Рішення № 35691443, 26.08.2013, Харківський районний суд Харківської області

№ 2-1600/11

Провадження № 2/635/937/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2013 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого судді - Шинкарчук Я.А.

за участю секретаря - Заярній І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в п. Покотилівк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ Автобаза «Харківводбуд», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ Автобаза «Харківводбуд», третя особа ОСОБА_2, з урахуванням уточнення позовних вимог просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 53 256 грн. 02 коп.. за період з 03.02.2009 року по 22.06.2011 рік та відшкодувати моральну шкоди у розмірі 3000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він з 23.03.1999 року працював на посаді охоронця АК 8 підприємства ЗАТ Автобаза «Харківводбуд», яке розташоване с. Безлюдівка, вул. Піщана, 7 Харківського району Харківської області, на підставі наказу № 3 від 23.03.1999 року. 03.02.2009 року наказом № 03\02\09 - 6К від 03.02.2009 року його звільнили з зазначеної посади. При звільненні відповідач не сплатив йому заборгованість по заробітній платі у розмірі 3492, 38 грн.,остаточна сума заборгованості йому була виплачена 23.06. 2011 року. Крім того, заяву про звільнення змусили його написати, табелі пред'явлені в суд не відповідають дійсності.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов та прохали його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та прохав відмовити в задоволені, оскільки позивач перебував у щорічній відпустці з 08.01.2009 року до 31.01.2009 рік, після закінчення відпустки на роботу не вийшов, та у свій перший робочі день надав відповідачу заяву про звільнення за особистим бажанням з 03.02.2009 року, до виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1 не приступив, відмовившись виконувати їх взагалі. 03.02. 2009 року на підставі наказом по підприємству позивач був звільнений за власним бажанням, на роботу у день звільнення він не з'явився з невідомих причин. Оскільки у день звільнення позивач на роботі був відсутній, а вимоги про розрахунок позивач відповідачу не пред'являв, отже кінцевий термін розрахунку, передбачений законом, не настав, і строки передбачені ст. 116 КЗпП Україну відповідачем порушені не були. Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди нічим не обґрунтовані.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши надані суду докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем з 23.03.1999 року по 03.02.2009 рік, ( працював з 23.03.1999 року по 22. 01. 2003 року на посаді охоронця цеху АК 8, з 22. 01. 2003 року по 03.02.2009 рікна посаді охоронця цеху АК 1).

Наказом голови правління № 03/02/09-6к від 03.02.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням, підставою звільнення в наказі значиться заява ОСОБА_1. З зазначеним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 про звільнення, датованої 02.02.2009 року, останній власноручно просив звільнити його за власним бажанням з 03.02.2009 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів пр. те, що його змусили проти його волі написати заяву про звільнення.

Однак, при звільнені ОСОБА_1 не було виплачена, належна сума заробітної плати.

Відповідно довідки ЗАТ АВТОБАЗА «ХАРКІВВОДБУД» заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на дату 02.02.2009 року становила 3 492, 38 грн. виплата якої була здійснена в повному обсязі наступними платежами:

13.03.2009 року за чеком з розрахункового рахунку - 501, 00 грн.,

08.02.2010 року через касу ордер № 20 - 991, 38 грн.,

18.06.2010 року через касу ордер № 108 - 500, 00 грн.,

22.06.2011 року поштовим переказом чек 3348 - 1500, 00 грн., разом 3 492, 38 грн.

Між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості по виплаті позивачу заробітної плати при його звільненні, яка складала 3 492, 38 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, встановлені ст. 117 КЗпП України заходи визначаються як один із видів відповідальності власника (підприємства) перед працівником, підставою такої відповідальності відповідно до зазначеної норми є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Відповідно до копії табелю використаного робочого часу позивач у день звільненні був відсутній на роботі. Однак ОСОБА_1 із заявою про проведення з ним розрахунку звернувся до відповідача 24.03.2011 року ( про що свідчить чек про відправку) та яку останній отримав 20.04.2011 року, а повний розрахунок перед позивачем було зроблено тільки 22.06.2011 року.

Отже, враховуючи те, що фактичний розрахунок по заробітній платі перед позивачем було проведено 22.06.2011 року, тому суд вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день розрахунку, а саме з 24.03.2011 року по 22.06.2011 рік ( 89 днів).

Розрахунок належних до виплати позивачеві сум необхідно проводити за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

В силу пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок) у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно наданої довідки відповідача про середню заробітну плату позивача останні місяці, протягом яких позивач працював повністю, є грудень 2008 р. (31 відпрацьованих днів, заробітна плата - 461грн. 16 коп.) та січень 2009 р. (31 відпрацьованих днів, заробітна плата - 267 грн. 60 коп.).

За такого та з урахуванням положень Порядку середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 11 грн. 75 коп. (461грн. 16 коп +267 грн. 60 коп) : (31+31), а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, становить 1045 грн. 75 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

В силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням конкретних обставин справи, характеру порушень трудових прав, які зазнав позивач, поведінки відповідача, який до вирішення справи в суді виплатив існуючу заборгованість, суд вважає, що 500 грн. є достатнім розміром відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 229 грн. 40 коп та за вимогу немайнового характеру у розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, ст.ст. 11, 60, 61, 212, 213, 215, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ Автобаза «Харківводбуд», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Закритого Акціонерного Товариства Автобаза «Харківводбуд», код ЄДРПОУ 01034946 на користь ОСОБА_1 1045 (одна тисяча сорок п'ять) гривень 75 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Закритого Акціонерного Товариства Автобаза «Харківводбуд», код ЄДРПОУ 01034946 на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот ) гривень відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого Акціонерного Товариства Автобаза «Харківводбуд», код ЄДРПОУ 01034946 на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок та за вимогу немайнового характеру у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Я.А.Шинкарчук