Рішення № 35693513, 27.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 5019/1272/12

Господарський суд Рівненської області у складі колегії: головуючого - Павленка Є.В., суддів: Андрійчук О.В., Пашкевич І.О., розглянувши матеріали справи за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Фонд) до публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (далі - Товариство) та публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" (далі - Банк) про визнання частково недійсним договору,

за участі представників:

Фонду: Маланчук І.В. за дов. від 20 листопада 2013 року № 38,

Товариства: Прокопчука О.М. (ліквідатора),

Банку: Миронюка Є.В. за дов. від 15 серпня 2013 року № 09-32/1036,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року Фонд звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (далі - Завод), правонаступником якого є Товариство, та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Банк, в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рівне", був укладений кредитний договір № 235/08. На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань Заводу перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), що випливають з цієї угоди, 25 лютого 2008 року між вказаними юридичними особами було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 236/08, за яким Завод передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутовий корпус (чотирьохповерхова залізобетонна будівля з підвалом - протирадіаційне укриття та цокольним поверхом з перехідною галереєю) літера "А-4" за планом земельної ділянки загальною площею 6 184,7 м2, розташований на земельній ділянці площею 12,56 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21. Оскільки вищезазначене протирадіаційне укриття, що було включене до предмету іпотеки, на час укладення спірного договору перебувало у державній власності та відповідно до законодавчих приписів не підлягало приватизації, позивач, посилаючись на статті 203, 215, 217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати недійсним пункт 1.2 вищезазначеного договору в частині включення в предмет іпотеки підвалу - протирадіаційного укриття.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 6 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1272/12, розгляд якої було призначено на 16 серпня 2012 року.

Ухвалою суду від 16 серпня 2012 року розгляд справи було відкладено на 30 серпня 2012 року.

Ухвалою від 30 серпня 2012 року розгляд справи відкладено на 14 вересня 2012 року.

Ухвалою від 14 вересня 2012 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2012 року.

До початку судового засідання 27 вересня 2012 року через канцелярію суду надійшов відзив Банку на позовну заяву від 26 вересня 2012 року № 39-4/2280 (т. 1, а.с. 114-115), в якому останній просив суд відмовити Фонду у задоволенні його вимог з огляду на те, що спірне протирадіаційне укриття на момент укладення оскаржуваного договору перебувало у власності Товариства та не було віднесено законодавством до об'єктів, які не можуть бути предметом застави. Також Банк зазначив, що спірний підвал - протирадіаційне укриття, не відноситься до об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації. У той же час таким об'єктом є протирадіаційне сховище, яке в іпотеку Банку за спірним договором не передавалося.

Крім того, до початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшло клопотання Товариства від 26 вересня 2012 року, в якому останнє просило суд залучити до участі у справі розпорядника майна вказаного відповідача - арбітражного керуючого Прокопчука Олега Михайловича.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент подання до господарського суду Рівненської області вищенаведеного клопотання) передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

У той же час господарським процесуальним законодавством України не передбачена можливість залучення до участі у справі арбітражних керуючих, оскільки вказані особи не є окремими учасниками судового процесу в розумінні вищезазначеної норми закону.

Згідно з частиною 1 статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Слід також зазначити, що вказана особа брала участь у розгляді даної справи як уповноважений представник Товариства на підставі постанови господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2013 року у справі № 5019/1100/12.

Ухвалою від 27 вересня 2012 року строк розгляду даного спору було продовжено на 15 днів - до 18 жовтня 2012 року, розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2012 року.

Ухвалою від 11 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2012 року.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Рівненської області від 17 жовтня 2012 року було призначено колегіальний розгляд даної справи у наступному складі суддів: Павленко Є.В. (головуючий), Андрійчук О.В., Трускавецький В.П.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2012 року провадження у даній справі зупинено до вирішення Рівненським окружним адміністративним судом справи № 2а/1770/3964/2012 за позовом Фонду до комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

У зв'язку з перебуванням судді Трускавецького В.П. у щорічній відпустці, 29 жовтня 2013 року розпорядженням голови господарського суду Рівненської області № 5019/1272/12 про призначення колегіального розгляду справи внесено зміни до складу колегії по розгляду даної справи та забезпечено її розгляд у наступному складі суддів: Павленко Є.В. (головуючий), Андрійчук О.В., Кочергіна В.О.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2013 року провадження у справі № 5019/1272/12 поновлено та призначено її до розгляду на 13 листопада 2013 року.

У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Кочергіної В.О., 12 листопада 2013 року розпорядженням голови господарського суду Рівненської області № 5019/1272/12 про призначення колегіального розгляду справи внесено зміни до складу колегії по розгляду даної справи та забезпечено її розгляд у наступному складі суддів: Павленко Є.В. (головуючий), Андрійчук О.В., Пашкевич І.О.

До початку судового засідання 13 листопада 2013 року через канцелярію суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 12 листопада 2013 року № 02-01/29 (т. 2, а.с. 114-115), в якому останнє визнало факт неправомірності включення в предмет іпотеки спірного протирадіаційного укриття, яке є об'єктом цивільної оборони та має статус загальнодержавного значення.

Ухвалою суду від 13 листопада 2013 року розгляд справи було відкладено на 27 листопада 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27 листопада 2013 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Товариства проти задоволення позову не заперечував.

Представник Банку проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 26 вересня 2012 року № 39-4/2280.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства", Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25 листопада 2003 року № 2097, наказом Фонду від 18 листопада 2004 року № 416 "Про підтвердження права власності на об'єкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" до статутного капіталу вказаної юридичної особи, правонаступником якої є Товариство, були передані об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21 (т. 1, а.с. 91). У додатку до наведеного наказу був встановлений перелік майна, переданого до статутного капіталу Заводу, до якого, зокрема, було включено адмінпобуткорпус, розташований за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, 21 (т. 1, а.с. 93).

Також судом встановлено, що на підставі вищезазначеного наказу Фонду комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєструвало за Заводом право колективної власності на адміністративно-побутовий корпус загальною площею 6184,7 м2, який знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 травня 2005 року, копія якого наявна у матеріалах даної справи (т. 2, а.с. 56).

22 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Банк, в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рівне", та Заводом, правонаступником якого є Товариство, був укладений кредитний договір № 235/08.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань Заводу перед банком, що випливають з цієї угоди, 25 лютого 2008 року між вказаними юридичними особами було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 236/08 (т. 1, а.с. 8-13).

Вказана угода була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання. Крім того, 25 лютого 2008 року даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Мулявкою Валентиною Климівною та зареєстрований у реєстрі за № 935.

У пункті 1.2 даної угоди сторони встановили, що предметом іпотеки є адміністративно-побутовий корпус (чотирьохповерхова залізобетонна будівля з підвалом - протирадіаційне укриття та цокольним поверхом з перехідною галереєю) літера "А-4" за планом земельної ділянки загальною площею 6 184,7 м2, розташований на земельній ділянці площею 12,56 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21.

Пунктом 3.1.5 договору передбачено, що іпотекодержатель у випадку невиконання іпотекодавцем (або позичальником) зобов'язань за кредитним договором має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від іпотекодавця (або позичальника) дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Судом встановлено, що до предмету іпотеки за спірним договором увійшло, зокрема, протирадіаційне укриття, яке знаходиться у підвалі адміністративно-побутового корпусу, розташованого за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Приписами статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про іпотеку" визначено, що забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин щодо приватизації спірного цілісного майнового комплексу заводу) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема захисні споруди цивільної оборони.

Статтями 1, 2 Закону України "Про цивільну оборону України" визначено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, яка створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Систему цивільної оборони складають, зокрема, сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони. Завданнями Цивільної оборони України є, зокрема, захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження.

Інструкцією щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 9 жовтня 2006 року № 653 (далі - Інструкція), встановлено єдині вимоги, які є обов'язковими для виконання при утриманні захисних споруд цивільної оборони (сховищ і протирадіаційних укриттів) у мирний час.

Вказаною інструкцією передбачено, що протирадіаційні укриття призначені для захисту осіб, які укриваються, від впливу іонізуючого випромінювання при радіоактивному забрудненні місцевості і допускають безперервне перебування у них розрахункової кількості осіб, що укриваються, до двох діб.

Сховища забезпечують захист осіб, що укриваються, від негативного впливу сучасних засобів ураження, бактеріальних (біологічних) засобів, від бойових отруйних речовин, а також, при необхідності, від катастрофічного затоплення, небезпечних хімічних речовин, радіоактивних продуктів при руйнуванні ядерних енергетичних енергоустановок, високих температур і продуктів горіння при пожежах та передбачають можливість безперервного перебування у них розрахункової кількості осіб, що укриваються, протягом двох діб.

Отже, в розумінні вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства протирадіаційні укриття та сховища є об'єктами цивільної оборони, а відтак не можуть бути передані в іпотеку, оскільки є об'єктами права державної власності, що не підлягають приватизації.

Водночас судом встановлено, що спірне протирадіаційне сховище, розташоване за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21, не передавалося у власність Заводу в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Сарненського заводу мостових технологічних конструкцій.

Вказаний факт підтверджується відомостями, що містяться у додатку до наказу Фонду від 18 листопада 2004 року № 416 "Про підтвердження права власності на об'єкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій".

Так, у даному додатку зазначено, що до статутного капіталу Заводу передається, зокрема, адмінпобуткорпус, крім ПРС (протирадіаційного сховища), розташований за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, 21 (т. 1, а.с. 93).

Пунктом 1 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467, встановлено, що Єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

З наявного у матеріалах справи витягу з вищезазначеного реєстру вбачається, що до складу державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу Заводу, був віднесений об'єкт цивільної оборони - протирадіаційне сховище інв. № 128 (т. 1, а.с. 15).

Те, що спірне протирадіаційне сховище не увійшло до статутного фонду вказаної юридичної особи додатково підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту аудиторської перевірки Сарненського заводу мостових технологічних конструкцій від 25 березня 1997 року (т. 1, а.с. 98-102), в якому зазначено, що вартість цілісного майнового комплексу на 1 лютого 1997 року становить 21 587 308 грн. 00 коп. Проте з вартості вказаного майнового комплексу вилучається вартість об'єктів цивільної оборони та соцкультпобуту на суму 214 651 грн. 00 коп. Додатком № 2 до вказаного акту перевірки також встановлено, що вартість об'єктів, які не підлягають приватизації, складає 214 651 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 103-105).

У матеріалах справи наявна довідка, видана штабом цивільної оборони Сарненського району Рівненської області від 10 лютого 1997 року, з якої вбачається, що Сарненський завод мостових технологічних конструкцій має на обліку в штабі цивільної оборони Сарненського району одне протирадіаційне сховище, розташоване у підвальному приміщенні адміністративного корпусу по вулиці 17 Вересня, 21 у місті Сарни (т. 1, а.с. 90).

Слід також зазначити, що листом від 18 жовтня 2012 року № 01/16/23-2028/12 Сарненська районна державна адміністрація Рівненської області повідомила господарський суд Рівненської області про те, що відповідно до книги обліку фонду захисних споруд цивільного захисту Сарненського району, за адресою: місто Сарни, вулиця 17 Вересня, 21 знаходиться захисна споруда (сховище) за № 65028. Загальна площа вказаного об'єкта нерухомості становить 443,7 м2.

Водночас судом встановлено, що даний об'єкт цивільної оборони було включено до технічного паспорту, виданого Заводу на спірний адміністративно-побутовий корпус. Зокрема, з експлікації до вказаного технічного паспорта вбачається, що у власність Заводу було передане протирадіаційне укриття загальною площею 443,7 м2 (т. 1, а.с. 172). Відтак, загальна площа адміністративно-побутового корпусу разом з протирадіаційним укриттям склала 6184,7 м2. Вказана площа була відображена і у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 травня 2005 року.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 18 жовтня 2012 року провадження у даній справі було зупинено до вирішення Рівненським окружним адміністративним судом справи № 2а/1770/3964/2012 за позовом Фонду до комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

15 жовтня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява Фонду про поновлення провадження у даній справі від 14 жовтня 2013 року № 10-07-03138. До вказаної заяви останнім було долучено копію ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі № 2а/1770/3964/2012, якою постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2012 року у даній справі про задоволення вимог Фонду до комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без змін.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що державний реєстратор при прийнятті рішення про реєстрацію права власності Заводу не врахував положення додатку до Наказу Фонду від 18 листопада 2004 року № 416 "Про підтвердження права власності на об'єкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" та неправомірно зареєстрував за даним суб'єктом господарювання право власності на весь спірний адміністративно-побутовий корпус разом з протирадіаційним укриттям.

Крім того, у матеріалах даної справи наявна копія адресованого Фонду листа комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" від 17 жовтня 2012 року № 879 (т. 2, а.с. 135), зі змісту якого вбачається, що дане бюро фактично визнало протиправність своїх дій та на підставі заяви Фонду провело внесення змін в Електронний реєстр прав власності на нерухоме майно щодо вилучення площі спірного протирадіаційного сховища (443,7 м2) із загальної площі вищенаведеного адміністративно-побутового корпусу. Про вказаний лист також було зазначено у судових рішеннях, прийнятих у наведеній адміністративній справі.

У матеріалах даної справи наявна інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 6 листопада 2013 року, з якої вбачається, що загальна площа спірного адміністративно-побутового корпусу, який перебуває у власності Товариства на підставі вищенаведеного Наказу Фонду від 18 листопада 2004 року № 416, становить 5741 м2. Судом встановлено, що вказана загальна площа належного Товариству об'єкта нерухомості утворилася шляхом вилучення з попередньо встановленої його загальної площі - 6184,7 м2, площі протирадіаційного сховища - 443,7 м2, яке не належить зазначеному відповідачу.

З огляду на вищенаведені обставини суд дійшов висновку про те, що Завод на момент укладення оскаржуваного договору не мав права власності чи іншого речового права на спірне протирадіаційне сховище, а відтак не мав правомочностей на включення даного об'єкта в предмет іпотеки за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 25 лютого 2008 року № 236/08.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки Завод не мав права передавати в іпотеку спірний об'єкт цивільної оборони, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Фонду щодо визнання недійсним пункту 1.2 спірного договору в частині включення в предмет іпотеки вищезазначеного підвалу - протирадіаційного укриття площею 443,7 м2.

У той же час посилання Банку на те, що у підвалі спірного будинку знаходиться не сховище, а протирадіаційне укриття, яке не відноситься до об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не беруться судом до уваги з огляду на те, що згідно Інструкції до об'єктів цивільної оборони відносяться як сховища, так і протирадіаційні укриття. Відтак, назва даного об'єкта не може вплинути на його цільове призначення, його правовий режим як об'єкта цивільної оборони, а також можливість Заводу передати цей об'єкт в іпотеку банку.

Слід також зазначити, що у судових засіданнях представники Фонду та Товариства пояснили, що у підвалі адміністративного будинку, розташованого за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21, знаходиться лише один об'єкт цивільної оборони - протирадіаційне сховище загальною площею 443,7 м2. Докази, які б могли спростувати дане твердження, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин доводи Банку оцінюються судом критично та не приймаються до уваги.

З огляду на вищенаведені обставини суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Фонду щодо визнання недійсним пункту 1.2 спірного договору в частині включення в предмет іпотеки підвалу - протирадіаційного укриття загальною площею 443,7 м2, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на вищезазначене, суд на підставі вищезазначеної статті Кодексу дійшов висновку про необхідність покладення на відповідачів витрат по сплаті судового збору в рівних частинах.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 1.2 договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 236/08, укладеного 25 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) і відкритим акціонерним товариством "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", посвідченого 25 лютого 2008 року приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Мулявкою Валентиною Климівною та зареєстрованого в реєстрі за № 935, у частині включення в предмет іпотеки підвалу - протирадіаційного укриття загальною площею 443,7 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 Вересня, будинок 21.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця 17 вересня, будинок 21, ідентифікаційний код: 01374027) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок 12, ідентифікаційний код: 00039002) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" (33028, місто Рівне, вулиця С. Петлюри, будинок 14-А, ідентифікаційний код: 09333335) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код: 13989432) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 грудня 2013 року

Головуючий: Є.В. Павленко

Судді: О.В. Андрійчук

І.О. Пашкевич