Рішення № 35694615, 26.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

>тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 911/3720/13lass="fs178">

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА",

49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г

ONT class="fs175">до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА",

08333, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кірове, вул. Пащенкових, 49

про стягнення 60 038,49 грн.

>за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА" (далі – відповідач) про стягнення 60 038,49 грн., з яких: 41 561,65грн. – основний борг, 12 229,37 грн. – 30% річних та 6 247,47 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21847 від 17.10.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 07.08.2013.

У судове засідання 17.10.2013 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 27.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 31.10.2013.

У судове засідання 31.10.2013 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 27.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.11.2013.

У судове засідання 14.11.2013 представники сторін не з’явились, розгляд справи відкладено на 26.11.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 судом зобов’язано позивача надати чіткий розрахунок 30 % відсотків річних, із зазначенням дат початку і кінця періоду, на який нарахована вказана позовна вимога.

T >У судове засідання 26.11.2013 представники сторін не з’явились, позивач вимоги ухвали суду від 14.11.2013 не виконав, хоча сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив. /FONT>

ss="fs270">Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

fs267">Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА" (далі-покупець) укладено договір поставки 27.12.2011 № 1435/К (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався постачати непродовольчі товари, відповідно до поданого замовлення, а Покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктами 4.1. - 4.2., 4.4. Договору, ціна на кожне найменування товару визначається виходячи з відпускних цін, встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця, та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладних, актах прийому - передачі). Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахунку на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% вартості протягом 40 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару, при цьому, підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Договір діє з моменту підписання сторонами - до 31.12.2012 (пункт 6.1. Договору).

Додатковим погодженням до Договору від 27.12.2011 (Т.3, а.с. №№ 39-41), що підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, сторонами погоджено умови приймання-передачі товару за Договором, а в Додатку № 1 до Додаткового погодження (спеціальна довіреність від 01.01.2012), визначено зразок печатки, якою матеріально-відповідальна особа відповідача завірятиме супровідні документи (накладні тощо).

Крім того, пунктом 6. Додаткового погодження до Договору, передбачено, що, якщо на видатковій накладній від постачальника стоїть тільки печатка та/або штамп покупця, то це є належним підтвердженням того, що покупець отримав товар від постачальника за відповідною видатковою накладною, незалежно від того, чи стоїть на видатковій накладній підпис уповноваженої особи покупця або не стоїть.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання умов Договору ним поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, що залучені до матеріалів справи (Т. 1, а.с. №№ 18-189; Т. 2, а.с. №№ 1-135) на суму 158 851,21 грн., а відповідач, за спеціальною довіреністю від 01.01.2012, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитками його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що також оцінюється судом як підтвердження юридичними особами – позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставки товару.

За накладними на повернення (Т. 2, а.с. №№ 136-220) покупцем повернуто продавцю частину товару на суму 54 057,78 грн.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 63 231,78 грн., що підтверджується банківськими виписками, які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки (копія в матеріалах справи).

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарські операції за спірними видатковими накладними (Т. 3, а.с. № № 66-218; Т. 4, а.с. № №1-230; Т. 5, а.с. № №1-77).

Податкові накладні, що надані позивачем, складено ним у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даних податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюється вказані податкові накладні, що виписані позивачем, як докази того, що позивачем відображено господарські операції за спірними видатковими накладними, що оплачені відповідачем лише частково, у своїх податкових зобов'язаннях.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість прийнятого товару на суму 41 561,65 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 41 561,65 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.4. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення оплати, яка за розрахунком позивача складає 6 247,47 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вищезазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, суд, з метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи, здійснив перерахунок розміру пені за видатковими накладними, які прийняті судом як докази прийняття відповідачем товару та з’ясував, що позовна вимога про стягнення пені у розмірі 64,37 грн. нарахована надмірно та не підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.3. Договору заявляє до стягнення 30% річних у розмірі 12 229,37 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Ухвалою від 14.11.2013 господарський суд зобов'язав позивача надати суду обґрунтований (розгорнутий) розрахунок 30 % річних із зазначенням періодів нарахування за кожною видатковою накладною.

Позивач, вимоги ухвали господарського суду від 14.11.2013 не виконав, розрахунок позовної вимоги про стягнення 30% річних не надав.

У розрахунку 30 % річних, що міститься в позовній заяві від 15.08.2013 не зазначено періодів їх нарахування, що унеможливлює перевірку судом даної позовної вимоги.

Отже, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2013, не надав суду детальний розрахунок 30 % річних із зазначенням періодів, за які позивачем здійснено нарахування.

З урахуванням умов Договору, вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлених обставин справи, розрахунок за товар мав здійснюватись у строк, що визначається щодо кожної поставки товару окремо, а з урахуванням того, що господарський суд розглядає позовні вимоги лише у межах, що встановлені позивачем, що кореспондується з засадами змагальності господарського судочинства, що визначено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження витребуваного розрахунку господарський суд не може перевірити правильність нарахування відсотків річних, оскільки вони мають містити необхідні для цього відомості, зокрема, періоди нарахування.

Це унеможливлює розгляд позовної вимоги про стягнення з відповідача 12 229,37 грн. 30% річних.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Суд дійшов висновку, що розрахунок 30% річних у розмірі 12 229,37 грн., який вимагав суд, не поданий без поважних причин, зважаючи на те, що позивачем не повідомлено суд про їх наявність, відтак, у цій частині позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 41 561,65 грн. основної заборгованості та 6 183,10 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 64,37 грн. задоволенню не підлягають. Позовна вимога про стягнення 30% річних підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду.

За таких обставин, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 350,45 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку з залишенням без розгляду позовної вимоги щодо стягнення 30% річних.

Решта судового збору у розмірі 1 370,05 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 81, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСОМАХА" (08333, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кірове, вул. Пащенкових, 49, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20582725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37068787) 41 561 (сорок одна тисяча п’ятсот шістдесят одна) грн. 65 коп. основної заборгованості, 6 183 (шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 10 коп. пені та 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору.

3. У частині стягнення 30% річних у розмірі 12 229,37 грн. позов залишити без розгляду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37068787) з Державного бюджету України 350 (триста п’ятдесят) грн. 45 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 05.09.2013 № 5221.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя С.О. Саванчук