Рішення № 35693831, 18.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р.Справа № 922/4253/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м Київ до Фермерське господарство "Веселе", с. Прудянка про стягнення коштів у сумі 91 562,29 грн. за участю представників сторін:

позивач - Круглов П.Г., довіреність №14/20-80-13 від 14 січня 2013 року

відповідач - не з'явився

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фермерського господарства "Веселе", с. Прудянка, заборгованості за договором фінансового лізингу № 20-09-201 бпл/629 від 01 липня 2007 року у розмірі 91 562,29 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 87 639,11 грн., 3 211,05 грн. пені і 712,13 грн. річних. Також до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача умов пункту 3.4.3 договору, а саме - на неповне та несвоєчасне здійснення лізингових платежів за договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4253/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 жовтня 2013 року.

В призначене судове засідання 21 жовтня 2013 року представник позивача з'явився, проте витребуваних судом документів не надав.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 04 листопада 2013 року.

В судове засідання 04 листопада 2013 року представник позивача з'явився та надав до суду пояснення (вх. № 40586) з доданими до них документами, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач вдруге свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2013 року розгляд справи відкладено на 18 листопада 2013 року.

15 листопада 2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 42478), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, який долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання представник позивача з'явився та надав до суду заяву (вх. № 42649) про долучення до матеріалів справи додаткових документів у справі, яка долучена судом до матеріалів справи.

Позивач підтримує позов та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 18 листопада 2013 року не з'явився. Про розгляд справи господарським судом був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (арк.с. 92).

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами і документами справи на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ (лізингодавець) (Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 951, у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", було внесено зміни до статуту Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", згідно до яких змінено його назву на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та Фермерським господарством "Веселе", с. Прудянка (лізингоодержувач) було укладено договір прямого лізингу № 20-09-201бпл/629.

У відповідності до пункту 1.1 договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

При укладенні договору прямого лізингу № 20-09-201бпл/629 від 01 липня 2007 року між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, в якому сторони визначили, що предметом зазначеного договору є Зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич", вартість якого складає 730 000,00 грн. з ПДВ.

Крім того, на виконання пункту 4.2 договору, сторонами було підписано додаток № 2 до договору прямого лізингу № 20-09-201бпл/629 від 01 липня 2007 року, яким сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до пункту 2.1. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами.

Згідно пункту 4.1 договору, з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Факт передачі відповідачу у користування предмету лізингу підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 37 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 18 вересня 2009 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, з урахуванням чого, станом на 25 вересня 2013 року у нього утворилась заборгованість по лізинговим платежам (черговість платежів 14, 15, 16) за період з 18 березня 2013 року по 18 вересня 2013 року у загальному розмірі 87 639,11 грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем вказаної суми заборгованості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір № 20-09-201бпл/629 від 01 липня 2009 року за своєю правовою природою є договором прямого лізингу, який містить визначення предмета договору, його ціну, порядок і строки платежу та до якого повинні застосовуватись положення глав 47, 48, 52 та параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України.

Обов'язок лізингоотримувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений пунктами 3.4.3, 4.1 та 4.2 договору, а також статтею 762 Цивільного кодексу України, статтями 286 та 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 87 639,11 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам у сумі 87 639,11 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 211,05 грн. пені та 3% річних у сумі 712,13 грн. за неповну та несвоєчасну оплату лізингових платежів.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 7.1 договору, за порушення сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 3 211,05 грн. за період з 19 березня 2013 року по 24 вересня 2013 року. Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 3 211,05 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 712,13 грн., нарахованих у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 831,25 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Веселе", 62320, Харківська область, Дергачівський район, с. Прудянка, вул. Горького, 12 а (в тому числі з п/р 26001002402001 в ХРУ ВАТ КБ "Надра", м. Харків, МФО 351834, код ЄДРПОУ 31466027) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а (р/р 26001010890607 у ПАТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) 87 639,11 грн. основного боргу, 3 211,05 грн. пені, 3 % річних у сумі 712,13 грн. та судовий збір у розмірі 1 831,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.11.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/4253/13