Постанова № 35693476, 28.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 911/3432/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. - дов. б/н від 31.07.2013р.

від відповідача: Мікульський К.В. - дов. № 677 від 02.04.2009р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на рішення господарського суду Київської області від 04.10.2013р. (повний текст підписано 09.10.2013р.)

у справі № 911/3432/13 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче

підприємство «Сан»

про стягнення 34 331, 08 грн.

В судовому засіданні 28.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» про стягнення 34 331, 08 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013р. у справі № 911/281/13-г з відповідача було стягнуто 109 363, 31 грн. заборгованості за договором поставки № КВ-11/12 від 09.08.2012р., 7 226, 97 грн. 36% річних, 3 003, 01 грн. пені, 21 872, 67 грн. штрафу та 2 829, 32 грн. витрат по сплаті судового збору. Однак, вказане рішення було виконано відповідачем лише 14.08.2013р., в зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.1.1. договору нараховано відповідачу 9 953, 55 грн. пені та на підставі п. 7.7. договору 24 377, 53 грн. 36% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.10.2013р. у справі № 911/3432/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» 9 953, 55 грн. пені, 24 377, 53 грн. 36 % річних та 1 720, 50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. для розгляду справи № 911/3432/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.11.2013р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.11.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № КВ-11/12, відповідно до п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1.).

Згідно п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗН, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Договір, згідно п. 11.2, набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013р. у справі № 911/281/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» 109 363, 31 грн. заборгованості, 7 226, 97 грн. 36% річних за період з 26.10.2012р. по 31.12.2012р., 3 003, 01 грн. пені за період з 26.10.2012р. по 31.12.2012р., 21 872, 67 грн. штрафу та 2 829, 32 грн. витрат по сплаті судового збору, всього 144 295, 28 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013р. у справі № 911/281/13-г повністю було виконано відповідачем лише 14.08.2013р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 25-28), з яких вбачається, що 12.07.2013р. відповідачем було перераховано позивачу 10 000, 00 грн., 15.07.2013р. - 10 000, 00 грн., 16.07.2013р. - 10 000, 00 грн. та 14.08.2013 р. - 114 295, 28 грн.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача за договором поставки № КВ-11/12 від 09.08.2012р. у сумі 109 363, 31 грн. була погашена відповідачем саме 14.08.2013р., оскільки відповідно до ст. 534 ЦК України сплачені відповідачем за період з 12.07.2013р. по 16.07.2013р. грошові кошти позивачем спочатку були зараховані на відшкодування витрат зі сплати судового збору та погашення заборгованості зі сплати процентів та неустойки.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договору.

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 953, 55 грн. пені та 24 377, 53 грн., нарахованих на суму заборгованості у розмірі 109 363, 31 грн. за період з 01.01.2013р. по 14.08.2013р.

Відповідно до п. 7.1.1. договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.8. договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 ЦК України продовжується до 3 років.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013р. у справі № 911/281/13-г, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню та 36% річних, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 109 363, 31 грн. за період з 26.10.2012р. по 31.12.2012р., в зв'язку з чим заявлений позивачем період нарахування пені є обґрунтованим.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, нарахованої на заборгованість у сумі 109 363, 31 грн. за період з 01.01.2013р. по 14.08.2013р., за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 9 953, 55 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7. договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Отже, сторонами в п. 7.7. договору встановлено інший розмір процентів річних, а саме 36% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у разі прострочення відповідачем оплати отриманого товару.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 36%, нарахованих на заборгованість у сумі 109 363, 31 грн. за період з 01.01.2013р. по 14.08.2013р., за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 36% річних в розмірі 24 377, 53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача, як на підставу скасування рішення, на незастосування місцевим господарським судом ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд, приймаючи рішення, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Згідно пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідач із клопотанням про зменшення розміру стягуваної з нього суми пені до суду першої інстанції не звертався, а апеляційному суду не надав жодних належних та допустимих доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Одне лише посилання апелянта на те, що розмір штрафних санкцій та інших нарахувань є значно вищим ймовірних збитків позивача не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 04.10.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на рішення господарського суду Київської області від 04.10.2013р. у справі № 911/3432/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.10.2013р. у справі № 911/3432/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3432/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 02.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко