Рішення № 35693861, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18743/13 20.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн»

про стягнення 12 000,08 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Бабак О.М. - дов. № 28/4475 від 08.10.13 р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн» про стягнення 11 795,35 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 36,21 грн. 3 % річних та 168,52 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 519 від 10.08.06 р. про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 30.09.13 р. порушено провадження у справі № 910/18743/13 та призначено її розгляд на 12.11.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 12.11.13 р. представник позивача частково надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.13 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав. На адресу суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні, та для повторного витребування у позивача необхідних доказів у справі, суд ухвалою від 12.11.13 р. відклав розгляд даної справи на 20.11.2013 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду: докази надання послуг за заявлений до стягнення період; розрахунок позовних вимог з посиланням на кількість спожитої електричної енергії, застосований тариф, вартість енергії, проплати відповідача, за кожний місяць окремо; пояснення щодо застосування тарифів при розрахунку суми боргу; належним чином засвідчену читабельну копію договору про постачання електричної енергії № 519 від 10.08.06 р. для залучення до матеріалів справи; банківські виписки про надходження коштів від відповідача на рахунок позивача (належним чином засвідчені установою банку). Також даною ухвалою було повторно зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.13 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких додані до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.13 р. повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією «Чернігівобленерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 519 від 10.08.2006 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з розділом 1 договору № 519 від 10.08.06 р., постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 250 кВА, дозволеною для використання 400 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: точка продажу електричної енергії встановлена згідно з додатковм № 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Пунктом 2.1. вищевказаного договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ.

У відповідності до п. 2.2.2. договору № 519 від 10.08.06 р., постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 2 до цього договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 400 кВт.

Згідно з п. 2.2.4. договору № 519 від 10.08.06 р., постачальник зобов'язаний надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни, визначені в додатку № 3 до цього договору «Порядок розрахунків».

Пунктами 2.3.3. та 2.3.4. договору № 519 від 10.08.06 р. передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатків № 3 та № 4 до цього договору; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживачів згідно з додатком «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» в терміни проведення остаточного розрахунку.

У відповідності до п. 4.2.1. договору № 519 від 10.08.06 р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 3 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 519 від 10.08.2006 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 19.06.13 р. до 08.08.13 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 11 847,65 грн., що підтверджується копіями актів про використану електричну енергію від 19.06.13 р. на суму 738,10 грн., від 23.06.13 р. на суму 9 196,04 грн., від 01.07.13 р. на суму 1 913,51 грн., відповідними рахунками та актами-звітами зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії, рахунку та акту звірки від 08.07.13 р. .

За таких обставин ПАТ «Чернігівобленерго» звернулась до господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн» про стягнення 11 795,35 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 36,21 грн. 3 % річних та 168,52 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 519 від 10.08.06 р. про постачання електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 519 від 10.08.2006 р., додатковими угодами та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію та її понад договірну величину не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 11 795,35 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію за період з 19.06.13 р. до 08.08.13 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн» 11 795,35 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію за договором № 519 від 10.08.2006 р. про постачання електричної енергії та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» просить суд також стягнути з відповідача 36,21 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 519 від 10.08.2006 р. за період з 27.06.13 р. до 08.08.13 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 519 від 10.08.2006 р. станом на 08.08.13 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 36,21 трьох відсотків річних за період з 27.06.13 р. до 08.08.13 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 168,52 грн. пені за період з 27.06.13 р. до 08.08.13 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 519 від 10.08.2006 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до п. 4.2.1. договору № 519 від 10.08.06 р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 3 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 519 від 10.08.2006 р. становить 168,52 грн. за період з 27.06.13 р. до 08.08.13 р.

Враховуючи вищенаведене, позов ПАТ «Чернігівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рус-Інн» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 78, кв. 23, код ЄДРПОУ 33947670) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (14000, м. Чернігів, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 22815333) 11 795 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 35 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 36 (тридцять шість) грн. 21 коп. трьох відсотків річних, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 52 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.