Постанова № 35691568, 28.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 911/2810/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачаМатухно Ю.О., дов. від 13.04.2013відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.13у справі№911/2810/13 господарського суду Київської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс"простягнення 300 808,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Криворіжаглобуд" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" про стягнення заборгованості у розмірі 292358,44 грн., а також 1169,43 грн. інфляційних втрат та 7280,93 грн. - 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 601, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.08.2013 у справі №911/2810/13 (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 (судді: Рябуха В.І. - головуючий, Кондес Л.О., Ропій Л.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" на користь Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" 292358,44 грн. основної заборгованості, 1169,43 грн. інфляційних втрат, 7280,93 грн. - 3% річних та 6016,18 грн. судового збору. Судами попередніх інстанцій установлено, що за договором про переведення боргу відповідач прийняв грошове зобов'язання первісного боржника, однак, доказів здійснення розрахунків з позивачем не надав, а відтак, з урахуванням приписів статей 520, 522, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, позові вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Белактріс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 92, 241 Цивільного кодексу України, статей 65, 207 Господарського кодексу України. Серед іншого, заявник вважає, що договір про переведення боргу укладено з порушенням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим заявником було подано позов про визнання цього договору недійсним.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.12.2010 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібур" укладено договір №08/12-КАС, за умовами якого продавець приймає на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору передати покупцю продукцію виробничо-технічного призначення та (або) товар народного споживання, а покупець зобов'язується відповідно до даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її. Відповідно до пункту 6.3. договору покупець здійснює розрахунки за поставлену продукцію, вказану в специфікації або упродовж 45 календарних дні від дати фактичної поставки продукції, або за домовленістю сторін шляхом щомісячного зарахування зустрічних однорідних вимог.

На виконання зазначеного договору, позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сібур" товар на загальну суму 382909,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Також установлено, що 28.02.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібур" було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог та специфікація до неї, у зв'язку з чим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібур" за договором №08/12-КАС від 08.12.2010 зменшено на 90550, 56 грн. та склало 292358, 44 грн.

Установлено судами і те, що 28.02.2012 між Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібур" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белактріс" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу яким урегульовано відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору поставки від 08.12.2010 №08/12-КАС, укладеного між первісним боржником та кредитором (основного договору). Пунктом 2 договору сторони погодили, що первісний боржник переводить на нового боржника борг в сумі 292 358,44 грн., що виник на підставі пункту 6.3 основного договору, а новий боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання в строк до 01.09.2012 шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора. Відповідно до пункту 3 договору кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі та, підписуючи зі свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених даним договором. Згідно з пунктом 4 договору, новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація, бухгалтерська документація, пов'язана з основним договором, в тому числі і та, що стосується спорів та розбіжностей по основному договору між первісним боржником та кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" заборгованості за договором про переведення боргу від 28.02.2012 у розмірі 292358,44 грн., а також 1169,43 грн. інфляційних втрат та 7280,93 грн. - 3% річних.

За приписами статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 520 цього Кодексу унормовано, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до статті 521 Кодексу форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Згідно зі статтею 522 Кодексу новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач як новий боржник прийняв грошове зобов'язання первісного боржника в сумі 292 358, 44 грн., однак, своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар не здійснив, заборгованість відповідача складає 292 358,44 грн.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно зі статтею 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.13 у справі №911/2810/13 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова