Рішення № 35689160, 02.12.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.12.2013 Справа № 334/9731/13-ц

Провадження № 2/334/3617/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 грудня 2013 року Ленінський районний суд м. Запорожжя в складі: головуючого судді Нікітенко Н.П., при секретарі Сагайдак Г.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації,

В с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2., третя особа сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації, в якій зазначив, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 .

З 29.07.1999 року в будинку зареєстрований її племінник - відповідач по даній справі.

Проте з січня 2004 року відповідач забрав свої речі , виїхав з будинку і не в ньому.

Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає, тому вона вимушена звернутися з позовом до суду.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, але судова повістка повернулася з відміткою «Адресат не проживає».

Представники третьої особи в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, заперечень не надав.

Суд, за згодою позивачки, вважає можливим провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, у відповідності зі ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, за відсутністю відповідача.

Заслухавши пояснення позивачки, свідків, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У судовому засіданні встановлено :

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 Запоріжжі на підставі договору дарування від 17 жовтня 2007 р.

У вказаному будинку зареєстрована позивачка та відповідач .

В січні 2004 року відповідач одружився, вивіз всі свої особисті речі до своєї дружини та з цього часу не мешкає в будинку АДРЕСА_1.

Допитані в судовому засіданні, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду пояснили, що відповідач був зареєстрований та іноді проживав в спірному будинку. В січні 2004 року, після одруження, він забрав свої особисті речі і виїхав за місцем проживання дружини на АДРЕСА_2. З 2004 року речей відповідача в будинку немає, ніякої допомоги по утриманню будинку, сплати послуг за користування комунальними послугами відповідач не несе.

Досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що відповідач, перешкоджає позивачці у користуванні будинком, належних йому речей та майна в будинку немає, оплату комунальних послуг відповідач не здійснює.

Відповідно з п. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні» однієї з підстав для зняття з реєстрації є позбавлення права користування житловим приміщенням.

Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319,321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

На підставі наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача в будинку АДРЕСА_1 створює для позивачки перешкоди у здійсненні нею права власності, користування і розпорядження належним їй жилим приміщенням, а тому порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 391 ЦК України, суд -,

В и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації- задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Нікітенко Н. П.