Постанова № 35693037, 21.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/3782/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Калинич Я. М.

при секретарі Нагорна Л.І.

за участю сторін:

позивача: не з'явився ,

представника відповідача: Токар М.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 року за № 0000402200 в частині суми 148099,52 грн. основного платежу та суми 32019,13 грн. штрафних санкцій, від 09.08.2013 року за № 0000422200 в частині суми 197032,66 грн. основного платежу та суми 98516,33 грн. штрафних санкцій, від 09.08.2013 року за № 0000412202 та від 18.10.2013 року за №№ 0004092200, 0004082200, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Іршавський абразивний завод» (далі - позивач, ПАТ «Іршавський абразивний завод») звернулося доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ в Іршавському районі), якою просить визнати протиправними податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 09.08.2013 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 148099,52 грн. за основним платежем та 32019,13 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0000422200 від 09.08.2013 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 197 032,66 грн. за основним платежем та 98516,33 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0000412202, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення cуми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 39 025 грн., податкове повідомлення-рішення № 0004092200 від 18.10.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29 270 грн. за основним платежем та 14 635 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0004082200 від 18.10.2013 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення cуми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 11 880 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті Відповідачем всупереч норм чинного законодавства України. Зокрема, підставою для необґрунтованого донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 148 099, 52 грн. та грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 226302,66 грн., а також для необґрунтованого зменшення позивачу розміру від'ємного значення cуми ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 50905 грн. стало зменшення позивачу за результатами проведеної відповідачем перевірки доходів на суму 1009960 грн., збільшення доходів на суму 27727 грн., зменшення витрат на суму 1652492 грн. та податкового кредиту по ПДВ на суму 264531 грн. Як стверджує позивач, господарські операції з придбання позивачем товару на суму 743022 грн. у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» згідно з Контрактом № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року та господарські операції по передачі позивачем товару на суму 1009960 грн. ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та по експорту вказаного товару фірмам «TGA s.r.o.» (Чеська Республіка) та «Best-Business a.s» (Чеська Республіка) підтверджені відповідними первинними документами, були фактично здійснені з самостійною діловою метою (використання придбаного товару з метою отримання позивачем прибутку) та не були спростовані відповідачем. Позивач також вказує на відсутність судових рішень, які б визнавали недійсними Контракт № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року та Договір комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року, а також на те, що здійснення зовнішньоекономічної діяльності передбачено статутом позивача. А відтак, позивач вважає, що відповідачем не доведено того, що вищенаведені господарські операції є нетиповими для позивача. При цьому, позивач посилається на договір комісії, контракти, рахунки-фактури, прибуткові ордера, прибуткові накладні, видаткові накладні, звіти комітенту, вантажно-митні декларації, акти наданих послуг комісії. Безпідставність збільшення відповідачем доходів позивачу на суму курсових різниць у розмірі 27727 грн. Позивач пояснює тим, що станом на дату здійснення ним господарської операції по погашенню кредиторської заборгованості перед фірмою «POGGI PASQUALINO s.r.l.» у розмірі 118 400 євро (як 10.10.2012р., так і 23.11.2012р.) курс євро по відношенню до гривні збільшився у порівнянні з курсом євро на дату балансу (30.09.2012р.), а тому позивач поніс витрати, які насправді перевищують доходи. Безпідставність зменшення відповідачем витрат на суму 83750 грн. вартості послуг, отриманих від ТОВ «Укрінтерекспедиція», позивач пояснює тим, що факт отримання вказаних послуг підтверджується відповідними первинними документами: договором транспортного експедирування № 425 від 14.01.2010р., додатками та додатковими угодами до вказаного договору, актами «Про виконані послуги по транспортуванню», а також тим, що товарно-транспортні накладні були подані позивачем відповідачу разом із запереченнями від 30.07.2013 року на Акт перевірки у 5-денний строк. Необґрунтованість зменшення позивачу витрат на суму 259803,16 грн. вартості понесених витрат по ремонту основних фондів позивач мотивує тим, що ним не нараховувалася амортизація, а сума 259 803, 16 грн. понесених витрат по ремонту основних фондів не перевищує 10-ти відсотків загальної вартості основних фондів позивача. Правомірність включення позивачем до своїх витрат суми 565916,65 грн. вартості послуг, отриманих ним від ТОВ «Укрінтерекспедиція», позивач обґрунтовує тим, що факт отримання транспортних послуг від ТОВ «Укрінтерекспедиція» на вищезазначену суму підтверджується відповідними первинними документами: актами «Про виконані послуги», товарно-транспортними накладними. Крім того, позивач посилається на контакти, укладені з ПАТ «Запорізький абразивний завод», ПП Інвест-Ресурсбуд», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та додаткові угоди до вищенаведених контрактів, згідно з якими були змінені умови поставки товару та визначено, що витрати по поставці товару покупцям несе продавець, тобто позивач. Також позивач вважає неправомірним збільшення йому податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2012 року у розмірі 15066 грн., оскільки відповідачем жодним чином не було враховано факту помилкового завищення позивачем ПДВ за вересень 2012 року на суму 15 066 грн. по господарських операціях з ТОВ «Абразив-Сервіс».

У судове засідання позивач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, явку свого уповноваженого представника не забезпечив. Натомість, позивач подав через канцелярію суду клопотання, яким позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, просив суд задовольнити позов та розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі свого представника.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що під час проведення перевірки ним було встановлено, що посадові особи позивача були відсутні у місцях підписання Контракту № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року, Договору комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011р., актів приймання-передачі товару, при отриманні товару, при передачі товару комісіонеру (ПП «Інвест-Ресурсбуд») та при його експорті, а отже, господарські операції позивача з придбання товару, передачі вказаного товару комісіонеру та операції з експорту товару є нетиповими для позивача. Збільшення позивачу доходів на суму 27727 грн. Відповідач пояснює тим, що у зв'язку зі зміною курсу євро по відношенню до гривні, станом на 30.09.2012 року значення кредиторської заборгованості позивача перед фірмою «POGGI PASQUALINO s.r.l.» у розмірі 118 400 євро у гривневому еквіваленті зменшилося на суму 27727 грн. у порівнянні з її значенням станом на 23.05.2012 року. Відповідач також зазначає, що позивачем не надано для перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт надання йому ТОВ «Укрінтерекспедиція» послуг по транспортуванню вантажів на суму 83750 грн. Відповідач вказує на правомірність зменшення ним витрат позивачу на вартість понесених витрат по ремонту основних фондів на загальну суму 259803,16 грн., які в бухгалтерському обліку віднесені на збільшення вартості основних фондів. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки зі змісту контрактів, укладених позивачем з покупцями (ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПП «Інвест-Ресурсбуд», ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3) вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах EXW («Франко склад») Інкотермс-2000, то цілком правомірним є висновок про безпідставність віднесення Позивачем до витрат суми 565916,55 грн. витрат, понесених на оплату послуг ТОВ «Укрінтерекспедиція» по транспортуванню товару від позивача до вищенаведених покупців. Відповідач вважає, що висновки про зменшення позивачу доходів на суму 1009960 грн., збільшення доходів на суму 27727 грн., зменшення витрат на суму 1652492 грн. та податкового кредиту по ПДВ на суму 264531 грн. є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013 року за №№ 0000402200, 0000422200, 0000412202 та податкові повідомлення-рішення від 18.10.2013 року за №№ 0004092200, 0004082200, - правомірними. За таких обставин, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено Акт № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року. В ході вищевказаної перевірки встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач здійснював господарські операції з придбання товару на суму 743 022 грн. у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» згідно з Контрактом № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року та господарські операції по передачі позивачем товару на суму 1 009 960 грн. комісіонеру - ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та по експорту вказаного товару фірмам «TGA s.r.o.» (Чеська Республіка) та «Best-Business a.s» (Чеська Республіка), які, за висновками податкового органу, є нетиповими для позивача. На підставі наведеного, відповідачем встановлено завищення позивачем доходів на суму 1 009 960 грн. та завищення витрат на суму 743 022 грн. Крім того, за результатами перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем доходів на суму 27727 грн. курсових різниць, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 15 066 грн., завищення позивачем витрат на суму 83 750 грн. вартості послуг, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція», завищення позивачем витрат на суму 259 803,16 грн. вартості понесених позивачем витрат по ремонту основних фондів, які в бухгалтерському обліку віднесені на збільшення вартості основних фондів (Дт. Рахунку 10 «Основні засоби»/ Кт. Рахунку 15 «Капітальні інвестиції»), завищення позивачем витрат на суму 565 916,55 грн. витрат, понесених на оплату послуг ТОВ «Укрінтерекспедиція» по транспортуванню товару від позивача до покупців (ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПП «Інвест-Ресурсбуд», ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3), а також встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 264 531 грн.

На підставі Акту перевірки № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 09.08.2013 року , яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 148 905 грн. за основним платежем та 32 220,50 грн. за штрафними санкціями, № 0000422200 від 09.08.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 199 845 грн. за основним платежем та 99 922,50 грн. за штрафними санкціями, № 0000412202 від 09.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення cуми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 39 025 грн.

Крім того, за результатами розгляду скарги позивача, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області прийняло рішення № 793/10/07-16-10-05-44 від 11.10.2013 року, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 09.08.2013 року, збільшило суму ПДВ на 29 270 грн. та суму штрафної санкції на 14 635 грн., які визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000422200 від 09.08.2013 року, а також збільшило зменшення розміру від'ємного значення cуми ПДВ за грудень 2012 року на 11 880 грн., що визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000412202 від 09.08.2013 року. На підставі рішення № 793/10/07-16-10-05-44 від 11.10.2013 року відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0004092200 від 18.10.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29 270 грн. за основним платежем та 14 635 грн. за штрафними санкціями, № 0004082200 від 18.10.2013 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення cуми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 11 880 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Правове регулювання порядку обчислення і сплати податку на прибуток за охоплений перевіркою період здійснювалося відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року, позивач включив до складу доходів суму 1 009 960,12 грн., одержану в результаті передачі позивачем електрокорунду нормального (далі - товар) комісіонеру - приватному підприємству «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та подальшого експорту вказаного товару фірмам «TGA s.r.o.» (Чеська Республіка) та «Best-Business a.s» (Чеська Республіка). Факт передачі позивачем товару комісіонеру та експорту вказаного товару також підтверджується відповідними первинними документами: видатковими накладними та податковими накладними до них, звітами комітенту, вантажно-митними деклараціями, контрактом № ИР-С/3/2011 від 22.08.2011 року (з компанією «T.G.A. s.r.o.», Чеська Республіка) та контрактом № ИР-С/71/2011 від 30.07.2011 року (з компанією «Best-Business a.s.», Чеська Республіка).

Суд констатує, що вищенаведені обставини доводять, що рух товару по господарських операціях з передачі позивачем товару комісіонеру - ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та по експорту вказаного товару дійсно мав місце, а відповідні доходи визначені на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Твердження відповідача про те, що господарські операції по передачі позивачем товару ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та по експорту вказаного товару є нетиповими для позивача спростовуються тим, що позивач, здійснюючи вищенаведені господарські операції по передачі товару комісіонеру та по експорту вказаного товару, мав самостійну ділову мету - отримання прибутку від такої господарської діяльності, а не лише отримання податкової вигоди. При цьому, в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні платником податків відповідних господарських операцій.

Суд констатує, що відповідачем не спростовано наявність ділової мети у позивача при здійсненні вищенаведених господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач спочатку придбав товар у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на суму 743 022 грн., потім передав відповідний товар комісіонеру - ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року на суму 1 009 960 грн., та в подальшому було здійснено експорт вказаного товару фірмам «TGA s.r.o.» (Чеська Республіка) та «Best-Business a.s» (Чеська Республіка), та, як наслідок, позивач з вищезазначених господарських операцій фактично отримав прибуток, що підтверджує наявність самостійної ділової мети при здійсненні відповідних господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Посилання відповідача на ту обставину, що згідно звітів про відрядження та наказів не встановлений факт перебування директора позивача у місцях підписання відповідних договорів, актів приймання-передачі, не можуть ставити під сумнів факт укладення договорів, оскільки питання документального оформлення відряджень директора позивача жодним чином не впливає на чинність та дійсність договорів. Суд також констатує, що Договір комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року підписаний та скріплений печатками обох сторін договору.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог ч. 3. ст. 203 ЦК України, є підставою виключно для оспорювання такого правочину в судовому порядку.

Судом також встановлено, що відповідачем під час перевірки не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм, на момент укладення позивачем з ПП «Інвест-Ресурсбуд» договору комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року, правочини можуть визнаватись недійсними виключно в судовому порядку, а відповідні територіальні органи Міндоходів України не мають повноважень без відповідного судового рішення визнавати укладені позивачем договори нікчемними (недійсними в силу закону) без відповідного рішення суду.

Суд приймає до уваги, що на сьогоднішній день відсутні судові рішення, які б Договір комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Інвест-Ресурсбуд» визнали недійсним, а тому вказаний договір є правомірним.

Таким чином, оскільки станом на день подання позову відсутні судові рішення, які б визнавали недійсним Договір комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року, враховуючи те, що господарські операції по передачі товару ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з Договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та по експорту вказаного товару фірмам «TGA s.r.o.» (Чеська Республіка) та «Best-Business a.s» (Чеська Республіка) підтверджені відповідними первинними документами, були фактично здійснені з самостійною діловою метою (отримання Позивачем прибутку) та не спростовані відповідачем, а також з огляду на те, що здійснення зовнішньоекономічної діяльності передбачено статутом позивача, суд приходить до висновку, що відповідач зробив хибний висновок про нетиповість вказаних господарських операцій та про завищення позивачем доходів на суму 1 009 960 грн.

Суд констатує, що станом на 23.05.2012 року позивачем отримано від фірми «POGGI PASQUALINO s.r.l.» обладнання на загальну суму 296 000 євро та здійснено оплату на вказану дату у розмірі 177 600 євро, у зв'язку з чим у позивача утворилась кредиторська заборгованість у розмірі 118 400 євро (сума 1 208 251, 16 грн. - еквівалент по офіційному курсу НБУ на дату оформлення ВМД 10,204824 грн. = 1 євро).

Судом встановлено, що відповідачем в Акті перевірки № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року зазначено, що станом на 30.09.2012 року, у зв'язку зі зміною курсу євро по відношенню до гривні, значення кредиторської заборгованості позивача перед фірмою «POGGI PASQUALINO s.r.l.» у розмірі 118 400 євро у гривневому еквіваленті зменшилося на суму 27727 грн. у порівнянні з її значенням станом на 23.05.2012 року (дату отримання обладнання).

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно з п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 року, зареєстрованого у Мін'юсті 17.08.2000р. за № 515/4736, встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всупереч вищенаведеним правовим нормам, відповідачем не взято до уваги ту обставину, що станом на дату здійснення позивачем господарської операції по погашенню кредиторської заборгованості - 10.10.2012 року, так і 23.11.2012 року курс євро по відношенню до гривні збільшився (станом на 10.10.2012 року: 1 євро = складав 10,353333 грн., станом на 23.11.2012 року: 1 євро = 10,305375 грн.) у порівнянні з курсом євро на дату балансу, вказану відповідачем (станом на 30.09.2012 року 1 євро = 9,970644 грн.), у зв'язку з чим позивач поніс витрати у розмірі 73 206, 17 грн. У доказ цього, позивачем надано суду виписки з банківського рахунку станом на 10.10.2012р. та на 23.11.2012р. відповідно. Факт понесення позивачем витрат у розмірі 73 206,17 грн. підтверджується додатком № 1, складеним головним бухгалтером позивача.

Судом встановлено, що витрати, які поніс позивач, насправді перевищують доходи від курсових різниць, а відтак, заниження податкових зобов'язань з боку позивача у даному випадку немає.

Таким чином, оскільки насправді, значення кредиторської заборгованості (на дату здійснення операції по погашенню заборгованості) у розмірі 118 400 євро у гривневому еквіваленті збільшилося, суд вважає помилковим висновок відповідача про заниження позивачем доходів на суму 27 727 грн.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6. ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З вищенаведених правових норм вбачається, що платник податків має право включити до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрати на придбання та доставку товарів використаних для виробничих потреб в межах своєї господарської діяльності, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року, позивач здійснював включення до складу витрат вартість придбаного товару на загальну суму 743 022 грн. від ПАТ «Запорізький абразивний комбінат». Факт придбання позивачем товару на суму 743 022 грн. підтверджується відповідними первинними документами: контрактом № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року (із змінами та доповненнями до нього), рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними до них, а також прибутковими накладними та прибутковими ордерами. Фактичне здійснення відповідних господарських операцій відповідачем не спростовується.

