Ухвала суду № 35694050, 28.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 р.Справа № 815/5972/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник позивача - Королюк Г.А.;

представник відповідача - Петровський В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промпостачальник 2010» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промпостачальник 2010» (надалі - позивач, ТОВ «Промпостачальник 2010») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати прийняті Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, Білгород-Дністровська ОДПІ) податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 12 серпня 2013 року, а саме: №0000452220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 373753 грн., та №0000462220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 360 122 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з ПП «Гамма-Плюс» та їх реальність, а висновки податкового органу в акті перевірки є необґрунтованими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Суд скасував прийняті Білгород-Дністровською ОДПІ податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року №0000452220 та №0000462220.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що операції позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварності, що зафіксовано в акті перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Представник позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції просив рішення суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що позивач знаходиться на обліку як платник податків в Білгород-Дністровській ОДПІ та є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, інші види оптової торгівлі.

З 18 липня 2013 року по 24 липня 2013 року Білгород-Дністровською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промпостачальник 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Гамма-Плюс» за період з 01 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №306/22-08-15/37291830 від 31 липня 2013 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 п. 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Гамма-Плюс» в І-ІІІ кварталах 2011 року у сумі 373 752,02 грн., п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого було занижено податок на додану вартість в березні-вересні 2011 року у розмірі 321 562,83 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000452220 від 12 серпня 2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 373 752 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000462220 від 12 серпня 2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 321 563 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 38 559 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що на момент здійснення операцій з позивачем ПП «Гамма-Плюс» було діючим підприємством, відомості про не знаходження за юридичною адресою до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносились та згідно його акту №2865/22-3/30047509 від 16 травня 2013 року ознак фіктивності зазначеного підприємства не було встановлено, кримінальні справи відносно посадових осіб цього підприємства не порушувались.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З системного аналізу наведених нормі вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із актом ДПІ у Приморському районі м. Одеської області ДПС №2865/22-3/30047509 від 16 травня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2011 року», яким встановлено безтоварність операцій ПП «Гамма-Плюс», відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, відсутність за юридичною адресою зазначеного підприємства, встановлення матеріалами кримінального провадження причетності службових осіб, в тому числі ПП «Гамма-Плюс», до схеми міжрегіонального ухилення від сплати податків, що не дало змоги податковому органу встановити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Промпостачальник 2010» та ПП «Гамма-Плюс».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані посилання апелянта, у зв'язку із наступним.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Промпостачальник 2010» та ПП «Гамма-Плюс» укладено договір поставки №3-11 від 01 березня 2011 року, за яким ПП «Гамма-Плюс» зобов'язується поставити, а ТОВ «Промпостачальник 2010» зобов'язується прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначаються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3, п. 4 зазначеного договору, ПП «Гамма-Плюс» поставляє товар ТОВ «Промпостачальник 2010» партіями власним транспортом за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 243 та передає його шляхом підписання видаткової накладної, оплата коштів за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів протягом 50-ти днів з моменту підписання видаткових накладних.

З наявних матеріалах справи первинних документів вбачається, що на виконання умов договору №3-11 від 01 березня 2011 року ПП «Гамма-Плюс» поставляло ТОВ «Промпостачальник 2010» протягом березня-вересня 2011 року підшипники різних марок та на кожну партію товару ПП «Гамма-Плюс» виписувало позивачу податкові накладні, отримання товару відбувалось шляхом підписання видаткових накладних, в яких містяться підписи представників підприємств щодо відвантаження та отримання товару, оплата здійснювалась на підставі рахунків-фактур.

Оплата коштів за придбаний товар проводилась у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ПП «Гамма-Плюс», про що надано виписки по рахунку (Том ІІ, а.с. 250, Том ІІІ, а.с. 1-9).

За договором №3-11 від 01 березня 2011 року поставка підшипників здійснювалась у приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 243, яке знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди №01/03 від 01 березня 2011 року та передано йому на підставі акту приймання-передачі цього і яке використовується позивачем як магазин з реалізації виключно підшипників.

На підтвердження здійснення реалізації придбаного у ПП «Гамма-Плюс» товару позивач надав оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 станом на початок та кінець перевіреного періоду (березень, вересень 2011 року) та журнал ордер і відомість по рахунку 361.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем первинні документи, підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Гамма-Плюс», фактичну наявність товару, його кількість та характеристики, факт отримання, оплати придбаного товару, його подальшої реалізації в межах господарської діяльності позивача, що відповідно до вимог ПК України, надає право ТОВ «Промпостачальник 2010» формувати податковий кредит та валові витрати за цими операціями.

Посилання апелянта на постанову слідчого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та на матеріали досудового розслідування, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки ПП «Гамма-Плюс» не є фігурантом у вказаних документах, а доказів про порушення відносно посадових ПП «Гамма-Плюс» будь-яких кримінальних справ ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано.

Доводи апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних, відсутність складів у позивача, як на підставу для висновку про не підтвердження реальності операцій з ПП «Гамма-Плюс», колегія суддів апеляційного суду, також, не приймає до уваги, оскільки позивач орендує нежитлове приміщення, яке використовує для реалізації підшипників та їх зберігання, що підтверджується матеріалами справи та перевезення товару здійснювалось відповідно до умов договору продавцем, а позивач, в свою чергу, отримав товар за видатковими накладними.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими зазначені апелянтом твердження про неможливість ПП «Гамма-Плюс» реалізації позивачу підшипників, оскільки основним видом діяльності зазначеного підприємства була оптова торгівля зерном, насінням та кормами, підприємство не знаходилось за юридичною адресою, керівником підприємства була інша особа ніж та що підписувала первинні документи, оскільки, як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15 березня 2011 року, на 15 серпня 2011 року, на 13 березня 2012 року ПП «Гамма-Плюс» здійснювало діяльність, зокрема, оптову торгівлю автомобільними деталями та приладдям, відомості щодо юридичної особи підтверджувались в квітні, листопаді, грудні 2011 року, керівником підприємства був ОСОБА_3, тобто та особа, яка підписувала всі первинні документи.

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промпостачальник 2010» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2013 року.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова