Постанова № 35691613, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 905/631/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Артемівськ, Донецька обл.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 рокуу справі господарського суду Донецької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Артемівськ, Донецька обл.до1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ, 2. Реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, м. Артемівськ, Донецька обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецькпроусунення перешкод в розпорядженні майном шляхом скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: Савінський К.В.,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі за текстом - ПАТ "Дельта Банк") про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису за № 6087466 від 23.11.2007 року про заборону на нерухоме майно за договором іпотеки № 4390 від 23.11.2007 року на будівлю (колишній гуртожиток), А5 п'ятиповерхова цегляна окремо розташована будівля (колишній гуртожиток), площею 4817,5 кв.м., номер за РПВН: 14786617, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.03.2013 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Реєстраційну службу Артемівського міськрайонного управління юстиції, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Дельта Банк", Реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про усунення перешкоди в розпорядженні майном шляхом скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 6087466 від 23.11.2007 року про обтяження на нерухоме майно за договором іпотеки № 4390 від 23.11.2007 року на будівлю (колишній гуртожиток), А5 п'ятиповерхова цегляна окремо розташована будівля (колишній гуртожиток), площею 4817,5 кв.м., номер за РПВН: 14786617, розташований за адресою: АДРЕСА_1 задоволено у повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у зв`язку з припиненням договору іпотеки наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про обтяження нерухомого майна, що було передано в іпотеку, є порушенням прав позивача; крім того, з урахуванням приписів п. п. 56, 63 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ПАТ "Дельта Банк" повинен був подати реєстратору заяву про припинення обтяжень, як іпотекодержатель, проте останній не здійснив зазначених дій, а тому відповідачем-1 були порушені права позивача на володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном шляхом не зняття такої заборони.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що з припиненням договору іпотеки припиняють чинність і обтяження, які були накладені на підставі такого договору; також, виходячи з приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції не врахував, що зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права законом не передбачений, господарський суд не має підстав вилучати (скасовувати) обтяження, які застосовано не на підставі судового акта; крім того, суду не було надано доказів про чинність спірного запису та наявність його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з огляду на те, що позивачем надано витяг лише з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.02.2012 року, тобто витяг з реєстру, який діяв до 01.01.2013 року, проте будь-яких відомостей про перенесення (наявність) запису № 6087466 від 23.11.2007 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем не надано.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року.

Відповідачами та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 19.11.2013 року № 03-05/2595 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Бакуліна С.В., Костенко Т.Ф.

В судовому засіданні представник відповідача-1 покладався на розсуд суду.

Позивача, відповідача-2 та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2007 року акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобуд" (далі за текстом - ТОВ "Компанія Енергобуд") в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 23.11.2007 року № 11255463000, укладеним між тими ж сторонами, було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 4390, відповідно до якого ТОВ "Компанія Енергобуд" передало в іпотеку банку наступне нерухоме майно: будівлю (колишній гуртожиток), загальною площею 4817,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

08.12.2011 року право вимоги за кредитним договором № 1125546300 від 21.11.2007 року було передано АТ "Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між АТ "Дельта Банк" та АТ "УкрСиббанк".

19.12.2011 року ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" складено акт приймання-передачі, за яким до покупця (ПАТ "Дельта Банк") перейшли усі права за кредитами, визначеними відповідними додатками до договору та акту, в тому числі і права вимоги за кредитом, що було видано ТОВ "Компанія "Енергобуд".

Через несплату заборгованості за кредитним договором ТОВ "Компанія Енергобуд" було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.11.2007 року та 20.12.2011 року відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - будівлі (колишній гуртожиток), а саме: А5 п'ятиповерхова цегляна окремо розташована будівля (колишній гуртожиток), площею 4817,5 кв.м., номер за РПВН: 14786617, розташований за адресою: АДРЕСА_1, переможцем яких став позивач (згідно протоколу № 17/1077/11/і про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, що належить ТОВ "Компанія "Енергобуд").

27.12.2011 року на підставі протоколу № 17/1077/11/і від 20.12.2011 року та оплати за придбаний об'єкт нерухомості (квитанції № 53-1596 від 19.12.2001 року, № 53-888 від 27.12.2011 року) позивачем було отримано Акт про проведені прилюдні торги (про реалізацію предмета іпотеки).

Право власності ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна від 14.02.2012 року за № 278 та витягом з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Артемівське БТІ" від 16.02.2012 року.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.02.2012 року, з якого вбачається, що існує обтяження: заборона на зазначене нерухоме майно, що зареєстрована 23.11.2007 року за № 6087466 приватним нотаріусом ОСОБА_6 на підставі договору іпотеки від 23.11.2007 року.

20.01.2012 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до АТ "УкрСиббанк" з проханням про зняття заборони, яка була накладена банком в забезпечення кредитних обов'язків по кредитному договору від 21.11.2007 року.

Однак, АТ "УкрСиббанк" листом від 24.01.2012 року № 30-32/8 повідомило про те, що право вимоги про кредитному договору було передано АТ "Дельта Банк".

30.01.2012 року ФОП ОСОБА_4 звернувся з аналогічним листом до ПАТ "Дельта Банк", але отримав відмову від банку з посиланням на те, що прилюдні торги, проведені 20.12.2011 року, оскаржуються в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013 року у справі № 5006/7/69пн/2012 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Донецькій області, приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Донецької філії, ФОП ОСОБА_4 за участю третіх осіб: ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Компанія Енергобуд" про визнання недійсним проведеного ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" аукціону 20.12.2011 року з реалізації нерухомого майна, а саме: будівлі (колишній гуртожиток), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ "Компанія Енергобуд"; визнання недійсним та скасування Протоколу № 17/1077/11/і проведення аукціону з реалізації нерухомого майна, а саме: будівлі (колишній гуртожиток), що знадиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ "Компанія Енергобуд" - відмовлено.

На звернення ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області останнє листом № У-364-3350 від 18.10.2012 року повідомило, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області перебував виконавчий напис № 75 від 20.03.2011 року, виданий приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7 про звернення стягнення на спірне нерухоме майно, яке 20.01.2012 року було реалізовано та 24.01.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу, якою арешт, накладений державним виконавцем, з вищевказаного майна знято. Питання щодо заборони відчуження нерухомого майна, внесеного до відповідного реєстру іншими особами, до компетенції органів державної виконавчої служби не відноситься, у зв'язку з чим ОСОБА_4 запропоновано за вирішенням зазначеного питання звернутися до суду.

За таких обставин, у зв'язку з наявністю запису про обтяження - заборони на відчуження зазначеного нерухомого майна, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в розпорядженні майном.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондується з положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час здійснення обтяження) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За приписами ст. 50 Закону України "Про іпотеку" після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши дані фактичні обставини у справі та керуючись вищезазначеними правовими приписами місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у зв`язку з припиненням договору іпотеки, а відтак наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про обтяження нерухомого майна, що було передано в іпотеку, є порушенням прав позивача; також, суд першої інстанції з урахуванням приписів п. п. 56, 63 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дійшов висновку, що ПАТ "Дельта Банк" повинен був подати реєстратору заяву про припинення обтяжень, як іпотекодержатель, проте останній не здійснив зазначених дій, а тому відповідачем-1 були порушені права позивача на володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном шляхом не зняття такої заборони.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що з припиненням договору іпотеки припиняють чинність і обтяження, які були накладені на підставі такого договору.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що виходячи з приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права законом не передбачений і господарський суд не має підстав вилучати (скасовувати) обтяження, які застосовано не на підставі судового акта; крім того, судом зазначено, що позивачем надано Витяг лише з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.02.2012 року, тобто витяг з реєстру, який діяв до 01.01.2013 року, проте будь-яких відомостей про перенесення (наявність) запису № 6087466 від 23.11.2007 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем не надано, а, отже, суду не надано доказів про чинність спірного запису та наявність його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів суду належними доказами факт наявності такого запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, не надано належної правової оцінки предмету спору, що призвело до протилежних висновків у справі на підставі тих самих доказів і з застосуванням однакових норм матеріального права.

Зазначені обставини свідчать про порушення судами принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

В порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року № 14, яка узгоджуються з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 року № 6, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на осноові повно і всебічно з'ясованих обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, зокрема, конкретні дії, які відповідач повинен вчинити на чиюсь користь, або інший, передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим такі судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року у справі № 905/631/13-г - скасувати.

3. Справу № 905/631/13-г направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді: С.В. Бакуліна

Т.Ф. Костенко