Рішення № 35689504, 02.12.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3024/13-ц

Провадження №2/541/1180/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 грудня 2013 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

секретаря - Кійченко Т.Г.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості звернулось ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказав, що відповідно укладеного договору № PVXRRX03980007 від 21 червня 2007 року відповідач 21.06.2007 р. отримав кредит у розмірі 1246,76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 червня 2008 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. В порушення умов договору та ст.ст.526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 23.09.2013 р. має заборгованість у розмірі 38356,66 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 1246,80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 13093,50 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 336,05 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 21337,61 грн., а також штрафів відповідно до пункту п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1802,70 грн. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості та судові витрати у розмірі 383,57 грн.

Представник позивача Ребрик С.М., що діє на підставі довіреності (а.с. 13) у судове засідання не з'явилася, до суду подала заяву в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Також наголошувала, що у 2009 році ПриватБанк вже звертався до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2009 року заява Банку була повернута для подачі до належного суду, оскільки в кредитному договорі було зазначено місце розгляду спорів - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, хоча місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_1. Вважала, що із вищевикладеного таким чином відбулося переривання строку позовної давності і тому Банком не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України повідомлений належним чином (а.с. 26).

Відповідно до правил ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних доказів у справі, постановивши заочне рішення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до заяви відповідача від 21.06.2007 р. (а.с.4) він виразив свою згоду на те, що вказана заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір (а.с.5-8). Таким чином, між позивачем та відповідачем 21 червня 2007 року було укладено кредитний договір № PVXRRX03980007, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 1246,76 грн. на строк 12 місяців з 21.06.2007 року по 21.06.2008 р. включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Умови Договору відповідачем ОСОБА_1 порушені, про що свідчить розрахунок, наданий позивачем (а.с. 3). Як вбачається з цього розрахунку, на момент настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі - 21.06.2008 року, воно відповідачем виконане не було і після настання цього строку він ніяких дій по його виконанню не вчиняв.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, отже позовна давність за вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом сплинула 21.06.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Таким чином посилання представника позивача на переривання строку позовної давності шляхом подання банком заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 у 2009 році, є безпідставним, оскільки відповідно до ч.3 ст.15 та розділу II ЦПК України наказне провадження є відокремленим від позовного провадження порядком цивільного судочинства, а ч.2 ст. 264 ЦК України передбачає переривання давності тільки у разі пред'явлення позову.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки кредит відповідачу надавався відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), які є його невід'ємною частиною, то він є споживчим. В зв'язку з цим суд повинен застосувати позовну давність незалежно від наявності заяви відповідача.

Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вищевказаних роз'яснень Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, оскільки представниками позивача ні у позовній заяві, ні під час судового розгляду не наведено обставин, що свідчили б про зупинення строку позовної давності або наявність поважних причин його пропущення, суд вважає що у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 38356,66 грн. слід відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 213-215, 224-233, 294 ЦПК України, ст. ст. 256, 259, 260, 261, 264, 266, 267, 526, 527, 530, 610, 623, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № PVXRRX03980007 від 21.06.2007 року в сумі 38356,66 грн. - відмовити.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Суддя: Ю. В. Сидоренко