Рішення № 35689037, 25.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.13р. Справа № 904/5842/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК І КАС", м.Дніпропетровськ

про стягнення 182 192,85 грн.

Головуючий колегії, суддя Крижний О.М.

Суддя Мартинюк С.В.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

Від позивача: Приходько О.І., посвідчення № 1772, видане на підставі свідоцтва № 2105 від 19.01.2010р., договір про надання адвокатських послуг № 129 від 10.07.2013р.; Врона С.В., довіреність від 20.11.2013 року, представник

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК І КАС", про стягнення з останніх солідарно на свою користь основної заборгованості за договором поставки № 380 від 29.12.2009р. в розмірі 174312, 94 грн., 3% річних у розмірі 7879, 91 грн., на загальну суму: 182192,85 грн.; витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 18219,29 грн. Судовий збір просить покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 380 від 29.12.2009 року.

Відповідач-1 проти позову заперечує, зазначаючи, що п.10 спірного договору визначено, що всі неврегульовані шляхом переговорів спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають по даному договору або у зв'язку з ним, в тому числі відносно його укладення, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійним, підлягають розгляду в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації „Регіональна правова група" у відповідності до регламенту вказаного суду. Оскільки Договір був підписаний Позивачем без заперечень, то як вважає Відповідач, Позивач погодився на ці умови. Тому, згідно п. 5 ст. 80 ГПК України господарський суд має припинити провадження у справі.

02.09.2013 року від позивача надійшло пояснення, в якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що огляду на суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин третейське застереження у п. 10 договору поставки № 380, укладеного 29.12.2009 року між ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» та Приватним акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання», не охоплює взаємовідносини між ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» та ТОВ «ДАК І КАС» за договором поруки від 29.12.2009 року.

03.09.2013 року від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову, в якій вказує, що 30.12.2009 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки від 29.12.2012 року, якою внесено зміни до договору поруки від 29.12.2009 року в частині розміру відповідальності: за п.1.1 поручитель (відповідач-2) зобов'язується сплатити кредиторові (позивачу) загальну суму у розмірі 200,00 грн. у разі невиконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором поставки, тому просить суд позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 200,00 грн.

Розпорядженням в.о. голови суду Дніпропетровської області №398 від 27.09.2013 року для розгляду даної справи у зв'язку зі складністю обставин спору призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя - Крижний О.М., судді - Мілєва І.В. та Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2013 року колегією суддів у складі: головуючого колегії Крижного О.М., суддів: Мілєва І.В. та Ярошенко В.І. прийнято справу № 904/5842/13 до колегіального розгляду та призначено її до розгляду в засіданні на 06.11.2013 року о 14 год. 05 хв.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Дніпропетровської області № 488 від 11.11.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Мілєвої І.В. на лікарняному, змінено склад колегії по розгляду справи № 904/5842/13 на новий у складі трьох суддів: головуючий суддя Крижний О.М., судді - Мартинюк С.В., Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 року колегією суддів у складі: головуючого колегії Крижного О.М., суддів: Мартинюк С.В., Ярошенко В.І. прийнято справу № 904/5842/13 до колегіального розгляду та призначено її до розгляду в засіданні на 25.11.2013 року о 14 год. 50 хв.

Відповідачі-1,2 не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" - 50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд.1, - куди і направлялась ухвала суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до реєстру № 152 від 19.11.2013 року відповідачу було направлено поштове відправлення (ухвала суду) з повідомленням про вручення за № 4994511577144 та згідно з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відповідач 21.11.2013 року отримав поштове відправлення (ухвалу суду).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 25.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (Покупець) був укладений договір поставки № 380 (Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця згідно специфікацій до договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість та якісні характеристики, гарантійний строк, вказуються у специфікаціях до договору, які з дати підписання сторонами складають невід'ємну частину договору.

Поставка товару здійснюється в строк та на умовах поставки, вказаних у специфікації. Датою поставки є дата отримання товару покупцем, яка вказана у товаросупровідній накладній (п.3.1, 3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору ціна товару складає грошову суму, яка відображена у національній валюті.

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012 року (п.11.3 договору).

