Постанова № 35695556, 30.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Миколаїв Справа № 814/3114/13-а

14:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомСількогосподарського виробничого кооперативу "Україна молода", вул. Шкільна, 21, с. Ониськове, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55123

доГоловного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009 Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

проскасування податкового повідомлення - рішення від 05.02.2013р. № 0000012301, від 17.04.2013р. № 0000312201,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС № 0000012301 від 05.02.2013 року та № 0000312201 від 17.04.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство не пов'язує можливість перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач заперечив проти позову вказавши на відсутність державної реєстрації договорів оренди землі, що виключає перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у 2011-2012 роках.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна молода» зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

11-16.01.13 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

23.01.13 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №5/22/33423996, у висновках якого крім іншого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

ст..15 та ст..18 Закону України «Про оренду землі» та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої Постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073; пп.7.3.1, п. 7.3, пп.7.5.1, п.7.5, ст.. 7, п.8-1.7, ст.. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість" від 3.04.97 №168/97-ВР (далі Закон №168), п.187.1 , ст.. 187, п. 198.2, ст..198, п.209.6, п. 209.7, п.209.11, пп.209.15.1, ст..209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 280961 грн., завищення ПДВ на суму 3958 грн., а також заниження від'ємного значення суми ПДВ на 12066 грн.

На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення:

05.02.13 № 0000012301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 264 937грн. та штрафними санкціями на суму 50 606 грн.;

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем було подано скаргу до ДПС у Миколаївській області.

ДПС у Миколаївській області рішенням від 12.04.2013 року № 856/10/10-209, прийнятим за розглядом скарги, залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000012301, однак збільшила на 12 066 ПДВ і на 3016,75 грн. штрафні санкції.

За результатами розгляду скарги прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000312201 від 17.04.2013 року.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, стало виробництво позивачем продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди землі, а тому питома вага продукції, виготовленої на оформлених належним чином землях менше 75%, що виключає можливість використання позивачем спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону №168 та ст.209.2 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей.

Пунктом 8-1.7 ст.8-1 Закону №168 та ст.209.7 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24. (Податкового кодексу України додано групи 4101, 4102. 4 103. 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендований виробничих потужностях.

Згідно зі ст.302.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у т ому числі на умовах оренди.

Судом було встановлено, що позивач у перевіряємому періоді перебував на спеціальному режимі оподаткування, як сільськогосподарське підприємство основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг).

На думку відповідача, позивач неправомірно перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з тим, що договори оренди земельних ділянок, які використовує позивач, не зареєстровані в установленому порядку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.1 ЦК України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Таким чином сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено Податковим Кодексом, а саме п.п.14.1.97. ст.14, яка встановлює, що: лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам за плату та на визначений строк.

Згідно з актом перевірки, відповідач дійшов висновку, що за період, що перевірявся питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше 75%, господарство не має право на застосування спеціального режиму оподаткування.

В той же час, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, з точки зору податкового законодавства під поняттям оренди розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Податковим кодексом України як оренда незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Для цілей розрахунку частки с/г товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки с/г товаровиробництва для цілей справляння фіксованого с/г податку.

Таким чином, як випливає зі змісту п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди (власності, користування) земельної ділянки, як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, слід зазначити, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення (на думку податкових органів) платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань із ПДВ за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Аналогічна правова позиція висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2012 року № 2614/12/13-12.

За таких обставин, оскільки позивачем виконана обов'язкова вимога (мінімальний розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва) для перебування на обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку, а не проведення державної реєстрації договорів оренди не є підставою для позбавлення позивача такого статусу, відповідач неправомірно зробив висновок для визначення податкових зобов'язань із ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000012301 від 05.02.2013 року та № 0000312201 від 17.04.2013 року підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000012301 від 05.02.2013 року та № 0000312201 від 17.04.2013 року.

3.Присудити на користь Сількогосподарського виробничого кооперативу "Україна молода" судові витрати у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар