Постанова № 35694853, 04.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 р. Справа № 2а-14440/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Варавіна Ю.В.

представника відповідача Данканич М.Д.

представника позивача Стриж Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі № 2а-14440/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" (далі - ТОВ "Кінотеатр Росія") звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792220 від 19.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 16982776,00 грн. та №0001382220 від 15.10.2012 року в частині зменшення податку на додану вартість на суму 461458,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "Кінотеатр Росія" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.05.2003 року.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи, вбачається, що ТОВ "Кінотеатр Росія" перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість з 22.03.2006 року.

На підставі направлень від 15.05.2012 року №275, 276, 277, 278, виданих ДПІ у Московському районі м.Харкова, згідно із ст.20, ст.77 Податкового кодексу України, у відповідності з національним планом-графіком проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова з 15.05.2012 року по 26.06.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Кінотеатр Росія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки №1188/2220/32438963 від 05.07.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "Кінотеатр Росія", зокрема:

1. завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18973453 грн., у тому числі за 2009 рік на суму 1017794,00 грн., за 2010 рік на суму 2219172,00 грн., за 1 квартал 2011 року 12785708,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 2267725,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 18973453,00 грн. в порушення п 150.1 ст. 150 ПК України та п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.97 р. N639/97-ВР. В результаті чого ТОВ «Кінотеатр Росія» було занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 916900,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 916900,00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 192549,00 грн.

2. п. п. 7.2.6 п. п. 7.2 ст. 7 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 - ВР. Підприємством до складу податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 року віднесено суми податку на додану вартість у загальній сумі 564681,00 грн. у т.ч. за листопад 2009 року на суму 564681,00 грн.

ТОВ "Кінотеатр Росія" на підставі п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України подав до ДПІ у Московському районі м. Харкова заперечення до вказаного акту перевірки за вих. №30 від 09.07.2012 року. 17.07.2012 року відповідачем була надана відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої, висновки акту перевірки залишені без змін.

За наслідками акту перевірки №1188/2220/32438963 від 05.07.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.07.2012 року №0000792220, №0000802220 та №000081220.

Керуючись положеннями п.56.1, п.56.2, п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України, 27.07.2012 року, позивач подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області, про що письмово повідомив відповідача.

06.08.2012 року Державною податковою службою у Харківській області було прийняте рішення №3971/10/10.2-17 про продовження строку розгляду скарги до 25.09.2012 року.

З наслідками розгляду скарги, 11.09.2012 року Державна податкова служба у Харківській області своїм рішенням №4522/10/10.2-17 зобов'язала ДПІ у Московському районі м. Харкова провести позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. Також, ДПС у Харківській області 24.09.2012 року було прийняте рішення №4774/10/10.2-17 про результати розгляду скарги позивача, яким скасоване податкове повідомлення-рішення №0000812220 від 19.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 244392,50 грн. (основний платіж 195514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 48878,50 грн.), в іншій частині вказане рішення та податкові повідомлення-рішення від 19.07.2012 р. №0000792220, №0000802220 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач, 05.10.2012 року подав повторну скаргу до Державної податкової служби України.

15.10.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 24.09.2012 року №4774/10/10.2-17 було винесено податкове повідомлення-рішення №0001382220.

Позивач, 22.10.2012 року у зв'язку з отриманням нового податкового повідомлення-рішення направив до ДПС України уточнення до скарги, за наслідками розгляду якої 26.10.2012 року Державною податковою службою України було прийняте рішення №4300/0/61-12/10-2115 про продовження строку розгляду скарги до 06.12.2012 року та 07.12.2012 року позивачем було отримане рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 05.12.2012 року №6629/0/61-12/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000812220 від 19.07.2012 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0001382220); скасоване податкові повідомлення-рішення №0000792220, №0000802220 від 19.07.2012 р. в частині зменшеного перевіркою від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та донарахованого податку на прибуток на підставі неврахування перевіркою від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року в сумі 1073778,00 грн. з посиланням лише на п. 150.1 ст. 150, п.3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, та у відповідній частині штрафні санкції і в зазначеній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000792220 від 19.07.2012 р. щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 16 982 776 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, від'ємне значення об'єкта оподаткування у платника податків виникло у зв'язку з тим, що 28.07.2005 року ТОВ «Кінотеатр Росія» уклало кредитний договір з ВАТ „Мегабанк" за №79/005 на відкриття кредитної лінії (надалі - кредит) у сумі 2999313,28 доларів США, строком до 31 грудня 2012 року. Кредитні кошти призначені для ремонту та відновлення нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект 50 річчя ВЛКСМ, буд.54., а також для рефінансування заборгованості за кредитним договором 79/005 від 28.07.2005 р., укладеними з ВАТ „Мегабанк". ТОВ «Кінотеатр Росія» за використання кредитних коштів сплачував відсотки по кредиту та відносив до складу валових витрат за період 2 квартал 2008 - 1 квартал 2011 року по рядку 05.2 у 1 кварталі 2011 року та в подальшому по ряд. 06.5 за період з 2 квартал 2011 - 1 квартал 2012 року у загальній сумі 18973453,73 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що отримані кредитні кошти були спрямовані на розрахунки з постачальниками та підрядниками за проведення реконструкції будівлі кінотеатру та рефінансування раніше отриманих кредитів для здійснення ремонту будівлі кінотеатру, при цьому згідно даних бухгалтерського обліку підприємства , на думку відповідача, відбулось збільшення вартості основних засобів підприємства (будівлі кінотеатру), тобто збільшено вартість кваліфікованого активу.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "Кінотеатр Росія" було фактично проведено капіталізацію фінансових витрат через створення кваліфікаційного активу, отже витрати ТОВ "Кінотеатр Росія" на виплату процентів за кредитним договором, курсової різниці та витрат на рефінансування заборгованості за кредитом, також спрямовані на створення кваліфікаційного активу та підпадають під включення до його собівартості, а не до складу валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Підпункт 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на час виникнення відповідних правовідносин) визначає витрати, які не включаються до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону), до валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В свою чергу, особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено окремо пунктом 5.5 ст.5 Закону, а саме: до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому, якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону, то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша - отримання кредиту, а друга - придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.

А отже, виплата (нарахування) відсотків за кредитом пов'язана безпосередньо із залученням кредитних коштів і не має відношення до операції з придбання, ремонту основних фондів.

Згідно п.1.32. ст. 1 Закону - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю. У зв'язку з цим включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами на здійснення такої господарської операції є правомірним та відповідає підпункту 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 зазначеного Закону.

Також, відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

При цьому, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Відповідно до загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» (у редакції від 28.04.2006 року) визначено, що фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Як свідчить копія наказу про облікову політику підприємства № 1 від 03.01.2007 року у перевіряємому періоді позивачем не створювався кваліфікаційний актив відповідно до визначення поняття п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати».

Наказом Міністерства фінансів України від 24 вересня 2010р. №1085 було затверджено «Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства» було внесено зміни до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», а саме: п.4 викладено у наступній редакції: фінансові витрати визнаються суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Тобто, суб'єкти малого підприємництва-юридичні особи фінансові витрати не капіталізують.

Вищезазначене також підтверджується і листом ДПАУ від 10.11.2008 р. №23025/7/15-0217 «Про надання роз'яснення щодо віднесення до складу валових витрат відсотків по залучених кредитних коштах на придбання основних фондів».

Отже, другим критерієм, відповідно до якого підприємство має відносити фінансові витрати до собівартості кваліфікаційного активу, це те, що воно не має бути суб'єктом малого підприємництва.

Статтею 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Як свідчить надана позивачем до матеріалів справи копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, позивач є суб'єктом малого підприємництва, середньооблікова чисельність працюючих за 2011 р. складає 33 робітників, що не перевищує 50 осіб відповідно, та річний валовий доход за 2011 р. не перевищує 70 млн. грн. відповідно. Також, згідно до норм діючого законодавства, позивачем надавалась фінансова звітність до органів статистики за формою Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Отже, надані до матеріалів справи докази свідчать про те, що, у зв'язку з тим, що облікова політика позивача у спірний період не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, позивач не створював кваліфікаційного активу та по законодавчо закріпленим критеріям відноситься до суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, то фінансові витрати позивача визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані відповідно до п.п.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону.

Таким чином, позивач не мав ніяких правових підстав для капіталізації фінансових витрат за кредитним договором у період дії норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірно відносив їх до складу валових витрат.

