Постанова № 35691495, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 910/8259/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А. - головуючого,суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаЛоза О.В. (дов. від 25.07.2011 р. № 1863/1відповідача-2Зорін Р.Є. (дов. від 05.03.2013 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTDна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р.у справі № 910/8259/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"до1. Приватної фірми "АРСЛАН"; 2. Компанії HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTDпровизнання недійсними частин правочинів та стягнення 24 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулося з позовом до приватної фірми "АРСЛАН" та компанії HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD про:

- визнання недійсною статті 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet № 0008040412270К від 11.01.2005 р.;

- визнання недійсною статті 13 "Арбітраж" контракту на поставку для пілотного проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD № 0008040507168G від 22.07.2005 р.;

- визнання недійсною статті 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040607050В від 25.12.2006 р.

- визнання недійсною статті 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040702060А від 25.03.2007 р.;

- стягнення з приватної фірми "АРСЛАН" 24 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" з компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD контракти є недійсними в частині арбітражного застереження, викладеного в статтях 13 "Арбітраж", оскільки не містять точного визначення органу вирішення спорів, а приватною фірмою "АРСЛАН" неналежним чином виконано зобов'язання за договором від 04.01.2005 р., що є підставою для стягнення з нього відповідно до пункту 5.1.4. грошових коштів в сумі вартості оплачених послуг.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.07.2013 р. у справі № 910/8259/13 (суддя Гулевець О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. (колегія суддів: головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.), позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" задоволено частково:

- визнано недійсною статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet № 0008040412270К від 11.01.2005 р.;

статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку для пілотного проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD № 0008040507168G від 22.07.2005 р.:

- статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040607050В від 25.12.2006 р.;

- статтю 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040702060А від 25.03.2007 р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, компанія HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права внаслідок неналежного дослідження обставин справи та ненадання цим обставинам належної юридичної оцінки. Зокрема, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку стосовно визнання недійсними статей "Арбітраж" контрактів на поставку з мотивів того, що дані статті не містять точної назви суду, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначених контрактів.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу компанії HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD - без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2005 р. між приватною фірмою "АРСЛАН" (виконавець) та закритим акціонерним товариство "Телесистеми України" (замовник) укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого замовник дає завдання виконавцю та зобов'язується оплатити послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому зазначені консультаційно-організаційні послуги (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та листа № 155 від 15.12.2006 р. правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" за договором від 04.01.2005 р. є товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

Відповідно до підпункту д) пункту 2.1 договору виконавець зобов'язався за окремими дорученнями замовника проводити правовий аналіз та консалтинг щодо проектів договорів (контрактів), які укладаються замовником з його контрагентами, на предмет відповідності положень таких правочинів чинному законодавству.

При виконанні зазначених в пункті 2.1 договору обов'язків виконавець керується договором і відповідним чинним законодавством та гарантує таку якість послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого роду (пункт 2.2 договору).

Пунктом 5.1.4 договору сторони передбачили, що виконавець несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, що спричинило прямі та не прямі збитки замовника, протягом одного року з дати підписання актів приймання-передачі робіт за даним договором в розмірі вартості оплачених послуг (робіт) наданих (виконаних) за даним договором.

На виконання зобов'язань за договором приватною фірмою "АРСЛАН" було здійснено правовий аналіз та консалтинг щодо проектів договорів (контрактів) на предмет відповідності положень таких правочинів чинному законодавству, які в подальшому було укладено закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" з компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD.

Судами встановлено, що згідно актів приймання-передачі послуг від 11.01.2005 р., 22.07.2005 р., 25.12.2006 р., 25.03.2007 р. приватною фірмою "АРСЛАН" було надано закритому акціонерному товариству "Телесистеми України", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", послуги з правового аналізу укладення проектів контрактів з компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, предметом яких є поставка обладнання та комплектуючих на загальну суму 24 000 грн.

11.01.2005 р. між закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" та компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD було укладено контракт №0008040412270К на поставку телекомунікаційного обладнання Honet, а 22.07.2005 р. - контракт на поставку для пілотного проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD № 0008040507168G.

Також, 25.12.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD було укладено контракт на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040607050В, 25.03.2007 р. - контракт на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040702060А.

Усі із вищезазначених контрактів містили арбітражне застереження, викладене у статті 13 "Арбітраж".

Так, статтею 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet № 0008040412270К від 11.01.2005 р. та контракту на поставку для пілотного проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD № 0008040507168G від 22.07.2005 р. передбачено, що будь-які спори, протиріччя або претензії, що виникають із або у зв'язку з контрактом, або його порушенням, розірванням чи недійсністю, будуть вирішені арбітражем відповідно до Регламенту Німецької Інституції з арбітражної справи, Берлін. Кількість арбітрів у випадку спору буде три. Місцем розгляду спору буде м. Берлін, Німеччина. Мовою арбітражного розгляду буде англійська. По відношенню до контракту та додатків до нього підлягає застосуванню право: А. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. (Віденська Конвенція, далі - CISG); В. У тому випадку, якщо протиріччя виходять за межі CISG, - у відповідності до матеріального права України. В період арбітражу виконання контракту має продовжуватись за виключенням тієї частини контракту, яка стосується проблеми, що має бути вирішена в процесі арбітражу. Рішення арбітрів буде остаточним для сторін та повинно мати повну позовну силу в країнах сторін. Сторони не будуть оскаржувати рішення арбітражу. Вартість арбітражу повинна сплачуватись відповідно до арбітражного рішення.

Статтею 13 "Арбітраж" контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040607050В від 25.12.2006 р. та контракту на поставку телекомунікаційного обладнання № 0008040702060А від 25.03.2007 р. визначено, що будь-які спори, протиріччя або претензії, що виникають із або у зв'язку з контрактом, або його порушення, розірванням чи недійсністю, будуть вирішені арбітражем відповідно до Регламенту Німецької Інституції з арбітражної справи, Берлін. Кількість арбітрів у випадку спору буде три (3). Місцем розгляду спору буде м. Берлін, Німеччина. Мовою арбітражного розгляду буде англійська. По відношенню до контракту та додатків до нього підлягає застосуванню право: А. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. (Віденська Конвенція, далі - CISG); та В. У тому випадку, якщо протиріччя виходять за межі CISG, - у відповідності до матеріального права Швеції. В період арбітражу виконання контракту має продовжуватись за виключенням тієї частини контракту, яка стосується проблеми, що має бути вирішена в процесі арбітражу. Рішення арбітрів буде остаточним для сторін та повинно мати повну позовну силу в країнах сторін. Сторони не будуть оскаржувати рішення арбітражу. Вартість арбітражу повинна сплачуватись відповідно до арбітражного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок того, що статті 13 "Арбітраж" контрактів № 0008040412270К від 11.01.2005 р., №0008040507168G від 22.07.2005 р., № 0008040607050В від 25.12.2006 р., №0008040702060А від 25.03.2007 р. не містять точного визначення органу вирішення спорів, у зв'язку з чим, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", статті 13 "Арбітраж" вказаних контрактів мають бути визнані недійсними.

За приписами статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При цьому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно зі ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) кожна договірна держава визнає письмову угоду, по якій сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.

Відповідно до пункту 3 ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) суд може порушувати провадження у справі за наявності арбітражного застереження, якщо визначить, що таке застереження є недійсним, втратило силу або не може бути виконане. Положенням Конвенції 1958 року передбачена можливість розгляду спору в господарських судах за наявності в договорі арбітражного застереження.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Згідно визначення, наведеного у статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Крім того, визначення терміну "арбітраж" також надано Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 р., відповідно до якої цей термін означає вирішення спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ad hoc), так і постійними арбітражними органами.

У пункті 5 роз'яснення Вищого господарського суду "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" № 04-5/608 від 31.05.2002 р. зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958). Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Це стосується, зокрема, випадків, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Виходячи з досліджених матеріалів справи та встановлених судами обставин, вбачається, що спірні статті 13 "Арбітраж" контрактів № 0008040412270К від 11.01.2005 р., № 0008040507168G від 22.07.2005 р., № 0008040607050В від 25.12.2006 р., № 0008040702060А від 25.03.2007 р., в яких зазначено, що "спори, протиріччя або претензії, що виникають із або у зв'язку з контрактом, або його порушення, розірванням чи недійсністю, будуть вирішені арбітражем відповідно до Регламенту Німецької Інституції з арбітражної справи, Берлін. Кількість арбітрів у випадку спору буде три. Місцем розгляду спору буде м. Берлін, Німеччина.", не містять точної назви арбітражу, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначених контрактів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в арбітражних застереженнях, що містяться в статтях 13 "Арбітраж" контракту № 0008040412270К від 11.01.2005 р., контракту № 0008040507168G від 22.07.2005 р., укладених між закритим акціонерним товариством "Телесистеми України" та компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, а також контракту № 0008040607050В від 25.12.2006 р., контракту №0008040702060А від 25.03.2007 р., укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та компанією HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD, назви суду, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначених контрактів, суперечить вищенаведеним нормам законодавства, у зв'язку з чим є правові підстави для визнання статей 13 "Арбітраж" вказаних контрактів недійсними.

Отже, на думку колегії суддів касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" в частині визнання статей 13 "Арбітраж" контрактів № 0008040412270К від 11.01.2005 р., №0008040507168G від 22.07.2005 р., № 0008040607050В від 25.12.2006 р., №0008040702060А від 25.03.2007 р. недійсними.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доводи, викладені у касаційній скарзі, непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу компанії HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 910/8259/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова