документи, які надавались посадовими особами позивача були відображені в акті перевірки, а звіти про обсяг виконаних робіт не надавались.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що в ході перевірки надавались документи згідно супровідного листа у відповідь на запит від 20.02.2013 р.

Однак, визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.03.2013 р. (справа № К-58319/09) та від 15.04.2013 р. (справа № К/9991/49449/12).

З урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 14.06.2012 року № 1154/22/20109667, повністю не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже, і прийняті, на його підставі податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 0000632202 та № 0000642202 є протиправними та підлягають скасуванню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем в повній мірі не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення не відповідають вище переліченим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки платіжним дорученням № 667 від 25.04.2013 р. підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 2294,00 грн., а адміністративний позов задоволено повністю, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого судового збору, шляхом її безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 0000632202 та від 28.03.2013 р. № 0000642202 прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька дистрибуційна компанія" судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири 00 грн.) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович