Постанова № 35695189, 25.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року 16:58 810/5778/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпол" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Алюпол» (далі-позивач, товариство) з позовом до Київської обласної митниці Міндоходів (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що прийняте митним органом рішення є протиправним. Стверджує, що у відповідача були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача щодо недостатності таких документів для підтвердження заявленої митної вартості є необґрунтованими, а визначення митної вартості є неправомірним, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник Київської обласної митниці Міндоходів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Заперечення аргументував тим, що при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів посадові особи митниці діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України. Зазначає, що попереднім рішенням про коригування митної вартості від 23.01.2013, з яким у той час погодився позивач, митну вартість такого ж товару було встановлено на рівні 2.6156$/кг. Митне оформлення товару за період січень-травень здійснювалось відповідно до зазначеного рішення про коригування митної вартості - 2,6156$/кг. У зв'язку з виникненням сумнівів у тому, що існуючий взаємозв'язок між покупцем (ТОВ «Алюпол») та продавцем («Grupa kety S.A» Польща), вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, яка є нижчою, ніж у попередніх поставках, митним органом запропоновано декларанту подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Позивачем не було надано до митного органу витребуваних документів у повному обсязі, а на підставі документів, які було додатково надано, неможливо перевірити задекларований рівень митної вартості товару. Зазначає, що надані гарантії станом на 06.11.2013 по митним деклараціям не перераховані до державного бюджету у зв'язку з тим, що не закінчився термін подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпол" як юридична особа зареєстровано 28.12.2004 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області.

4 серпня 2008 року між ТОВ «Алюпол» (покупець) та компанією «Група Кенті С.А.» (продавець) укладено контракт №14/08-2008 UА, відповідно до умов якого продавець продає заготовки алюмінієві, матриці для виробництва алюмінієвих профілів та вироби із сплаву алюмінію 6060, 6063.

На виконання умов цього договору декларантом до митного оформлення товару подано декларацію від 09.09.2013 №125130009/2013/249510 з товаросупровідними документами на товар «заготовки зі сплаву алюмінію», перелік яких зазначено в графі 44 вантажної митної декларації.

Після уведення даних цієї декларації до бази даних митного органу 13.09.2013 відбулося спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості (АСАУР). При цьому АСАУР видано код митного контролю 105-2, який повідомив працівника митного органу про можливість заниження митної вартості товару, рекомендував здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних та подібних товарів.

Під час перевірки правильності заявленої митної вартості з урахуванням наданих до розгляду товаросупровідних документів, аналізу рівня митної вартості товару та наявності взаємозалежності покупця та продавця, посадовою особою митного органу на декларації митної вартості зроблено запис про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, складено конкретний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, а саме: копія митної декларації країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, між митним органом та декларантом відповідно до вимог ст.57,59 МК України проведено консультацію.

Декларантом 13.09.2013 до митного оформлення надано певні додаткові документи: прайс-лист, калькуляція, лист виробника щодо вартості, висновок ДП «Держзовнішінформ».

Разом з тим, до митного оформлення не було надано експортну декларацію країни відправлення, біржові котирування за період 10 днів, які передують складання рахунку - інвойсу (06.09.2013). В якості біржових котирувань було надано інформацію за серпень 2013 року, що не дає можливості перевірити задекларований рівень митної вартості товару.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 №125130009/2013/710187/2 з визначенням митної вартості товару за другим методом за ціною договору щодо ідентичних товарів та визначено митну вартість товару у розмірі 51475 доларів США. У тексті цього рішення зазначено, що метод за ціною договору не застосовується тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митої вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 23.01.2013 №125130010/2013/010001/2 та МД від 30.05.2013 №125130010/2013/850628.

У судовому засіданні досліджено також інформацію з бази даних митного органу, а також рішення про коригування митної вартості від 23.01.2013 №125130010/2013/010001/2 та МД від 30.05.2013 №125130010/2013/850628, які митний орган використовував при визначенні митої вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

При дослідженні МД №125130009/2013/249510 та товаросупровідних, комерційних документів на товар встановлено, що країна походження - Польща, митна вартість товару задекларована на рівні 2,33$/кг із використанням методу визначення митної вартості №1 (основний - за ціною договору, щодо товарів які імпортуються). Дослідженням митним органом поданих до митного оформлення документів встановлено, що ТОВ «Алюпол» за попередній період було імпортовано товар «заготовки зі сплаву алюмінію» за фактурною вартістю: у січні 2013 р. - 2,47$/кг, у лютому 2013 р. - 2,47$/кг; у березні 2013 р. - 2,48$/кг, у квітні 2013 р. - 2,47$/кг, у травні 2013 р. - 2,40$/кг. Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 23.01.2013 №125130010/2013/010001/2 митна вартість була встановлена на рівні 2.6156$/кг, яке було визначено з урахуванням середнього значення біржових котирувань металів та витрат на доставку товарів. Митне оформлення товару за період січень-травень здійснювалось відповідно до зазначеного рішення про коригування митної вартості - 2,6156$/кг. Зазначене рішення про коригування митної вартості підприємством не оскаржувалось.