На думку контролюючого органу віднесення до витрат першого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, що утворилося з 2 кв. 2008 року призвело до неправомірного завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 кв.2011 року, 2-4 кв. 2011 року, 1 кв. 2012 р., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за 1 кв. 2012 р.

Проте, колегія суддів такі висновки відповідача вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього Закону у 2010 році (в редакції Закону України від 20.05.2010 р. N 2275-VI) у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що сума від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році підлягають включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Тобто, до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року включається сума від'ємного значення об'єкта оподаткування, яка утворилося станом на 1 січня 2010 року та відповідно до абз.1 пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягала включенню до валових витрат 2010 року, а також від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Таким чином, з вищенаведених норм права слідує, що від'ємне значення, що виникло з 2 кв. 2008 року підлягало включенню до складу витрат 1 кварталу 2011р., а відтак, є витратами 1 кварталу 2011р. і формують від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток саме 1 кварталу 2011р.

Норми Податкового кодексу України застосовуються до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів передбачено статтею 150 Податкового кодексу України, відповідно до п. 150.1 якої, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році, згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, з урахуванням наступного:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зі змісту вказаної норми не вбачається, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України містить заборону на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення, яке виникло до 01.01.2011 р., а тому позивачем правомірно було враховано у складі витрат декларації за другий квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001382220 від 15.10.2012 року щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 461458 грн.75 коп., колегія суддів зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин з формування податкового кредиту порядок формування податкового кредиту регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

З матеріалів справи вбачається, що у 2006-2007 році ТОВ "Кінотеатр Росія" здійснювало реконструкцію власної будівлі, основним підрядчиком при цьому виступив ТОВ «Центробуд» (іпн 329516420321) на підставі договору підряду №2-с від 01.08.2004 року.

На здійснення роботи підприємством ТОВ «Центробуд» було виписано податкові накладні: № 11 від 03.04.2007 року на загальну суму 415000,00 грн., у т.ч. ПДВ 69166,67 грн., №10 від 20.03.2007 року на загальну суму 12000000,00 грн., у т.ч. 200000,00 грн., №14 від 18.05.2007 року на загальну суму 600000,00 грн., у т.ч. 100000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кінотеатр Росія" отримало податкову накладну №11 - 01.01.2008 року, №10 - 01.03.2008 року, №14 - 01.01.2008 року.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "Кінотеатр Росія" по податковій накладній №11 від 03.04.2007 року у червні 2009 було віднесено до податкового кредиту суму 29066,67 грн., у серпні 2009 року- 40100,00 грн.; по податковій накладній №10 від 20.03.2007 року у липні 2009 року було віднесено до податкового кредиту суму 87100,00 грн., у листопаді 2009 року- 38900,00 грн., у грудні 2009 року-68000,00 грн., у січні 2010 року- 6000,00 грн.; по податковій накладній №14 від 18.05.2007 року у березні 2010 року було віднесено до податкового кредиту суму 50400,00 грн., у квітні 2010 року- 49600,00 грн.

У листопаді 2010 року підприємством було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за якими суми ПДВ за податковими накладними, отриманими позивачем із запізненням, було включено до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично було отримано податкові накладні.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.4. вказаного Порядку (у редакції чинній на час подання уточнюючого розрахунку), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Згідно матеріалів справи, наданими у листопаді 2010 року уточнюючими розрахунками уточнювались суми ПДВ за податковими накладними № 10,11,14 включеними до податкових декларацій за червень, липень, серпень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року.

Згідно з п.п.15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 цього Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Системне тлумачення наведених положень закону дає підстави для беззапереченого висновку про те, що період коригування бази оподаткування обмежений у 1095 днів, після спливу якого платник втрачає, зокрема, право на відображення суми податкового кредиту у декларації (уточненій декларації).

Отже, позивачем правомірно було відкориговано суми ПДВ по податковим накладним № 10,11,14 з урахуванням строків давності, встановлених Законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про помилковість доводів суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення №0001382220 від 15.10.2012 року щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 461458 грн.75 коп.

За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі № 2а-14440/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень-задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за №0000792220 від 19.07.2012 р. в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 16982776,00 грн. та №0001382220 від 15.10.2012 р. в частині зменшення податку на додану вартість на суму 461458,75 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 09.07.2013 р.