Рішення № 35695464, 28.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2013 року Справа № 913/2540/13

Провадження № 7/913/2540/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 234 119,55 грн.

Суддя Демидов В.О.

Секретар судового засідання: Сипачева С.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Дехтярюк С.В., довіреність № 53-1 від 04.11.2013;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 25.11.2013.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 187015,77 грн., пені в сумі 36062,17 грн., 3% річних в сумі 7301,30 грн. та штрафу в сумі 3740,31 грн. за договором поставки товарів № 23/12/1 від 19.03.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

На підставі ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України 24.09.2013 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл даної позовної заяви та її розгляд доручено судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.09.2013 було порушено провадження у справі № 913/2540/13.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.11.2013 на підставі заяви позивача було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 09.12.2013 включно.

У судовому засіданні 25.11.2013 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.11.2013.

Після перерви у судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Відповідач 28.11.2013 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву № 9 від 28.11.2013, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 187015,77 грн. та заперечив проти решти позовних вимог, не наводячи при цьому підстав такого заперечення.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов. Дане визнання позову не суперечить законодавству та не порушує будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів, з огляду на що приймається судом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (далі - позивач, постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - відповідач, покупець) 19.03.2012 уклали договір поставки товарів № 23/12/1 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Загальна кількість, асортимент, ціна товару, що має бути поставлений, визначається в специфікації (п. п. 2.1, 3.1 та 7.1 договору).

За умовами п. 8.2 розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Підстава для оплати даний договір та рахунок-фактура, який надається постачальником та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 8.5.1 договору оплата у розмірі 100% загальної суми договору має бути перерахована покупцем постачальнику протягом 5-ти банківських днів з дати отримання останньої партії товару.

У специфікації № 1 від 19.03.2012 сторони узгодили найменування, кількість та вартість товару.

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 212488,21 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № 23ЛГ041705 від 17.04.2012, № 23ЛГ041706 від 17.04.2012, № 23ЛГ041801 від 18.04.2012, № 23ЛГ041802 від 18.04.2012, № 23ЛГ041901 від 19.04.2012, № 23ЛГ042001 від 20.04.2012, довіреністю серія НБД № 875585 від 17.04.2012, дійсна до 26.04.2012 та рахунокм фактурою № 23ЛГ000015 від 19.03.2012, належним чином засвідчені копії яких є наявними в матеріалах справи (а. с. 15 - 24).

Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару не виконав, сплативши на користь позивача лише 25472,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок (а. с. 71-73), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 187 015,77 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п. п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару підтверджуються матеріалами справи, визнані відповідачем та це визнання прийнято судом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Окрім того, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 названого кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 14.2.2 договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку в розмірі 0,2% від не своєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення зобов'язання.

За приписами п. 14.4 договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії договору винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 2% від суми невиконаного зобов'язання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, позивач на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та пункту договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 28.04.2012 по 15.08.2013 в сумі 36062,17 грн., штраф в сумі 3740,31 грн. та 3% річних за період з 28.04.2012 по 15.08.2013 в сумі 7301,30 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу та 3% річних суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з огляду на що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів, вул. Литвиненка, буд. 3, ідентифікаційний код 13816938, борг в сумі 187015,77 грн., пені в сумі 36062,17 грн., 3% річних в сумі 7301,30 грн. та штрафу в сумі 3740,31 грн., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано - 03.12.2013

Суддя В.О. Демидов