Крім того, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 13.09.2013 № 125130009/2013/00211, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття до митного оформлення вантажної митної декларації від 09.09.2013 №125130009/2013/249510. У цій картці відмови здійснено посилання на подачу нової ВМД із дотриманням рішення про коригування митної вартості від 13.09.2013 №1253009/2013/710187/2.

13 вересня 2013 року позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар - алюмінієві заготівки по ціні, визначеній у ВМД №125130009/2013/249575.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 49 Митного кодексу України, передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Приписами статті 53 митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами 1 та 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, вказані в статті 57 Митного кодексу України.

Так, в цій статті зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Суд бере до уваги, що на пропозицію митного органу позивач не надав у повному обсязі документів, які б надали митному органу підстави вважати, що взаємовідносини між покупцем - ТОВ «Алюпол» та продавцем - «Grupa kety S.A» Польща не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У зв'язку з виникненням сумнівів, що існуючий взаємозв'язок, який зазначений декларантом у Декларації митної вартості між покупцем - ТОВ «Алюпол» та продавцем - «Grupa kety S.A» Польща вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару митним органом витребувано додаткові документи для перевірки митної вартості товару. Тому митним органом було запропоновано надати копію митної декларації країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При поданні обох ВМД позивачем не надано експортної декларації країни відправлення, біржові котирування за період 10 днів які передують складання рахунку - інвойсу (06.09.2013). В якості біржових котирувань було надана інформацію за серпень 2013 року, що не надало можливості перевірити задекларований рівень митної вартості товару. Це означає, що митним органом обґрунтовано установлено, що відсутні ці обов'язкові складові при визначенні митної вартості, передбачені ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що підприємства покупця та продавця є взаємозалежними особами. Ця обставина не виключає укладення та реалізацію такого контракту, але потребувала окремого доведення позивачем того факту, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на митну вартість товару, про що митним органом було чітко зазначено при виконання митних процедур.

Разом з тим, позивач не виконав свій обов'язок щодо доведення, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на ціну товару.

Відповідно до п.9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 26.02.2013 по справі 21-425/212 за позовом ТОВ «Енерзунд Україна» до Київської обласної митниці Державної митної служби України про скасування рішення.

Доказів, що такі документи у повному обсязі були подані декларантом на час прийняття відповідачем спірного рішення, у матеріалах справи відсутні. При цьому, відповідно до наявної у справі копії вантажно-митної декларації, на ній міститься відмітка митного органу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, консультації між декларантом і митним органом було проведено, вимоги щодо проведення письмових консультацій не заявлено, надана консультація позивачем не оскаржувалася.

Ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що декларантом ТОВ «Алюпол» на вимогу митного органу не надано вказаних додаткових документів, митним органом було проведено коригування митної вартості товарів з урахуванням інформації, наявної у митного органу.

Суд зазначає, що відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Дослідивши рішення про коригування митної вартості №125130009/2013/710187/2 від 13.09.2013, суд бере до уваги, що відповідачем чітко обґрунтовано неможливість застосування попереднього першого методу визначення митної вартості. З цим рішенням декларант був ознайомлений і отримав його 13.09.2013.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме декларантом не надано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів з урахуванням взаємозалежності сторін контракту, то застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України митницею було здійснено перехід від першого до другого методу визначення митної вартості заявленого товару.

Позивач не довів задекларовану митну вартість товару, оскільки ним під час подання вантажної митної декларації не було надано до митного оформлення необхідні документи.

Суд дійшов висновку, що сумніви відповідача щодо задекларованої позивачем митної вартості імпортованого товару є обґрунтованими, а дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, прийняте рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.

Отже, оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача було надано достатньо належних і допустимих доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення митного органу про коригування митної вартості.

Отже, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, зокрема і до Закону України "Про судовий збір". Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки позивачем при подачі позовної заяви сплачено половину судового збору в сумі 2294 грн, а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, і доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, то з позивача підлягає стягненню решта сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпол" (07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Леніна, буд. 28В, ідентифікаційний код 33283810) до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2013 р.