Постанова № 35691554, 28.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 914/2055/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВМВ Компані" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.09.13у справі№ 914/2055/13 Господарського суду Львівської області за позовомПриватного підприємства "Байкал-Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВМВ Компані"простягнення 123 878,67 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Байкал-Інвест" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВМВ Компані" про стягнення 123 878,67 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання охоронних послуг № 52 від 10.10.11 в частині оплати послуг з охорони майна. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.13, ухваленим суддею Рим Т.Я., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг з охорони майна за договором № 52 від 10.10.11. При цьому суд керувався приписами статей 207, 530, 627, 629, 638, 901 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П., Матущак О.І., постановою від 25.09.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВМВ Компані" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що акт надання послуг № 159 від 09.04.13 на суму 7 978,67 грн. не містить підпису відповідальних осіб відповідача за здійснення господарської операції, а відтак не відповідає вимогам первинного документа та не має юридичної сили і доказовості. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 33, 34, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.10.11 між Приватним підприємством "Байкал-Інвест" - охороною та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "ВМВ Компані" - замовником, укладено договір № 52 про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме: приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на праві власності на законних підставах (надалі - об'єкт), та визначено в дислокації об'єктів та вказано в узгодженій сторонами план-схемі розташування постів (пункт 1.1. договору). Ціна договору становить 37 400 грн. щомісяця (пункт 4.1 договору). 31.08.12 між сторонами укладено додаткову угоду, якою погоджено нову ціну договору у сумі 29 920 грн. щомісяця. Судами також установлено, що на виконання умов договору між сторонами підписані акти надання послуг: № 1018 від 31.12.12 на суму 29 920 грн., № 38 від 31.01.13 на суму 29 920 грн., № 91 від 28.02.13 на суму 29 920 грн., № 149 від 31.03.13 на суму 29 920 грн., № 159 від 09.04.13 на суму 7 978,67 грн. В подальшому, 08.04.13 між сторонами укладена додаткова угода про розірвання договору, відповідно до пункту 2 якої сторони погодили, що з моменту розірвання договору зобов'язання сторін, які виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за договором, за винятком проведення розрахунків замовника за надані послуги перед охороною. Судами також установлено, що 09.04.13 сторони підписали акт зняття постів охорони з підприємства замовника. Як убачається з матеріалів справи, предметом о позову є вимога Приватного підприємства "Байкал-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВМВ Компані" про стягнення 123 878,67 грн. заборгованості. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до Параграфа 3 Глави 66 Цивільного кодексу України договір охорони є спеціальним видом зберігання. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг, як і договір охорони є двосторонніми, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, судами при вирішенні даного спору, на підставі оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності, підлягають установленню обставини, зокрема щодо наявності між сторонами договірних відносин, фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам суди попередніх інстанцій установили факт надання Приватним підприємством "Байкал-Інвест" охоронних послуг з грудня 2012 року до 08 квітня 2013 року загальною вартістю 123 878,67 грн. Установлено судами і те, що відповідач за вказані послуги не розрахувався, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Виходячи з того, що судами установлений факт надання позивачем охоронних послуг у спірний період та відсутність сплати вартості цих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "ВМВ Компані", висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з останнього суми боргу визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВМВ Компані" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.13 у справі № 914/2055/13 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВМВ Компані" (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 26077922, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 378,53 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець