Рішення № 35692831, 25.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 р. Справа № 914/3963/13

За позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 30 840 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Хлабистін Д.М., представник (довіреність №27 від 01.01.2013 р.);

від відповідача: Федак З.Я., представник (довіреність №06791 від 20.12.2012 р.)

Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівська область про стягнення 30 840 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.10.2013 р. призначив розгляд справи на 06.11.2013 р. Ухвалою суду від 06.11.2013 р. розгляд справи відкладався на 25.11.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що відповідач при здійсненні залізничного перевезення у накладній №37558244 неправильно зазначив адресу вантажоодержувача. Відповідно до положень статей 118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначену адресу вантажоодержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №37558244 в розмірі 30 840 грн. 00 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідно до положень Статуту залізниць вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Також статтею 122 Статуту залізниць не передбачено відповідальності за зміну вантажоодержувача. З огляду на наведене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Представник відповідача просив також, враховуючи відсутність заподіяних залізниці збитків, значний розмір штрафу, невідкладне вжиття відповідачем заходів на усунення порушень, зменшити розмір штрафу до однократного розміру провізної плати.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19.04.2013 р. Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» у вагоні №0605916 за залізничною накладною №37558244 зі станції Миколаїв-Дністровський відправило вантаж та станцію Горяїнове Придніпровської залізниці. У накладній на перевезення вантажу вантажовідправником у графі «Одержувач» вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тиса-ММ», Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Київська, 219, код одержувача 3171.

Станцією призначення було відправлено відповідачу телеграму №НР 362 від 22.04.2013 р. про зазначення неправильної адреси вантажоодержувача.

Факт неправильного зазначення адреси одержувача вантажу був зафіксований актом загальної форми №364 від 22.04.2013 р.

Телеграмою №НР 383 від 22.04.2013 р. на підставі листа відповідача за вих. 156 від 22.04.2013 р. повідомлено станцію призначення про необхідність видачі вантажу Публічному акціонерному товариству «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3.

З врахуванням наведеної телеграми станцією призначення було внесено у накладну №37558244 виправлення адреси одержувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-ММ», Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Київська, 219 на Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з положенням ст. 37 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Оформлення накладної здійснюється у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що вантажовідправником заповнюються визначені цим пунктом графи перевізних документів, зокрема, інформація про одержувача вантажу: найменування, ідентифікаційний код, адреса одержувача вантажу та його цифровий код.

Представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних у перевізному документі.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Крім того статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

В силу приписів ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У пункті 6.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 30 840 грн. 00 коп.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Беручи до уваги складний фінансовий стан відповідача, пов'язаний із значною дебіторською та кредиторською заборгованістю, що підтверджується звітом про фінансові результати станом на 30.09.2013 р., заявлений розмір штрафу, який є порівняно великим із збитками позивача, невідкладне вжиття відповідачем заходів для усунення допущеного порушення, відсутності негативних наслідків для позивача, пов'язаних із простоєм вагону чи затримкою розвантаження, суд дійшов висновку задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу частково та зменшити його на 50% - до 15 420 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення в розмірі 15 420 грн. 00 коп.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалою від 06.11.2013 р. суд визнав явку представника позивача обов'язковою. Представник позивача на підтвердження витрат на суму 567 грн. 16 коп., пов'язаних із явкою в судове засідання, представив копію проїзного документа ЗВ №384231, рахунок №1495 від 24.11.2013 р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №8137.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані із явкою представника в судове засідання) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 551 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст.ст. 24, 188, 122 Статуту залізниць України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 00293025) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108 (ідентифікаційний код 01073828) 15 420 грн. 00 коп. штрафу, 2 287 грн. 66 коп. судових витрат.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 25.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення підписано 29.11.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.