25.12.2009 року між Позивачем та Відповідачем-1 було підписано Специфікацію № 1 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 44149,98 грн. (а.с.24).

14.01.2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Специфікацію № 2 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 62760,00 грн. (а.с.25).

26.01.2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Специфікацію № 3 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 145020,00 грн. (а.с.26).

04.03.2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Специфікацію № 5 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 12650,00 грн. (а.с.27).

19.04.2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Специфікацію № 6 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 11380,00 грн. (а.с.28).

03.07.2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Специфікацію № 7 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 23075,03 грн. (а.с.29).

13.10.2011 року між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано Специфікацію № 8 (додаток до Договору № 380 від 29.12.2009 року) на загальну суму 432288,00 грн. (а.с.30).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 698552,33 грн., відповідач-1 здійснив часткову оплату товару у розмірі 524239,39 грн. Таким чином, вартість неоплаченого товару складає 174312,94 грн. (698552,33 грн. - 524239,39 грн.).

Відповідно до матеріалів справи, неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковою накладною № ТК-0000409 від 13.12.2011 року (а.с.47).

Даний товар отриманий відповідачем-1 за товарно-транспортною накладною № ТК-0000382 від 13.12.2012 року (а.с.48).

Відповідач своєчасно не оплатив вартість поставленого товару за договором поставки № 380 від 29.12.2009 року, що і є причиною виникнення спору.

За ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата товару покупцем проводиться за кількість товару, зазначену в рахунку та конкретній специфікації до договору, на підставі рахунків (рахунків-фактур), виставлених постачальником, на умовах платежу, вказаного в специфікації до договору (п.5.2 договору).

У специфікації № 8 від 13.10.2011 року сторони погодили наступні умови оплати: протягом 30 календарних днів по факту поставки. Таким чином, строк оплати по видатковій накладній № ТК-0000409 від 13.12.2011 розпочинається з 14.12.2011 року і закінчується 12.01.2012 року, простроченння починається з 13.01.2012 року.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, заборгованість за договором поставки №380 від 29.12.2009 року станом на 15.07.2013 року становить 174 312,94 грн.

З огляду на положення п.5 Специфікації №8 від 13.10.2011 року, строк оплати поставленого товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

В день укладення договору поставки (29.12.2009 року) Позивач з Відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАК І КАС», уклав Договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ЗАТ „Криворізький завод гірничого обладнання" (Боржник) перед кредитором за договором поставки №380 від 29.12.2009 року. Поручитель зобов'язується сплатити кредиторові всю вартість товару, а також включаючи, але не обмежуючись, штрафні санкції, пеню, інші витрати передбачені договором поставки №380 від 29.12.2009 року. Відповідач-2 підтвердив факт ознайомлення із змістом договору поставки №380 від 29.12.2009 року.

Відповідно до п.2.1 договору у разі порушення боржником обов'язків за договором поставки №380 від 29.12.2009 року поручитель відповідає перед кредитором солідарно, тобто кредитор вправі на власний розсуд пред'явити вимогу про сплату вартості товару за вказаними договором поставки №380 від 29.12.2009 року до боржника або до поручителя, або до обох одночасно.

Цей договір вважається діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України (п.5.2 договору).

Позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь заборгованість за договором поставки № 380 від 29.12.2009р. в розмірі 174 312, 94 грн., 3% річних у розмірі 7 879, 91 грн., на загальну суму: 182 192, 85 грн.; витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 18219,29 грн., судовий збір просить покласти на відповідачів.

Відповідач-1 просить припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

З цього питання суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Відповідно до п.10.2 договору всі неврегульовані шляхом переговорів спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають по даному договору або у зв'язку з ним, в тому числі відносно його укладення, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійним, підлягає розгляду в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації „Регіональна правова група" у відповідності до регламенту вказаного суду.

У той же час, суд звертає увагу, що третейське застереження у п.10.2 договору поставки №380 від 29.12.2009 року не може бути підставою для припинення провадження у даній справі, оскільки підставою позову є не тільки зазначений договір поставки, але і договір поруки від 29.12.2009 року, і позовні вимоги заявлено позивачем до двох відповідачів, один з яких не був стороною договору поставки і не укладав третейської угоди, тому відсутні підстави для припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2010 року по справі № 10/55-09 та від 20.08.2013 року по справі № 912/563/13.

Від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову, в якій вказує, що 30.12.2009 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки від 29.12.2012 року, якою внесено зміни до договору поруки від 29.12.2009 року в частині розміру відповідальності: за п.1.1 поручитель (відповідач-2) зобов'язується сплатити кредиторові (позивачу) загальну суму у розмірі 200,00 грн. у разі невиконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором поставки, тому просить суд позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 200,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану заяву про визнання позову, суд не вважає за можливе її прийняти з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні божники. У відповідності з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в разі закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Доказів звернення з вимогою до поручителя за договором поставки №380 від 29.12.2012 року позивач не надав, але відповідач-2 зазначив, що вимога ним отримана 27.02.2013 року, тобто з пропущенням шестимісячного терміну.

Таким чином, зобов'язання поруки відповідача-2 за виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем з оплати поставленого по видатковій накладній від 13.12.2011 року товару припинилося з 13.07.2012 року.

Отже, відповідач-2 визнає позовні вимоги по зобов'язанням поруки, які не існують. Отже, дії відповідача з визнання позову, а саме - визнання неіснуючого боргу - суперечать законодавству, а тому прийняття судом визнання позову також буде суперечити законодавству, у тому числі матиме наслідки у сфері податкових відносин позивача та відповідача-2.

Враховуючи вищезазначене, правові підстави для стягнення з відповідача-2, як солідарного боржника, заборгованості відсутні.

Доказів погашення заборгованості у сумі 174312,94 грн. відповідач-1 не надав, доводів позовної заяви не спростував. З урахуванням припинення зобов'язань поруки відповідача-2, заборгованість у сумі 174312,94 грн. підлягає стягненню лише з відповідача-1.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідачів 3% річних за період з 13.01.2012 року по 15.07.2013 року у розмірі 7879,91 грн.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 3% річних за період з 13.01.2012 року по 15.07.2013 року. У той же час, при перевірці правильності нарахування 3% річних судом виявлено арифметичну помилку, пов'язану з тим, що у 2012 рік має 366 днів, а не 365 днів, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково - у розмірі 7851,75 грн.

Такими чином, з відповідача-1 підлягає стягненню сума 182164,69 грн. (174312,94 грн. - основний борг + 7851,75 - 3% річних).

Також, позивач просить стягнути з відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК І КАС" витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 18219,29 грн.

Позивач надав договір про надання адвокатських послуг, акт прийому передачі наданих адвокатських послуг по договору №129 від 10.07.2013 року, де зазначено, що адвокатом уже надані послуги вартістю 18 219,29 грн., а також докази оплати за надання адвокатських послуг (платіжне доручення №929 від 11.07.2013 року про сплату за надання адвокатських послуг у розмірі 18219,29 грн.).

Відповідно до п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Тобто адвокатське об'єднання є організаційною формою адвокатської діяльності. Тому адвокатські послуги, надані адвокатським об'єднанням є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.

При розподілі між сторонами судових витрат, а саме - витрат на оплату послуг адвокатів - суд зазначає наступне. Відповідно до п.12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від № 02-5/78 від 04 березня 1998 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»: вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.ст. 42, 43 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги.

Також суд приймає до уваги, що адвокатські послуги як судові витрати, з відповідача-2 стягненню не підлягають, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача-2.

Тому суд, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши весь обсяг наданих адвокатом послуг, вважає, що максимально допустимим розміром стягнення з відповідача-1 вартості послуг адвоката, наданих позивачеві, є 2000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3643,29 грн.

Відповідно до п. 9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року «Про судове рішення»: у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому у рішеннях щодо кількох відповідачів господарські суди повинні зазначати - як вирішено спір щодо кожного з них.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд.1, ідентифікаційний код 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд.25, ідентифікаційний код 32905858) заборгованість у розмірі 174 312, 94 грн., 3% річних у розмірі 7 851,75 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3643,29 грн., про що видати наказ.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" в іншій частині - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК І КАС" - відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено - 27.11.2013 року.

Головуючий колегії, суддя О.М. Крижний

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя В.І. Ярошенко