Постанова № 35693372, 27.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3919/13-а

27 листопада 2013 року 12год. 35хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Янчишин Руслан Юрійович,

відповідача: представник Кузьмич Наталія Олексіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Соняшник і К" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003792342 від 30.07.2013 року, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соняшник і К» (далі - ТзОВ «Соняшник і К») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003792342 від 30 липня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Зернопром» (код ЄДРПОУ 32908536, далі - ПП «Зернопром») сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що в акті перевірки № 549/22-200/36290841 від 22 липня 2013 року ДПІ у м. Рівному покликається на отриманий акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зернопром» від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 державної податкової інспекції у м. Полтава Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-ДПІ у м. Полтава), з питань правомірності проведених господарський відносин із ТзОВ «Соняшник і К» за квітень 2013 року. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за квітень 2013 року. Однак, ПП «Зернопром» було подано позов до ДПІ у м. Полтава про визнання дій неправомірними, та зобов'язання вчинити дії, за наслідками розгляду справи позов було задоволено. Представник позивача зазначив, що актом перевірки № 549/22-200/36290841 від 22 липня 2013 року податковим органом не надано належних доказів неправомірного віднесення до податкового кредиту з податку на додатну вартість на суму 84820грн., а тому твердження про завищення податкового кредиту є безпідставним.

Разом із тим, ДПІ у м. Рівному у акті перевірки 549/22-200/36290841 від 22 липня 2013 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ПП «Зернопром», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджують, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ТзОВ «Соняшник і К» та ПП «Зернопром», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

ДПІ у м. Рівному під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, представник позивача вважає, що висновки акта перевірки 549/22-200/36290841 від 22 липня 2013 року про порушення ТзОВ «Соняшник і К» п.п.198.1 ст.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0003792342 від 30 липня 2013 року є таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає до скасування. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.п. 198.1 ст.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Зернопром».

Зазначив, що податковим органом отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зернопром» від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 ДПІ у м. Полтава, з питань правомірності проведених господарський відносин із ТзОВ «Соняшник і К» за квітень 2013 року. За результатами проведеної звірки ПП «Зернопром», зроблено висновок про те, що неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 року, а також документально непідтверджені господарські відносини із покупцями за квітень 2013 року. Також, представник відповідача зазначив, що ПП «Зернопром» не встановлено за місцем реєстрації, посадових осіб не виявлено, та не опитано на предмет причетності до фінансово-господарської діяльності даного суб'єкта господарської діяльності.

Представник відповідача вказує, що ПП «Зернопром» було анульовано свідоцтво платника ПДВ 31.05.2013 року за відсутність поставок та ненадання декларацій. Також, відповідно до довідки звірки від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 ПП «Зернопром» не надало відомостей стосовно наявності орендованих офісних та складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

З огляду на це відповідач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003792342 від 30 липня 2013 року є обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник і К» слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.12. 1994 року ТзОВ «Соняшник і К» зареєстроване юридичною особою 15.01.2009 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.86-88). Відповідно до вказаного витягу одним із видів діяльності позивача є 46.75. Оптова торгівля хімічними продуктами. Позивач є платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до свідоцтва №200012057 від 28.04.2011 року (а.с.74).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Соняшник і К» (код ЄДРПОУ 36280841) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП «Зернопром» (код ЄДРПОУ 32908536) за квітень 2013 року. За результатам перевірки був складений акт № 549/22-200/36290841 від 22 липня 2013 року.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки № 549/22-200/36290841 від 22 липня 2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП «Зернопром», тому подав зауваження-заперечення від 25.07.2013 року № 111 до даного акту начальнику ДПІ у м. Рівному (а.с.17-18). За результатами розгляду заперечення ДПІ у м. Рівному надало відповідь № 650/22-211 від 30.07.2013 року, якою залишено без змін висновки по фактах порушень викладених в акті перевірки (а.с.6-10).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003792342 від 30 липня 2013 року, яким, із посиланням на п.п. 198.1 ст.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 127230,00 грн., з яких 84820,0 грн. - основного платежу та 42410,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ТзОВ «Соняшник і К» у відповідності до ст.56 Податкового кодексу України, звертався із скаргою № 117 від 05.08.2013 року до Головного управління Міндоходів у Рівненській області на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Головним управління Міндоходів у Рівненській області від 20.09.2013 року №208/10c/10-210/231 податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу залишено без задоволення. Не погодившись з цими висновками ТзОВ «Соняшник і К» подало скаргу до Міністерства доходів і зборів України від 24.09.2013 року №133.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0003792342 від 30 липня 2013 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ПП «Зернопром» товарно-матеріальних цінностей.

Вказані умовиводи зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТзОВ «Соняшник і К» з ПП «Зернопром», висновків, викладених у акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зернопром» від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 ДПІ у м. Полтава, з питань правомірності проведених господарський відносин із ТзОВ «Соняшник і К» за квітень 2013 року.

Зокрема, у акті звірки від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 зроблено висновок про те, що ПП «Зернопром» не встановлено за місцем реєстрації, посадових осіб не виявлено, та не опитано на предмет причетності до фінансово-господарської діяльності даного суб'єкта господарської діяльності. Крім того, стверджується, що дані господарські операції були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними, здійсненні для мінімізації оподаткування.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, як вбачається із акту звірки від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зернопром» (код ЄДРПОУ 32908536) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 року, контрагент позивача - ПП «Зернопром» зареєстровано платником ПДВ з 23.04.2013 року. Дата початку дії свідоцтва від 17.12.2012 року №200090306. Датою анулювання свідоцтва платника ПДВ є 31.05.2013 року за відсутність поставок та ненадання декларацій. Тобто, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій за квітень 2013 року з ТзОВ «Соняшник і К», ПП «Зернопром» було зареєстроване платником ПДВ. Тому, посилання податкового органу на те, що у контрагента ПП «Зернопром» було анульоване свідоцтво платника ПДВ, однак він продовжував здійснювати свою господарські операції із позивачем, судом не береться до уваги.

Відповідач також посилається на те, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Зернопром» було анульоване в період проведених відносин за квітень 2013 року з ТзОВ «Соняшник і К» у зв'язку з неподанням декларацій та відсутності поставок, однак не заперечує той факт, що податковим органом здійснювалася перевірка поданих ПП «Зернопром» податкових декларацій з ПДВ за квітень 2013 року.

Крім того, ПП «Зернопром» у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за №200090306, індивідуальний податковий номер 329085316017. Дата початку дії свідоцтва 17.12.2012 року. Станом на дату складання акту перебував на обліку в ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС.

Вказані обставини доводять, що контрагент ПП «Зернопром» володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Зернопром» 28 березня 2013 року було укладено Договір № 010413. За даним договором, ПП «Зернопром», що іменується в подальшому «Постачальник», в особі директора Панкова С.О., який діє на підставі Статуту та ТзОВ «Соняшник і К», що іменується в подальшому «Покупець», в особі директора Єднорала О.С., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. «Постачальник» зобов'язується передати «Покупцю» товар в погоджені строки, а «Покупець» зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с.46).

Відповідно до специфікації до Договору було передано товарів на загальну суму 508920,00грн., в т.ч. ПДВ 84820грн.(а.с.47).

Вказані обставини також підтверджуються:

- видатковими накладними: №РН-0000631 від 01.04.2013р. на суму 2700,0 грн. в т.ч. ПДВ 450,0 грн., № РН-0000632 від 02.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № РН-0000633 від 03.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № РН-0000634 від 04.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., №РН-0000635 від 05.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № РН-0000636 від 08.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., : №РН-0000637 від 09.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., №РН-0000638 від 10.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № РН-0000639 від 11.04.2013р. на суму 53100,0 грн. в т.ч. ПДВ 8850,0 грн., № РН-0000641 від 12.04.2013р. на суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн.(а.с.36-40);

- податковими накладними: №74 від 01.04.2013р. на загальну суму 2700,0 грн. в т.ч. ПДВ 450,0 грн., № 75 від 01.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № 76 від 03.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № 77 від 04.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., №78 від 05.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № 79 від 08.04.2013р. на загальну суму 56640,0 в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № 80 від 09.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., №81 від 10.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн., № 82 від 11.04.2013р. на зальну суму 53100,0 грн. в т.ч. ПДВ 8850,0 грн., № 84 від 12.04.2013р. на загальну суму 56640,0 грн. в т.ч. ПДВ 9440,0 грн.(а.с.41-45).

Придбані матеріальні цінності були отримані директором Єдноралом О.С., що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей (а.с.84-85).

В мателіалах справи також наявна копія паспорту №30 Ф-8.2/04-01-08 на аміак водний технічний ГОСТ 9-92(а.с.77).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, наступним чином.

ТзОВ «Соняшник і К» було здійснено оплату придбаного товару у контрагента ПП «Зернопром» відповідно до умов Договору, згідно із виписок по особових рахунках від 01.04.2013 року, 08.04.2012 року.

Також, судом встановлено, що між ПАТ «Липовецьагротехсервіс» (надалі - Орендодавець), в особі директора Костіна В.М., що дії на підставі Статуту, з одного боку, ТзОВ «Соняшник і К» (надалі - Орендар), в особі директора Єднорала О.С., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей Договір про наведене нижче.

Згідно із підпункту 1.1. Вказаного Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування майно, а саме: частину складу прощею 50,00 кв. м.;

Підпунктом 1.2. Майно надається в оренду з метою зберігання та відвантаження Орендарем мінеральних добрив споживачам.

Даний Договір оренди № 01/ОМ від 02.01.2013 року укладений між ПАТ «Липовецьагротехсервіс» та ТзОВ «Соняшник і К» підтверджує той факт, що придбані матеріальні цінності позивачем зберігалися у відповідних складських приміщеннях(а.с.48-49).

Рух коштів та товарно-матеріальних цінностей по складу за квітень 2013 року на ТзОВ «Соняшник і К» засвідчують наявні в матеріалах справи оборотно-сальдові відомості по рахунках 281, 631(а.с.80-83).

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ПП «Зернопром» хімічних продуктів та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача (а.с.83).

Тому судом не береться до уваги той факт, що операції з придбання та продажу товарів відображені в податковій звітності ПП «Зернопром» не могли мати ніякого юридичного змісту.

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ПП «Зернопром» здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ПП ПП «Зернопром», нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ПП «Зернопром», а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про недійсність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП «Зернопром». Такі, висновки базуються на акту звірки від 21.06.2013 року за № 722/22.5/32908536 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зернопром» (код ЄДРПОУ 32908536) з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 року.

На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП «Зернопром» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0003792342 від 30 липня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0003792342 від 30 липня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 254 грн. 46 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 349 від 06.11. 2013 р.(а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0003792342 від 30.07. 2013 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Соняшник і К" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 46 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.