Твердження відповідача про недійсність контракту № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року спростовуються тим, що вказаний контракт був укладений між позивачем та ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» у належній формі, підписаний та скріплений печатками обох сторін контракту, у судовому порядку недійсним не визнавався.

Наявні у матеріалах справи докази доводять, що рух товару по господарських операціях з придбання позивачем товару у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на загальну суму 743 022 грн. дійсно мав місце, а відповідні витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Твердження відповідача про те, що господарські операції з придбання позивачем товару у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» згідно з Контрактом № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року є нетиповими для позивача, спростовуються наступним:

Позивач, здійснюючи вищенаведені господарські операції по придбанню товару, мав самостійну ділову мету - використання отриманого товару у своїй подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку. Більше того, як вже зазначалося у пункті 1 вказаного позову, позивач отримав прибуток по вищенаведеній господарській операції з придбання товару у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (шляхом передачі відповідного товару ПП «Інвест-Ресурсбуд» згідно з договором комісії № 15/08-2011 від 15.08.2011 року та його подальшого експорту фірмам «TGA s.r.o.» (Чеська Республіка) та «Best-Business a.s» (Чеська Республіка)).

Суд констатує, що відповідачем жодним чином не спростовано наявність ділової мети у позивача при здійсненні господарських операцій з придбання товару у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат».

У свою чергу, підпунктом 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Тобто Кодекс встановлює обмеження щодо віднесення до складу витрат лише за відсутності будь-яких підтверджуючих документів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені правові норми та правові приписи, якими визначено презумпцію правомірності правочину, з огляду на відсутність судових рішень, якими би визнавався недійсним контракт № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року, а також враховуючи те, що господарські операції по придбанню товару від ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» згідно з контрактом № ПП 1323/69-10143 від 15.11.2010 року підтверджені відповідними первинними документами, були фактично здійснені з самостійною діловою метою (використання придбаного товару з метою отримання позивачем прибутку) та, у свою чергу, не були спростовані відповідачем, то суд вважає безпідставними висновки Відповідача про нетиповість господарської операції позивача з придбання товару у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та про завищення позивачем витрат на суму 743 022 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року, позивач здійснював включення до складу витрат вартість наданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» послуг по транспортуванню товару від ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на загальну суму 83 750 грн.

Факт отримання позивачем вказаних послуг від ТОВ «Укрінтерекспедиція» підтверджується відповідними первинними документами: договором транспортного експедирування № 425 від 14.01.2010 року, додатками та додатковими угодами до вказаного договору, актами «Про виконані послуги по транспортуванню».

Відповідно до абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України встановлено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Твердження відповідача про не надання позивачем товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт надання йому ТОВ «Укрінтерекспедиція» послуг по транспортуванню товару на суму 83 750 грн. спростовуються тим, що відповідні товарно-транспортні накладні, про відсутність яких стверджує відповідач в Акті № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року, насправді були подані позивачем відповідачу разом із запереченнями від 30.07.2013 року на Акт перевірки у 5-денний строк, що відповідає правовим приписам п. 44.7 ст. 44 ПК України, а тому підлягали врахуванню відповідачем.

Разом із тим, суд констатує, у будь-якому випадку, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних у жодному разі не свідчить про відсутність факту отримання позивачем послуг від ТОВ «Укрінтерекспедиція», оскільки вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження віднесення витрат до складу валових. Натомість, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

А відтак, враховуючи те, що транспортні послуги, надані ТОВ «Укрінтерекспедиція», дійсно мали місце, факт їх отримання позивачем підтверджений відповідними первинними документами, суд вважає безпідставним висновок відповідача про завищення позивачем витрат на суму 83 750 грн. вартості послуг, отриманих від ТОВ «Укрінтерекспедиція».

У відповідності до абз. 4 п. 144.1 встановлено, що амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості віх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до п. 146.11 ст. 146 ПК України встановлено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

З вищенаведеної правової норми вбачається, що cуб'єкт господарювання вправі віднести до витрат суму витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних фондів, у разі, якщо сума таких поліпшень є меншою, ніж 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів суб'єкта господарювання.

Позивач не нараховував амортизаційні відрахування на суму 259 803, 16 грн., а відніс вказану суму до своїх витрат, у доказ чого позивачем надано суду відомості по амортизації основних засобів.

Судом встановлено, що згідно з балансом на 31.12.2011 року, сукупна балансова вартість всіх груп основних засобів позивача станом на початок 2011 року складає 13 903 000 грн.

Таким чином, оскільки позивач не нараховував амортизацію, а сума 259 803,16 грн. понесених позивачем витрат по ремонту основних фондів не перевищує 10-ти відсотків загальної вартості основних фондів позивача, то суд приходить до висновку про те, що відповідач зробив необґрунтований висновок про зменшення позивачу витрат на суму 259 803,16 грн.

Судом також встановлено, що позивач, протягом періоду, охопленого перевіркою, здійснював продаж товару покупцям - ПАТ «Запорізький абразивний завод», ПП Інвест-Ресурсбуд», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 Факт наявності правовідносин між позивачем та вищенаведеними покупцями підтверджується контрактом № 18 від 01.06.2010р. та додатковою угодою від 01.06.2011р., укладеними з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», контрактом № 3 від 18.10.2011р. та додатковою угодою № 1 від 31.10.2011р., укладеними з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, контрактом № 550 від 12.06.2012р. та додатковою угодою № 1 від 19.06.2012р., укладеними з ПП «Інвест-Ресурсбуд», контрактом № 8 від 14.01.2011р. та додатковою угодою від 20.05.2011р. до нього, контрактом № 2 від 18.10.2011р. та додатковою угодою від 20.10.2011р. до нього, укладеними з ФОП ОСОБА_3

У відповідності до контрактів, укладених позивачем з ПАТ «Запорізький абразивний завод» та з ПП Інвест-Ресурсбуд», було зазначено, що постачання товару здійснюється на умовах EXW («Франко-склад») Інкотермс-2000, тобто обов'язки позивача по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару Перевізнику на складі постачальника.

У відповідності до контрактів, укладених позивачем з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було зазначено, що у випадку відвантаження продукції автотранспортом Продавця, тобто позивача, Покупець оплачує додатково транспортні витрати згідно наданого рахунку-фактури.

Разом із тим, як встановлено судом, Відповідачем не було враховано тієї обставини, що позивачем були укладені з покупцями (ПАТ «Запорізький абразивний завод», ПП Інвест-Ресурсбуд», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3) додаткові угоди до вищенаведених контрактів, згідно з якими були змінені умови поставки товару та визначено, що витрати по поставці товару покупцям несе продавець, тобто позивач.

Факт зміни умов поставки товару вищенаведеним покупцям підтверджується додатковою угодою від 01.06.2011р. до контракту № 18 від 01.06.2010р. (з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»), додатковою угодою № 1 від 19.06.2012р. до контракту № 550 від 12.06.2012р. (з ПП «Інвест-Ресурсбуд»), додатковою угодою № 1 від 31.10.2011р. до контракту № 3 від 18.10.2011р. (з ФОП ОСОБА_2), додатковою угодою від 20.05.2011р. до контракту № 8 від 14.01.2011р. та додатковою угодою від 20.10.2011р. до контракту № 2 від 18.10.2011р. (з ФОП ОСОБА_3).

Відповідно до контрактів, укладених з вищенаведеними покупцями, з урахуванням змін та доповнень, внесених до них додатковими угодами, позивач здійснював поставку товару покупцям через перевізника - ТОВ «Укрінтерекспедиція», якому позивач оплачував відповідні транспортні послуги.

Факт отримання позивачем транспортних послуг від ТОВ «Укрінтерекспедиція» на загальну суму 565 916,65 грн. підтверджується відповідними первинними документами: актами «Про виконані послуги», товарно-транспортними накладними.

Виходячи з наведеного, суд вважає, неправильним є висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 565916,65 грн. вартості послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Укрінтерекспедиція».

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов до помилкового висновку про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 148099,52 грн., та про необхідність нарахування суми штрафу у розмірі 32 019, 13 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Правове регулювання порядку обчислення і сплати ПДВ за охоплений перевіркою період здійснювалося відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата отримання платником податку товарів-послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд констатує, що оскільки рух товару по господарських операціях з придбання позивачем товару у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», його передачі комісіонеру - ПП «Інвест-Ресурсбуд» та подальшого експорту вказаного товару дійсно мав місце, що транспортні послуги були фактично здійснені ТОВ «Укрінтерекспедиція», отримані позивачем та носили реальний товарний характер, а відповідні витрати визначені на підставі належним чином оформлених первинних документів та були пов'язані з господарською діяльністю позивача та є типовими для нього, то цілком правомірним є включення позивачем до податкового кредиту суми 16 750 грн. ПДВ з вартості послуг від ТОВ «Укрінтерекспедиція», суми 113 034 грн. ПДВ з вартості послуг від ТОВ «Укрінтерекспедиція» по контрактах, за якими позивач продавав товар покупцям (ПАТ «Запорізький абразивний завод», ПП Інвест-Ресурсбуд», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3), а також суми 131 935 грн. ПДВ з вартості операцій по придбанню позивачем товару від ПАТ «Запорізький абразивний комбінат».

Висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 15 066 грн. спростовується тим, що відповідач жодним чином не зазначив в Акті № 616/22-00/00222189 від 23.07.2013 року про те, що у вересні 2012 року позивачем, по господарській операції з ТОВ «Абразив-Сервіс» по поставці товару, помилково включено до суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 43192,56 грн. як суму ПДВ, нараховану по першій події у зв'язку з отриманням авансу, так і суму ПДВ по відгрузці товару, що призвело до подвійного нарахування ПДВ по одним і тим же господарським операціям, у зв'язку з чим позивачем було помилково завищено податкове зобов'язання по ПДВ за вересень 2012 року на суму 15 066 грн. З огляду на помилкове завищення позивачем ПДВ за вересень 2012 року на суму 15 066 грн., позивач, по господарських операціях з вищенаведеним контрагентом (ТОВ «Абразив-Сервіс»), зменшив суму податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 15 066 грн. У доказ цього позивачем надано суду податкові декларації з ПДВ за вересень-жовтень 2012р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, акти звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Абразив-Сервіс» та податкові накладні.

Суд констатує, що за наслідками двох звітних податкових періодів (вересень та жовтень 2012 року) сума податкових зобов'язань по ПДВ позивачем визначена вірно, заниження сум ПДВ не відбулося, а відтак відсутні правові підстави для донарахування спірної суми відповідачем.

В абзаці 2 п. 50.1 ст. 50 ПК України встановлено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 ПК України встановлено, що в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Проте, всупереч вищезазначеному, відповідачем не було враховано факту помилкового завищення позивачем ПДВ за вересень 2012 року на суму 15 066 грн. А відтак, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про заниження податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2012 року у розмірі 15 066 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно збільшив позивачу грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 226 302, 66 грн., нарахував суму штрафу у розмірі 113 151, 33 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, а також безпідставно зменшив розмір від'ємного значення cуми ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 50 905 грн.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0000402200 від 09.08.2013 року в частині, оскарженій позивачем, № 0000422200 від 09.08.2013 року в частині, оскарженій позивачем, № 0000412202 від 09.08.2013 року, № 0004092200 від 18.10.2013 року та № 0004082200 від 18.10.2013 року підлягають визнанню протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені Позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 1516 від 25 жовтня 2013 року, у розмірі 458 грн. 80 коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 року за № 0000402200 в частині суми 148 099, 52 грн. основного платежу та суми 32 019, 13 грн. штрафних санкцій, від 09.08.2013 року за № 0000422200 в частині суми 197032,66 грн. основного платежу та суми 98 516, 33 грн. штрафних санкцій, від 09.08.2013 року за № 0000412202 та від 18.10.2013 року за №№ 0004092200, 0004082200 - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0000402200 від 09.08.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 148099,52 грн. за основним платежем та 32019,13 грн. за штрафними санкціями.

3.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0000422200 від 09.08.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 197 032, 66 грн. за основним платежем та 98516, 33 грн. за штрафними санкціями.

4.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0000412202 від 09.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення cуми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 39 025 грн.

5.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0004092200 від 18.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29 270 грн. за основним платежем та 14 635 грн. за штрафними санкціями.

6.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0004082200 від 18.10.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення cуми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 11 880 грн.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 458 грн. 80 коп.

8.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Я.М. Калинич